На перший погляд, підписана цього тижня російсько-українська газова угода усуває компанію-посередника із сумнівною репутацією з цього ключового сегменту європейського ринку, - пишуть Роман Олеарчик та Стефан Вегстил в британській The Financial Times.
Проте радість офіційних осіб Європейського Союзу, що привітали угоду як великий крок вперед до досягнення більшої прозорості у цьому, як здебільшого вважається, заплутаному бізнесі, може виявитися нетривалою.
Зареєстрована у Швейцарії компанія РосУкрЕнерго, яка втратила монополію на постачання газу з Росії до України, не здасться без бою.
Вона рішуче налаштована стягнути з Києва борг у розмірі, як стверджують у компанії, $650 млн., зберегти за собою контроль над газом у сховищах в Україні та залишити за собою дуже прибутковий окремий контракт на поставки газу із Росії через Україну до Центральної Європи.
Одна половина компанії належить російському газовому монополісту "Газпрому", а друга – двом українським бізнесменам, Дмитру Фірташу та Івану Фурсіну. Оскільки "Газпром" готовий і до поставок газу без посередників, найбільше втратять саме пан Фірташ та пан Фурсін.
У РосУкрЕнерго стверджують, що компанія – прозора та відіграє важливу роль буфера між Україною та Росією. Однак політичні лідери засудили її діяльність. Прем’єр-міністр Росії звинуватив компанію в перекачуванні грошей до кишень українських політиків, а його українська колега Юлія Тимошенко назвала пана Фірташа "українським корупціонером номер один".
Цього тижня пан Фірташ заявив українському телебаченню, що РосУкрЕнерго готова відмовитися від збиткового для неї контракту на поставки газу до України.
Однак Газпром, судячи з всього, вирішив, що РосУкрЕнерго повинна також припинити і транзитну торгівлю. Цього тижня Олександр Медведєв, заступник голови правління Газпрому, заявив, що в РосУкрЕнерго більше немає центральноазійського чи російського газу для здійснення поставок до Європи.
Партнер пана Фірташа повідомив про те, що переговори ще тривають. Окрім транзитної торгівлі, на переговорах йдеться також про приблизно 10 млрд. кубометрів газу – вартістю близько $2 млрд., які компанія зберігала в Україні в сховищах, та $650 млн., що їй винна українська державна газова компанія Нафтогаз.
Окрім того, що транзитна торгівля принесла РосУкрЕнерго понад $795 млн. чистого прибутку в 2007 році, вона служить і для забезпечення газом фірми Emfesz – дочірньої компанія холдингу пана Фірташа Group DF, яка постачає газ в Угорщину та інші країни Центральної Європи.
Emfesz – крупний газопостачальник, який планує збудувати газову електростанцію потужністю 2400 Мвт. Розташована у Відні компанія Group DF, оборот якої у 2006 році склав $4,6 млрд., має комерційні інтереси в енергетиці, торгівлі та хімічній промисловості.
Уповноважений ЄС з питань енергетики Андріс Пієбалґс привітав усунення посередників, закладене в підписаній цього тижня російсько-українській газовій угоді. Він зазначив, що хоча угода й передбачає вищі ціни для Києва, та вона покращить енергетичну безпеку в регіоні завдяки прив’язці ціни на газ для України до цін на нафту і відсутності посередників.
Він заявив: "Мені було зрозуміло, що без вичерпної угоди стабільного газопостачання не буде – жодного тижня. Тепер маємо дуже прозорі газові контракти".
Історія газової торгівлі демонструє, що з огляду на причетність до неї впливових осіб у Центральній Азії, Росії та Україні, усунути посередників поки що було неможливо.
До РосУкрЕнерго ключовим посередником була компанія під назвою Eural TransGas, в якій пан Фірташ теж мав частку. Перед нею була зареєстрована у Флориді Ітера. А у 1990-х роках одним із найуспішніших газотрейдерів була пані Тимошенко, яка заробила собі статок до того як прийти в політику. З часом стане зрозумілим, чи виявиться ефективною в питанні усуненні посередників теперішня угода.
Оригінал статті