Генерал Чарльз Уолд радить європейцям звернути увагу на газ із прикаспійських країн, - пише азербайджанська газета Эхо.
"Газовий шантаж" - так найкраще можна охарактеризувати те, що сьогодні відбувається навколо розрекламованих російських трубопроводів, що ведуть до Західної Європи. Домовленості щодо газового транзиту, які пишно та помпезно підписала Росія, Україна та ЄС, виявилися, на жаль, неспроможними. Москва знову звинувачує в усьому Київ, тому що в Україні, мовляв, "закрили перегородку", і навіть намагається оприлюднити публіці "докази", що в Україні, мовляв, "незаконно відбирали газ". А заодно кидають громи та блискавки на адресу Вашингтона, який, мовляв, є в усьому винуватим.
У Києві, втім, досить чітко пояснили, у чому проблема. Із Україною узгодили один маршрут, а подачу газу перед камерами розпочали іншим. Не кажучи уже про те, що технічної угоди на нинішній рік між Росією та Україною так і не підписали. У Москві запевняють, що без неї можна прожити, але, схоже, "Газпрому" на слово уже не вірять. Таким чином, уповноважений президента України із питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський пояснює:
- Заявка російської сторони про нібито відновлення подачі газу має абсолютно провокаційний характер, оскільки перед українською газотранспортною системою стоїть технологічно нереальне завдання. Запропонований "Газпромом" маршрут означає, що газ необхідно доставляти необхідним маршрутом та паралізувати для цього внутрішню систему подачі газу в Донецькій та Луганській областях. Це провокація проти України.
Потім ситуацію прояснив сам президент України Віктор Ющенко. На думку Президента, Росія здійснила багатоцільову атаку на Україну, домагаючись політичної активізації східних регіонів країни, а також прагнучи заволодіти українською газотранспортною системою (ГТС). "Та атака, яку скерували в Україну, має декілька цілей. З одного боку, підірвати внутрішньополітичне життя в Україні, політично активізувати ті регіони, які особливо чутливі до російсько-українським відносин, - сказав Ющенко на прес-конференції. - Тому що, якщо б вийшов Алчевськ-2 (в українському місті Алчевську взимку 2005 року сталася масштабна аварія на теплосітях) три, чотири, або 70, або 75, - на будь-якій території України, - це був би великим докором владі за те, що вона не впоралася із даною ситуацією ". "Я не виключаю того, що через нагнітання ситуації, її політизації, європеїзації - тому що так вийшло, - що заручником цих газових відносин стало європейське співтовариство - я не виключаю того, що однією із цілей цієї кампанії було активізувати досить неперспективний проект щодо 'північного газопроводу' ", - нагадав Ющенко. "Я не виключаю того, і це підтверджують деякі коментарі російської сторони, що через ці події була здійснена спроба змінити ідеологію управління, експлуатації, власності української газотранспортної системи, - припустив він, нагадавши про пропозицію Росії взяти кредит та відкрити субсидії. - Я хотів би нагадати : Білорусь півтора роки тому відкрила субсидію. Сьогодні уже 50% газотранспортної системи Білорусі не належить народу Білорусі ". "Я цей епізод, який триває із 11 січня до сьогоднішнього дня, просто хотів би переадресувати усій нації. Сьогодні це один із методів боротьби за нашу незалежність, за наш суверенітет, - підкреслив Ющенко. - Нічого безкоштовного у цьому світі немає ".
Однак навіть якщо Росії і вдається довести, у крайньому разі деякій частині політичного істеблішменту Європи, що у всьому винувата Україна, ще не факт, що це в очах європейців врятує репутацію "Газпрому", який у найкращому для себе випадку не зміг домовитися про транзит до своїх кінцевих покупців. У будь-якому разі, посольство України в Азербайджані цитує у своєму прес-релізі показову заяву прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска. "Із нашої точки зору, відповідальність несе і повинна нести Росія, оскільки ми є споживачем, який платить, а постачальник, якому ми платимо, відповідає за доставку газу", - заявив він.
