У бурхливі і п'янкі місяці після "помаранчевої революції", коли людські юрби привели до влади демократичну опозицію, а надії, породжені рухом народних мас, ще не почали вгасати, підтримані Америкою нові лідери України вирішили змінити умови, на яких країна закуповувала природний газ у Росії, - пише Філіп Пен у американській газеті The Washington Post.
Президентом став колишній банкір Віктор Ющенко, який завдав на виборах поразки кандидату, якого підтримував Кремлем, під час виборчої кампанії він обіцяв боротися з корупцією і як гасло використовував клич натовпу "Бандитам тюрми". Природним об'єктом для нападок нової влади став газовий контракт з Росією, який був сумнозвісним джерелом покровительства і грошової допомоги для колишнього режиму.
Але сьогодні, коли Україна готується підписати угоду, з метою покласти край 18-денного російського ембарго на постачання газу, що призвело до припинення подачі палива на значну частину європейської території, у Європі склалася єдина думка, що замість очищення системи газової торгівлі від зловживань, перша газова угода Ющенка лише посилила незахищеність цієї колишньої радянської республіки від залякувань російського керівництва, який твердо вирішив перешкодити її розвороту в бік Заходу.
Здійснені три роки тому поступки (дехто каже, що на них пішли за досить непевних обставин), різко знизили можливості України з протидії Росії в нинішній газовій кризі. Якщо говорити у більш загальному плані, то, на думку широкого і різноманітного кола політиків, журналістів, дипломатів та аналітиків, нездатність "помаранчевої революції" знищити ганебний вплив дешевого російського газу завадила переходу України до демократичної політики, завдала удару по її репутації за кордоном і викликала розчарування серед значної частини українського суспільства.
"Реформаторів більше не залишилося, - заявив журналіст з газети Экономические известия, спеціаліст з питань бізнесу Олександр Дубинський, - коли реформатор приходить до влади, він також стає продажним. Саме так зараз думають люди".
Роз'яснюючи значення доступу до російського газу в українській політиці, він додає: "Всі великі гроші в цій країні зроблено на газі. Якщо ви контролюєте газ, ви можете контролювати промисловість, ви можете контролювати політиків".
На початку тижня, в глуху ніч, російський прем'єр-міністр Володимир Путін і його українська колега Юлія Тимошенко закінчили довгі переговори в Москві. Вони визначили деталі угоди, що поклала кінець зимового протистояння через цін на газ, через яку значній частині європейських країн довелося з останніх сил впродовж 12 днів боротися за збереження тепла та електропостачання.
Росія заявила, що цього року надасть Україні 20-відсоткову знижку в цінах на газ у порівнянні з європейськими цінами, а Україна погодилася не підвищувати ті низькі транзитні тарифи за перекачування газу в Європу, які платить Росія. Тимошенко повинна була в понеділок повернутися до Москви для підписання контракту, однак деталі нової угоди, які відрізняються від усіх попередніх, досі до кінця не узгоджено.
Залежно від того, що буде вказано дрібним шрифтом у примітках, ціни на газ в новій угоді, мабуть, не дуже сильно відрізнятимуться від тих, які сторони пропонували до зриву переговорного процесу. Це свідчить про те, що дане протистояння більше пов'язане не з комерційними розбіжностями, а з політичними суперечностями.
Багато людей в Україні і на Заході побачили в цьому спробу Росії посилити власний вплив у регіоні і послабити позиції прозахідного уряду свого сусіда. Це свого роду ненасильницьке продовження того серіалу, який почався в серпні з війни проти Грузії.
Але ця криза також висунула на перший план все те, що пішло не так в українському експерименті з демократією, включаючи ворожнечу між лідерами "помаранчевої революції" Ющенка і Тимошенко, яка паралізувала Україну, і слабкість судової системи, яка виявилася не в змозі розглянути численні звинувачення в корупції.
Політична плутанина була на руку Кремлю, який намагався представити Україну всьому світу в якості держави, яка не відбулася, яка не підходить на роль члена НАТО і Євросоюзу. Він зробив усе, щоб переконати народ Росії у перевагах путінської авторитарної моделі державного управління.
"Вони просто не знали, що робити, і тому зробили багато помилок", - заявив прокремлівський політик Віктор Янукович, який зазнав поразки під час "помаранчевої революції", а зараз очолює найбільшу партію в парламенті.
Росія після розпаду Радянського Союзу продавала природний газ до України за цінами значно нижчими від ринкових. Це була спадщина комуністичної планової економіки. Однак багато вчених стверджують, що дешевий газ приніс Україні більше шкоди, ніж користі, створивши умови для корупції - адже ті, хто має доступ до палива, можуть нажити мільярди.
"Помаранчева революція" дала надії на початок реформ, оскільки влада почала розслідування у газовому секторі.
