Ні, кольтів, із яких би йшов дим, ще не видно. А проте у газовій суперечці між Україною та Росією відчуваються манери Дикого Заходу, - пише Андреас Шнаудер у австрійській Der Standard.
Київ і Москва поводять себе, наче бандити в пошуку скарбів у Срібному озері. На жаль, керманичі ЄС Жозе Мануел Баррозу та Мірек Тополанек не витримують порівняння із Віннету та Вірною Рукою, тож тягар біди лягає на плечі європейських споживачів.
Наскільки поганою була екранізація книг Карла Мая, настільки й поганою є режисура в нинішній газовій кризі. Герої ЄС тепер уже щодня дозволяють себе шити в дурні. Не встигли як слід розкурити люльку миру, так домовленості знову вже були недійсні. Спочатку Україна швиденько підганяє дописану від руку примітку до договору, далі росіяни звинувачують Київ у крадіжці, а Вашингтон – у змові. І коли вже у вівторок газ нарешті пустили, Україна заблокувала поставки, бачте, їй не сподобалися маршрути транспортування.
Спочатку Україна швиденько підганяє дописану від руку примітку до договору, далі росіяни звинувачують Київ у крадіжці, а Вашингтон – у змові.
Те, що Київ відмовив спостерігачам з Євросоюзу в доступі до важливих розподільчих станцій, цілком уписалося в загальну картину. Країна фактично банкрут і не в стані сплачувати вищі рахунки за газ. Аби замаскувати реальність – поряд із фінансовою ситуацією ще й сумнівні грошові потоки через посередника – схоже, конфлікт із Росією будуть штучно підтримувати. А Брюссель? Він повинен не давати доручення дипломатам на Дикому Сході, а нарешті здійснити попереджувальний постріл з рушниці, якою Вірна Рука міг завалити ведмедя.
Оригiнал статті