Єврокомісія має намір знижувати енергетичну залежність від Росії, пише Олексій Гривач в сьогоднішньому номері газети Время новостей.
Чергова газова війна Росії і України формально завершилася. Транзит газу почав відновлюватися, а сторони поступово розкривають подробиці підписаних угод. Європейці знаходяться у змішаних почуттях. З одного боку, потрібно радіти, що конфлікт, в ході якого вони виявилися заручниками заплутаних політичних і комерційних інтересів в Москві і Києві, завершено. З іншого - країнам Європи ще раз продемонстрували, що саме їх інтереси ні в Росії, ні в Україні ніхто до уваги не брав і лише намагалися використовувати як знаряддя психологічного тиску на опонентів.
Не випадково голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу заявив, що, хоча газ пішов покупцям, надійність цього джерела постачань та транзиту опинилася під сумнівом. "Газ, що поставляється з Росії, не гарантовано, газ, який постачається через Україну, - не гарантовано, - заявив він. - І це об'єктивний факт". Вихід, як прийнято, у диверсифікації - країн-постачальників, транзитних маршрутів і енергетичних ресурсів. "Диверсифікація - це не послання проти когось, проти будь-якої з країн-постачальників або транзитерів, це питання безпеки", - вважає пан Баррозу. Днем раніше він і зовсім заявив, що Євросоюз потребує приєднання Туреччини (незважаючи на непростий стан процесу переговорів стосовно цього питання) з метою підвищення своєї енергетичної безпеки. Як відомо, Анкара намагається перетворитися в газорозподільний вузол із постачання в Європу пального з різних проблемних регіонів, починаючи з прикаспійських держав (в обхід Росії) і закінчуючи Іраком та Іраном.
... країнам Європи ще раз продемонстрували, що саме їх інтереси ні в Росії, ні в Україні ніхто до уваги не брав і лише намагалися використовувати як знаряддя психологічного тиску на опонентів
Більше того, Брюссель зробив демонстративний реверанс у бік Києва. Єврокомісар з енергетики Андріс Пієбалгс спеціально літав в Україну для зустрічі з Юлією Тимошенко і після бесіди заявив журналістам: "Усі ці (газові) питання не можуть мати жодного відношення до зв'язків між Україною та Європейським Союзом і не матимуть політичного контексту, не матимуть, зокрема, жодного впливу на той процес співпраці між Євросоюзом та Україною, який називається "Східне партнерство".
Учора з 10 до 11 ранку російський газ почав у повному узгодженому обсязі надходити в газотранспортну систему України. Добовий обсяг прокачування через територію країни за підтвердженими заявками повинен скласти 348,8 млн кубометрів, постачання для потреб України скромні - 75 млн кубометрів. У момент пуску голова Газпрому Олексій Міллер доповідав президенту Дмитру Медведєву про підсумки переговорів. Перед цим голова кабінету міністрів України Юлія Тимошенко майже всю ніч провела в офісі на вул. Наметкіна, особисто погоджуючи численні технічні та спірні моменти, що залишилися після підписання в понеділок 10-річних контрактів на постачання і транзит газу між Газпромом та Нафтогазом. "Ще раз хотів би подякувати уряд Росії і відкритому акціонерному товариству Газпром за захист національних інтересів Російської Федерації", - відреагував на доповідь пана Міллера Дмитро Медведєв.
За офіційною версією Москви, "національний інтерес" полягав у тому, щоб перевести Україну на "ринкові і абсолютно прозорі відносини в газовій сфері" ...
За офіційною версією Москви, "національний інтерес" полягав у тому, щоб перевести Україну на "ринкові і абсолютно прозорі відносини в газовій сфері", оскільки вона залишалася останньою республікою колишнього СРСР, що не бажала купувати газ за прийнятою в європейських довгострокових контрактах формулою. У Києві, як і слід було очікувати, реагують на підсумки конфлікту по-різному. Пані Тимошенко, природно, розповідає про численні преференції та надбання України від підписаних домовленостей.
Секретаріат президента України і представники опозиції в особі Партії регіонів по-різному таврують главу уряду за невигідні умови газового миру. Тим не менше, саме Юлія Тимошенко виглядає головним бенефіціаром політичних дивідендів у міждержавному масштабі. І для Росії, і для Європи вона стала "відповідальним політиком" і цілком прийнятним візаві за столом переговорів. Чи вистачить цього для завоювання лідерських позицій в Україні, не цілком зрозуміло, так же як немає відповіді на запитання про її готовність вести політику добросусідства стосовно Москви в довгостроковій перспективі.
