Тиждень тому я розмірковував, чи не були, випадково, гроші основною суттю газової суперечки. І сьогодні, теоретично, я міг би стверджувати, що не надто помилявся: домовленість прем'єрів Юлії Тимошенко і Володимира Путіна була досягнута лише тоді, коли обидві сторони погодили ціну на газ, що купується Україною, а також оплати за транзит (через українські труби) російського газу в Європу, пише Конрад Ніклевич у польській газеті Gazeta Wyborcza.
У тому та іншому питанні Газпром наполіг на своєму. У майбутньому році ціна газу, продаваного Україні, буде лише на 20 відсотків (а не на 50) нижче тієї, яку зараз платимо за газ ми, а починаючи з 1 січня 2010 року, газ буде коштувати українцям точно стільки ж, скільки коштує німцям, полякам, чехам і т.п. Нагадую, що нинішня ціна, яку платить Захід, складає близько 450 доларів за 1000 м куб. Всі, однак, очікують, що у зв'язку з падінням цін на нафту, подешевшає і блакитне паливо. У даний момент я не беруся прогнозувати, скільки буде коштувати газ у кінці 2009 року, але, швидше за все, це не буде 179 доларів за 1000 м куб., стільки платила Україна до сих пір. Більш правдоподібною здається ціна близько 200-250 доларів.
Що стосується транзиту - то ціна поки не зміниться. Так, як і було передбачено в попередньому договорі (який завзято захищав Газпром). Мені дуже цікаво, як на нові ціни відреагує слабенька українська економіка. Боюсь, що українська економічна криза буде заглиблюватися ще більше.
Сказавши це, я негайно визнаю, що гроші не були єдиною причиною газового конфлікту (мій текст тижневої давнини був цілеспрямованою провокацією). Я визнаю, що мають рацію ті, хто стверджував, що Росія закрутила вентиль, щоб досягти також і політичних цілей, крім цілей суто меркантильних.
Їх Росія теж досягла. А що з політикою? Побоююся, що в більшій мірі теж виграла. По-перше, українська політична сцена вийшла з газової кризи ще більш розділеною і побитою. У ту хвилину, коли я пишу цю статтю, я навіть не знаю, чи буде договір, укладений прекрасною Юлією, визнаний президентом Віктором Ющенком. По-друге, завдяки газовій кризі була витягнута з труни концепція балтійського газопроводу (Nord Stream).
Єдине, чого, здається, не вдалося досягти Росії у політичній сфері, це поглиблення розколу в Євросоюзі. Можна критикувати слабкість Брюсселя, але в останні два тижні країни ЄС говорили приблизно одне й те саме. Вони не дозволили втягнути себе у ризиковану роль арбітра, який був би повинним рішуче визнати правоту однієї зі сторін (але це як раз не заслуга України).
А судячи з того, що пише канцлер Німеччини Ангела Меркель, найбільші держави Євросоюзу зробили правильні висновки з цієї суперечки: правові механізми енергетичної солідарності в ЄС будуть і надалі розвиватися, інвестиції у нові трубопроводи і в диверсифікацію поставок газу будуть фінансуватися з бюджету ЄС.
Last but not least, після цієї кризи в Європі ніхто вже не стане переконувати, що Росія є стовідсотково надійним партнером, утім, так само, як і Україна. А це означає, що уряди ЄС будуть робити значно більше, ніж раніше, для того, щоб домовлятися з іншими постачальниками енергоносіїв. І нікому вже не стануть вірити на слово.
Політичні результати газового конфлікту добре підсумував Станіслав Желіховський (лідер парламентської фракції ПСЛ): - Україна, а також Росія програли в очах Євросоюзу внаслідок газового конфлікту, - сказав він. - У результаті газового конфлікту Україна віддалилися від Євросоюзу.
У тому ж дусі, утім, і висловився Збігнєв Хлібовський, лідер фракції ГП: - Добре, що російсько-український газовий конфлікт закінчився. Він був не на користь відносинам Україна-Євросоюз.
Що ж це, якщо не політична перемога Москви? З болем у серці пишу це, але українці сильно постарались ради цієї перемоги...