Але у вересні 2005 року Ющенко відправив Тимошенко у відставку з поста прем'єр-міністра, а в січні 2006 року, після нетривалого протистояння з Росією, Київ і Москва підписали нову газову угоду. Ющенко назвав цей контракт перемогою, тому що він дозволив Україні ще рік отримувати газ за заниженими цінами. В обмін на це Україна погодилася менше вимагати з Росії за транзит газу по її трубопроводах.
Однак незабаром стало відомо, що контракт дозволяє Росії щороку піднімати ціни на газ, у той час як ціни за транзит через Україну зафіксовано на п'ять років. Дана умова серйозно послабила позиції України на переговорах поточного року.
Крім того, ця угода дозволила таємничій компанії-посереднику RosUkrEnergo повністю контролювати газовий імпорт з Росії, а також дала їй доступ до внутрішнього ринку України. Російський газовий монополіст Газпром володіє половиною цієї компанії, а два українські магнати заявляють, що їм належить друга половина. За словами Тимошенко, ця компанія є розсадником корупції, а вигоду від її існування отримують як російські, так і українські чиновники.
"Це була величезна втрата можливостей", - говорить старший науковий співробітник Вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies) Едвард Чоу (Edward Chow), який стверджує, що нездатність України реформувати свій газовий сектор, як і раніше, "руйнує віру суспільства в її політику, а також підриває інтереси європейських сусідів цієї країни ".
Українська преса гостро розкритикувала укладання газових угоду. Ющенко підтримав її, у той час як найбільш відомі критики Тимошенко заявили про крах планів прем'єра, оскільки її власні спроби отримати вигоду від угоди виявилися зруйновано. Розслідувань у спробі розсортувати взаємовиключні обвинувачення, наразі не було.
Директор київського Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський заявив, що така ситуація цілком типова для незавершеного переходу України до демократії. За його словами, в країні є свобода слова і широкий доступ до інформації, однак запеклі суперечки рідко призводять до реальних дій через слабкість судів та інших інститутів влади.
"Це створює завісу цинізму, - сказав він, - люди вважають, що всі крадуть, але нікого і ніколи не карають".
Американські офіційні представники закликають українських лідерів реформувати газовий сектор шляхом нарощування виробництва в країні, збільшення ефективності використання енергетичних ресурсів та ліквідації RosUkrEnergo. Однак, за словами аналітиків, корупція лише посилюється, тому що політична невизначеність сприяє зміцненню мислення, розрахованого лише на найближчу перспективу. Ющенко за чотири роки чотири рази міняв прем'єр-міністрів.
У 2007 році державна енергетична компанія Нафтогаз спробувала провести розрахунки та визначити, скільки слід стягувати з Росії за використання українських трубопроводів. Керував проведенням даних розрахунків економіст Юрій Вітренко, він прийшов до висновку, що Україна одержує набагато менше грошей за транзит, ніж сама витрачає на експлуатацію трубопроводів, і порекомендував різко підняти ціни. Але уряд попросив його обґрунтувати більш низькі тарифи за транзит. "Вони просто хотіли зберегти існуючу угоду", - заявив він.
Через нездатність Ющенка взяти подолати корупцію значно впали рейтинги його популярності. Якщо відразу після "помаранчевої революції" вони становили 75 відсотків, то тепер не дотягують і до п'яти.
Уповноважений Ющенка з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський заявив, що Президент не займався безпосередньо газовою угодою в 2006 році. Він стверджував, що на той час це був оптимальний контракт. Разом з тим, Соколовський визнав, що уряду треба було зробити набагато більше для реформування газового сектору.
"Ми самі критично ставимося до надто повільних темпів змін, - заявив він, - особливо у зв'язку з тим, що після помаранчевої революції очікування і сподівання були набагато більші". Соколовський зазначив, що уряд продовжує "крок за кроком" працювати над вирішенням цієї проблеми.
"Чим менше в енергетичному секторі буде політики, тим більше в ньому буде справедливості та відкритості, - сказав він, - така позиція Президента Ющенка".
Тимошенко, яку повторно призначив Ющенко на посаду прем'єр-міністра в кінці 2007 року, здатна скласти йому конкуренцію на президентських виборах в поточному році, заявила минулого тижня репортерам, що українські політики пустили грудневу угоду під укіс, бо вона наполягала у виключенні з ланцюжка RosUkrEnergo. Тимошенко не звинувачувала Ющенко напряму, однак лише Президент має право скасовувати її рішення.
Представник президентської адміністрації наніс їй у п'ятницю у відповідь удар, звинувативши Тимошенко в тому, що її "зачепили на гачок російські спецслужби". Він згадав, що в 90-ті роки Тимошенко нажила цілий статок, будучи керівником трейдингової компанії з торгівлі газом, яка проходила по слідству за звинуваченням у злочинній діяльності.
"Ми думаємо, це був злочин, - заявив стосовно газового контракту 2006 року один із заступників прем'єр-міністра Григорій Немиря, - він фактично створив для України ситуацію стратегічної вразливості".