Після підписання газової угоди між Газпромом і Нафтогазом експерти і політики підбивають підсумки інформаційного протистояння між Росією і Україною, причому це протистояння - як і під час недавнього конфлікту на Кавказі - часто визначають як інформаційну війну, пише Андрій Лубенський для РИА Новости.
Корупція як “внутрішня справа”
Про те, що Україна програє інформаційну війну з Росією, пов'язану з газовими переговорами, говорять не тільки українські експерти, але й політики. Зокрема, спікер Верховної Ради Володимир Литвин каже, що Україна “повністю програла інформаційну війну з Росією по темі газу”. На думку Литвина, у результаті постраждав імідж України як в очах ЄС, так і в очах громадян самої України.
Дивуватися тут нема чому, оскільки газовий бізнес в Україні є однією з найбільш непрозорих сфер. Схоже, багатьом українським політикам важко говорити правду про газ, до чого є вагомі підстави. Однак ці підстави важко приховати. У результаті, вже прем'єр-міністр Росії Володимир Путін публічно заявляє про високий ступінь корумпованості українського керівництва.
Цікавою на це є реакція політиків. Екс-президент України Леонід Кравчук заявив, що Росія втручається у внутрішні справи України.
“Росія не може, якщо вона цивілізована країна, втручатися у наші справи, допомагати боротися з корупціонерами”, - цитує слова Кравчука агентство Українські новини. Звучить досить двозначно: так, корупція у вищих ешелонах влади є, але це наша внутрішня справа. Навряд чи така теза може отримати щиру підтримку у самих українців. Та й за кордоном країни теж, коли корупція у газовій сфері стала причиною невиконання Україною міжнародних договорів.
З “газовими” звинуваченнями на адресу Ющенка виступають і українські політики. Так, лідер КПУ Петро Симоненко з парламентської трибуни заявив, що однією з головних внутрішніх причин газової кризи є “боротьба кланів за газову трубу та фінансові інтереси “сім'ї” Ющенка”.
Президент звинувачення на свою адресу спростував. “Що стосується заяв, які пов'язані з нібито участю президента у цих газових, вибачте, смердючих схемах, то я хочу сказати одне: ніколи ні я, ні моя родина, не мали жодного відношення до того, що називається газовими справами”, - заявив Ющенко на прес-конференції.
Україна просить перемир'я?
У середині січня посольство України в Москві закликало Росію припинити інформаційну війну проти України. “Вважаємо, що було б правильним для майбутнього українсько-російського діалогу як можна швидше закінчити інформаційну війну, котра провокує напруження у суспільствах наших країн і ніяк не сприяє власне усуненню проблем в енергетичній сфері”, - заявив прес-секретар посольства України в РФ Олег Волошин, коментуючи мітинг біля стін дипустанови активістів ЛДПР і руху Наші.
Однак в Україні націоналістичні сили (які користуються заступництвом нинішньої української влади) аж ніяк не демонструють великої дружелюбності, спалюючи російські прапори біля стін представництв РФ.
Так і МЗС України, звинувачуючи Москву в “інформаційні агресії”, веде себе аж ніяк не дипломатичним чином.
“Апелюючи до міфу про слов'янську єдність, цинічно експлуатуючи тему багатовікових історичних зв'язків, Кремль послідовно здійснює неприхований тиск на Україну за її незалежну зовнішню і внутрішню політику. Яскравим свідченням такого тиску став спланований характер газової атаки Росії з метою дестабілізувати внутрішню ситуацію в Україні, зруйнувати її газотранспортну систему”, - йдеться у поширеній 20 січня заяві зовнішньополітичного відомства.
Утім, МЗС тільки транслює настрої президента Віктора Ющенка, який вважає газову кризу “багатоцільовою атакою” з боку РФ.
Мабуть, пропозиції української сторони закінчити інформаційну війну в даний час навряд чи варто розглядати всерйоз.
Чому Україна програє?
Причини програшу в інформаційному протистоянні з Росією під час газової кризи деякі українські експерти бачать у занадто вільному, на їхню думку, інформаційному просторі. Так, директор Агентства моделювання ситуацій (АМС) Віталій Бала навіть закликав Нацраду з телебачення і радіомовлення звернути увагу на “відділення” і “дочірні підприємства” російських телеканалів в Україні.
Тим часом, за результатами проведеного Інститутом ім. Горшеніна у середині січня опитування, майже кожен третій українець впевнений, що Україна краде газ у Росії. Це при тому, що 70,5% опитаних черпали інформацію про газове протистояння із українських ЗМІ, і тільки 14,3% респондентів отримували інформацію про газовий конфлікт від російських телеканалів і преси.
Інформаційна війна без правил ведеться і між угрупованнями всередині українського політичного класу.
Напередодні візиту прем'єр-міністра Юлії Тимошенко до Москви заступник глави секретаріату президента України Роман Безсмертний заявив, що український прем'єр знаходиться, можливо, “на гачку” у російських спецслужб.
Чиновник нагадав, що проти Юлії Тимошенко в Росії було порушено кримінальну справу, і вона перебувала в розшуку. Справа була закрита, коли Тимошенко в 2005 році вперше стала прем'єр-міністром і повинна була їхати до Москви для ведення переговорів.
Цікаво, що опозиція теж згадала про цей факт саме перед московським вояжем прем'єра. Голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по газу, депутат з фракції Партії регіонів Інна Богословська під час телешоу прямо сказала: “Як тільки вона приходить, у нас проблеми з газом, як тільки вона йде, у нас все в порядку”.
Сама ж Юлія Тимошенко перед відльотом до Білокам'яної виступила з публічною заявою, у якій попросила друзів-соратників з помаранчевого табору не втикати їй “ніж у спину”.
"Я не дозволю нікому в паралельному режимі керувати переговорним процесом і керувати Нафтогазом для його зриву”, - йдеться у заяві.
Але навряд чи “колеги” прислухаються до цього заклику. Непереборність внутрішніх протиріч у помаранчевому таборі відзначають не тільки українські експерти.
“... Додатковим фактором нестабільності стає складна внутрішньополітична ситуація в Україні, - відзначає науковий керівник Центру досліджень модернізації Європейського університету в Санкт-Петербурзі Дмитро Травин. - Загострений конфлікт між президентом країни Віктором Ющенком і прем'єр-міністром Юлією Тимошенко робить переговори з Росією зброєю, яку кожен з них може спробувати використати”.
Далі буде?
Вже на наступний день після підписання газового контракту між Газпромом і Нафтогазом усередині української влади інформаційна війна спалахнула з новою силою.
Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко підносить досягнуті домовленості як перемогу: транзит російського газу в Європу відновлений і більше перериватися не буде, ціна на газ для України “дуже гідна” ($ 228,8 за тисячу кубометрів на кордоні з Росією, але це без ПДВ і транспортних витрат).
У президента Віктора Ющенка інша думка: “це безсумнівний програш”. Він сказав, що на засіданні РНБО необхідно докладно розглянути документи, підписані Нафтогазом і Газпромом, оцінити їх з точки зору відповідності національним інтересам.
Хоча перший заступник голови президентського секретаріату Олександр Шлапак зазначив, що у президента немає для зупинки газових угод відповідних важелів, а у блоці Юлії Тимошенко вже побоюються, що Віктор Ющенко спробує добитися перегляду досягнутих у Москві домовленостей.
У будь-якому випадку, Ющенко намагатиметься покласти всю відповідальність за неминучі економічні втрати на уряд Тимошенко. Прем'єр у боргу не залишиться: адже з кожним днем все ближче президентські вибори. Схоже, справжня інформаційна війна в Україні війна тільки починається.