Газова суперечка між Москвою та Києвом добряче пошарпала європейцям нерви. Віце-президент Газпрому Олександр Медведєв говорить про чвари, нові трубопроводи та ціни на енергію в інтерв‘ю німецькій Süddeutsche Zeitung.
З.: Пане Медведєв, від минулого тижня газовий спір між Росією та Україною вирішено. Хто виграв?
В.: Виграли обидві сторони. Якщо всі поважатимуть нашу нову угоду, то для всіх це буде виграш, і передусім – для наших клієнтів.
З.: Це можна розглядати й по-іншому: як мінімум Україна та Газпром програли, а саме в іміджі.
В.: Наша репутація для нас дуже важлива. Але ми потребуємо не солодких слів про Газпром, а прийнятну, дієву систему. Цього ми й досягли. Кожен, хто дивиться на конфлікт об’єктивно, може сам скласти думку, хто тут був неправий.
З.: На вашу думку – Україна.
В.: Нам у будь-якому разі нічого собі закинути. Поведінка української сторони постійно ставала більш і більш ірраціональною. Між українським Президентом Віктором Ющенком і Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко точилася політична боротьба. В основному саме через це зрештою загострилася криза. Адже угода була укладена, та не підписана.
З.: І все-таки тепер у Вас є договір, і газ знову постачається.
В.: Так, але атаки на домовленість тривають. Ось у понеділок радник Ющенка оголосив про розслідування. Воно має виявити, чи угода є законною, бо, мовляв, є свідчення, що її було укладено під тиском. Що ж, де-факто кожен з нас був під тиском, наприклад під тиском часу. Не розумію цього.
З.: Отже, новий конфлікт?
В.: Проблема в тому, що українці один одному не довіряють. Потрібно 10 людей, щоб візувати угоду. Сподіваюся, надалі не буде нових спроб зруйнувати те, що було досягнуте з такими труднощами. Кожен мав би знати, що ми упустили 2 мільярди доларів виручки. Ми саме підраховуємо, які фінансові наслідки мав спір конкретно для нас.
З.: І хто їх відшкодовуватиме?
В.: Ми скористаємося всіма правовими можливостями, щоб це з’ясувати.
З.: То який урок Ви здобули з конфлікту?
В.: По-перше – що при транспортуванні завжди є ризики. Це не обов‘язково повинні бути політичні загрози як ця, йдеться й про стихійні лиха, землетруси, повені. Ми живемо в дуже небезпечному світі. Трубопровідна система – це високі технології, й обслуговувати її – нелегка робота. Аби зменшити ці ризики, ми потребуємо сильніше диверсифікованої транспортної системи з більш різноманітними трубопроводами і водночас із більшою кількістю підземних сховищ. Ми працюємо над будівництвом сховищ. І паралельно слід більше інвестувати в інфраструктуру, тобто у трубопроводи, як-от балтійський Північний потік чи Південний потік. Що швидше ми реалізуємо проекти – то надійнішим буде транзит газу.
З.: Схоже, ЄС вважає так само. Євросоюз хоче побудувати газопровід Набукко – конкурента Вашим трубам.
В.: Ми не думаємо, що Набукко складає справжню конкуренцію. Європі потрібно більше газу, це поза сумнівом. Але треба ще подивитися на умови успішного трубопроводу: газові резерви, яких вистачать на весь час експлуатації проекту, ринок і нарешті технічне ноу-хау. Для Південного потоку у нас є потужні партнери в урядах, і ми збираємося закінчити його 2013 чи 2014 року. Це реалістичний календарний план. А от щодо Набукко треба спитати: де газ? Хто має ним управляти? Туреччина прагне відігравати провідну роль. Країна, яка не видобуває природного газу. Але ми тут не ревнуємо.
З.: Власне, західні європейці просто бояться бути занадто залежними від Росії.
В.: Але ця залежність взаємна: ми ж теж залежимо від експортних надходжень.
З.: Ціни на нафту і газ падають. [Низька] виручка похитне Газпром?
В.: Ні. При розрахунку інвестицій ми не виходили з ціни 150 чи 100 доларів за барель нафти, в цьому ми консервативні. Але час дешевих енергоносіїв минає. Відстані до ресурсів зростають, стає дедалі важче їх видобувати. А попит знову підскочить угору, щойно економіка піде на підйом. Ціна на нафту в 100 доларів однозначно незабаром повернеться.
Оригінал статті