Юлія Тимошенко виглядає головним бенефіціаром політичних дивідендів у міждержавному масштабі. І для Росії, і для Європи вона стала "відповідальним політиком" і цілком прийнятним візаві за столом переговорів
Комерційні "трофеї" в результаті війни, в якій немає переможців (хоча на словах кожна з сторін таким вважає себе), виглядають тьмяно, особливо для Газпрому. По-перше, в якості поточної європейської ціни для українського контракту Газпром взяв 450 дол за тисячу кубометрів. Хоча насправді це ціна net back (за вирахуванням витрат на транзит по Україні) до "найближчої" в Європі ціни - словацької. Після застосування 20-відсоткової знижки газ в першому кварталі коштуватиме Нафтогазу 360 дол за тисячу кубометрів.
За словами прем'єр-міністра України, середня ціна газу в 2009 році складе 228,3 дол за тисячу кубометрів. Як пані Тимошенко порахувала ціну з такою точністю, незрозуміло, адже згідно із прийнятою в експортних контрактах Газпрому формулою ціна на газ у третьому кварталі буде точно відома у квітні, а на четвертий - у середині літа. Заступник голови правління Газпрому Олександр Медведєв був учора більш обережний. Він сказав, що, за наявними прогнозами, ціна газу для України в середньому буде менша 250 доларів.
Не все однозначно і з транзитом. Олександр Медведєв спрогнозував, що ціна транзиту через Україну в наступному році може зрости до 2,4-2,6 дол. Економічно обґрунтованою така ставка може виявитися, тільки якщо ціна газу в Європі в наступному році зросте до 400 доларів.
Пані Тимошенко, повернувшись до Києва, заявила, що торішня ставка 1,7 дол за тисячу кубометрів на 100 км вигідна Україні, оскільки вона домовилася з Газпромом про викуп 11 млрд кубометрів газу, який знаходиться в сховищах Нафтогазу, за ціною 153 дол. за тисячу кубометрів. Але у Газпрому немає власного газу в українських сховищах. Там є задокументовані обсяги швейцарського трейдера RosUkrEnergo (11,4 млрд кубометрів) та українського трейдера Укргазенерго (близько 8 млрд кубометрів).
Москва остаточно відреклась від RosUkrEnergo, але розлучення може бути дуже непростим
Як відомо, під час нічних пильнувань в Газпромі з українським прем'єром Олексій Міллер заявив, що оформлення домовленостей вимагав саме RosUkrEnergo (при тому, що газовому концерну в ньому безпосередньо належить 50%). Таким чином, Москва остаточно відреклась від цієї компанії, але розлучення може бути досить непростим. Компанія існує на базі швейцарського законодавства, і другий акціонер, український підприємець Дмитро Фірташ (45%), давній опонент Юлії Тимошенко, має важелі для захисту своїх комерційних інтересів. У тому числі і за рахунок продажу обсягів газу, що залишилися у RUE, і врегулювання ситуації з Укргазенерго.
Навіть за "середньоукраїнською ціною" 2009 року ціна питання перевищує 2,6 млрд дол. А розмір ймовірних претензій від Укргазенерго може скласти до 1,5 млрд дол. Щоправда, не варто забувати, що Сергій Шнайдер, більш відомий під ім'ям Семена Могилевича, якому приписують "авторство" схеми постачань за участю RUE, зараз перебуває в російському СІЗО під арештом (до речі, його термін утримання під вартою, що минає сьогодні, вчора продовжили до 23 березня).
Блок Юлії Тимошенко вчора виступив зі спеціальною заявою, в якій теж поклав провину на RUE, але зачепив і своїх політичних конкурентів - Віктора Ющенка і Віктора Януковича. "Уся відповідальність за зрив газових переговорів у грудні лежить на Росукренерго та його партнерах-покровителях в секретаріаті президента і Партії регіонів. Про це уповноважено заявити прес-службу БЮТ у відповідь на істерію від представників цих політичних інституцій на тему українсько-російських газових домовленостей", - цитує РІА Новини заяву БЮТ.
Дещо прояснилася і ситуація із роботою компанії Газпром збут Україна. За словами Олександра Медведєва, вона всього лише збереже 25% ринку постачання промисловим споживачам України. Конкретні цифри, за його словами, залежать від попиту. Швидше за все, продажі цієї компанії підприємствам виявляться вищими за рівень минулого року (близько 3 млрд кубометрів із квоти 7,5 млрд кубометрів), але незначно. Прогнозний баланс газу по Україні вже знижено із торішніх 75 млрд кубометрів до 60 млрд кубометрів у поточному (з них близько 20 млрд кубометрів складе власний видобуток).