Крім того, у світі із дедалі більшою тривогою говорять про те, що під виглядом комерційної суперечки Росія не тільки намагалася пролобіювати "Північний" та "Південний" потоки, але й прагнула отримати контроль над українською газотранспортною системою. Тобто мова йшла про рейдерську атаку на цілу країну.
Американський Investor's Business Daily констатує: "Деякі із тих кроків, які Росія зробила протягом цих вихідних, повинні були дати Європі зрозуміти, що їй пора шукати іншого постачальника". "Європейський Союз зміг швидко домовитися про відправку своїх спостерігачів для контролю за транзитом європейського газу, - нагадує видання. - Замість того, щоб усіляко йому сприяти, Росія почала прискіпуватися до юридичних дрібниць та всіляко відтягувати поновлення постачань". І в кінці кінців, коли все було підписано, Путін "відкрив карти": виявилося, що насправді йому потрібен контроль над українськими трубопроводами. Несподівано був відкопаний старий план "приватизації" в Україні, що дозволяє Путіну скуповувати трубопроводи. Звичайно, у самій ідеї приватизації немає нічого поганого, але в устах лідера, який фактично націоналізував російську енергетику, а зараз залишив Європу замерзати, це звучало як спроба захоплення контролю "." Європі необхідно зрозуміти, що їй потрібен надійний постачальник енергії. Росія продемонструвала, що у неї інші пріоритети. Це змушує впритул зайнятися диверсифікацією доставок та пошуком альтернативних джерел, - вказує газета, нагадуючи, що штрафи, які тепер доведеться платити Росії, є істотно вищими, ніж та сума, яку вона намагалася стягнути із України. - Замість того, щоб інвестувати в нові російські газопроводи, такі, як "Північний" та "Південний" потік, Європа повинна була б серйозно задуматися про Алжир та Туреччину як про альтернативних постачальників "." У будь-якому випадку слід запам'ятати, що Росія готова використовувати газ як політичну зброю та зводити із його допомогою старі порахунки, навіть якщо у результаті її найкращим клієнтам доведеться мерзнути ", - підсумовує газета.
Втім, за оцінками журналу Forbes, Європа вже змінює географію своїх газових інтересів. Алжирська національна газова компанія Sonatrach уже підвищила обсяг експорту в Туреччину, а міністр енергетики Алжиру заявив про плани компанії щодо збільшення постачань до Європи, - пише видання.
Однак цілком ймовірно, що головні події ще попереду. У будь-якому разі, генерал ВПС США у відставці Чарльз Уолд, колишній заступник командира силами НАТО у Європі, який, перебуваючи на цій посаді, неодноразово відвідував Азербайджан, в інтерв'ю Російській службі "Голосу Америки" запропонував своє бачення забезпечення енергетичної безпеки країн НАТО. На його думку, "енергоресурси стали важливим інструментом політики, яким можна загрожувати суверенітету держав. Чи повинна НАТО відігравати роль у гарантуванні стабільних джерел енергії для країн-членів альянсу, і у тому, щоб їм не загрожували бойкоти, ембарго та відключення? Відповідь одна -- так ". На думку генерала Уолда, "потрібно перш за все дивитися, який статус постачань енергоресурсів у світі, хто ними володіє, як їх доставляють країнам вільного світу. Ми бачимо недостатню диверсифікацію трубопроводів, якими газ із країн Центральної Азії через Каспійський регіон, Кавказ, Східну Європу йде до Західної Європи".
Але чи не найважливішим є інше. Як нагадав генерал Уолд, "у 1978 році Джиммі Картер вербалізував своє бачення життєво важливих інтересів США у світі - одним із них був необмежений рух нафти на Близькому Сході. Президент Картер тоді заявив, що США будуть використовувати військову силу для того, щоб його забезпечити. Із того часу США зберігають військову присутність у Перській затоці саме із цією метою. Тому такий прецедент в історії уже є". І врахував навіть військове втручання для забезпечення енергетичної безпеки.
Звичайно, усе вищевикладене ще не означає, що вже завтра на Каспії розпочнеться війна за ресурси між Росією та військами країн НАТО. Однак те, що саме тут розташована точка перетину силових векторів, сумніву не підлягає. Крім того, очевидно, що кожна наступна "газова війна" стає більш жорстокою, ніж попередня.