Якщо Україна не буде рухатися в бік Заходу, то у Росії знову прокинеться ностальгія за імперською величчю, пише Кай Елерс у виданні Russland.ru.
Курява, яку підняв останній газовий конфлікт між Росією та Україною, починає осідати. Однак досі важко сказати, хто кого хотів надурити, хто кого справедливо звинувачує. Україна вказує пальцем на Росію, Росія - на Україну; обидві держави - на сумнівного посередника РосУкрЕнерго, який нібито вкрав мільйони за рахунок газових постачань з Росії. Європейський Союз нейтрально відреагував на пропозицію посередництва, навіть заперечував проти цієї ролі, щоб не приймати жодну сторону. США зробили лише м'яке застереження про те, що обидві сторони конфлікту повинні подумати про "гуманітарні наслідки припинення поставок". Навіть звичні нападки ЗМІ на Росію значно стихли. І тільки Росія, як, зрештою, все-таки написали в пресі, не проґавила нагоди звинуватити США в тому, що вони нібито підбурюють Україну до розкрадання газу. Висновок такий: типово по-російськи, який абсурд! Взагалі, все це могло б здатися дуже нудним!
Але поступово крізь серпанок проявляється те, що стоїть за всім цим: у першу чергу варто згадати обидві угоди, які передували конфлікту. Власне кажучи, угоди підписали безпосередньо після того, як цього року НАТО та ЄС закрили перед Україною двері до Євросоюзу та Північноатлантичного альянсу, тобто відклали питання про членство з прозорими поясненнями в довгий ящик. Проте, у вересні 2008-го, ЄС уклав з Україною договір про співробітництво, який хоч і не включає згоду на членство в ЄС, але все ж таки відкриває цю можливість. Важливий пункт в угоді - посилене співробітництво з питань енергетичної безпеки.
У грудні 2008 року, за два тижні до загострення конфлікту, міністр закордонних справ США Кондоліза Райс підписала Хартію про стратегічне партнерство між Україною та США. У хартії чорним по білому записано, що "за підсумками саміту США та ЄС 10 червня 2008 року Україна й США повинні зміцнити тристоронній діалог (якщо тільки тристоронній діалог взагалі існує! - Примітка К.Е.) з Європейським Союзом для поліпшення безпеки енергопостачання". Це могло б означати, що "США мають намір допомогти Україні в модернізації застарілих українських газопроводів".
Потім після цих угод Партнерський комітет США-Євросоюз по Україні (US-EU Partnership Committees for Ukraine), який створили 14 травня 2007 р., тобто задовго до цієї офіційної домовленості в Берліні, виступив із заявою. Мета комітету - розвиток енергетичної безпеки при співпраці ЄС та України і зменшення залежності України від Росії. Ініціатором створення цього комітету був саме куратор і консультант Центру стратегічних і міжнародних досліджень (Center for strategic and international studies (CIS)) Збігнев Бжезинський, який виступав з американської сторони; з боку Німеччини ініціатором виступає екс-міністр оборони Фолькер Рюе від імені Німецького товариства зовнішньої політики(DGAP).
Від імені комітету виступають також екс-міністр закордонних справ США Мадлен Олбрайт, відомий американський сенатор Р. Лугар, який з часів саміту НАТО в Ризі публічно вимагає участі НАТО в захисті енергетичної безпеки членів спілки. Далі в комітеті присутні інші професійні "радники" з оточення Бжезинського, зацікавлені в демократизації України, - все це нагадує організований свого часу Комітет за мир в Чечні, другим головою якого також є Бжезинський.
Відповідно до заяви, зробленої в травні 2007 р., одна з центральних цілей Партнерського комітету США-Євросоюз по Україні - це стримування все більш авторитарної та імперськи орієнтованої Росії від використання політичних конфліктів з Україною для направлення невдоволення російського населення проти зовнішнього ворога. "Досі Україна ще не була ціллю", однак, "вона могла б нею стати ..."
У своєму інтерв'ю Бжезинський пояснив мети комітету: "Якщо Україна не буде рухатися в бік Заходу, то у Росії знову прокинеться ностальгія за імперською величчю. Тому Росія може стати серйозною проблемою і продовжить загрожувати Україні. Тому ми всі зацікавлені в розвитку цього процесу (демократизації України - примітка К.Е.)".
Нашим читачам буде корисно знати про те, що ще 10 років тому в своїй книзі Велика шахівниця (в німецькому перекладі Die einzige Weltmacht) Бжезинський писав про Україну наступне: "Україна, новий і значний простір на євразійській шахівниці, - це геополітичний центр обертання і ваги, адже вже тільки її існування як незалежної держави сприяє перетворенню Росії. Без України Росія - не євразійська імперія". Політика США повинна бути сконцентрована на Україні, якщо Америка хоче повної відсутності конкурентів у Євразії. Розширення НАТО та ЄС, підтримка помаранчевої революції стали першими кроками в цьому напрямку. Сьогодні на порядку денному стоїть "зниження енергозалежності".
Оригінал статті