CSM: Світова криза завдає ударів по економіці України

Українці потерпають від стрибка цін на газ, зростання рівня безробіття та знецінення національної валюти, - пише Фреда Вейра в американському виданні The Christian Science Monitor.

Подвір’я Гостомельського скляного заводу Ветропак у цьому маленькому провінційному містечку забите непроданою продукцією.

Жодного з 750-ти робітників ще не звільнили – насамперед тому, що адміністрація не хоче приймати рішення, яке дорого коштуватиме підприємству: зупинити якусь із трьох пічок, що виробляють десятки тисяч пляшок на день. Але вільний простір для складування на території заводу вичерпується – а економічна криза в Україні, здається, лише погіршується.

"Деякі з наших найкращих клієнтів не в змозі платити, і попит різко скорочується, - каже Олександр Петров, менеджер з інформації компанії, яка перебуває у власності швейцарців і є найбільшим виробником скла в Україні. – Ми зазнали подвійного удару: через збільшення цін на газ та різку девальвацію української гривні".

Той факт, що навіть Ветропак - суперсучасний завод, що виробляє таку необхідну продукцію – має серйозні проблеми, промовисто свідчить про загрозливий стан економіки України.

Світова криза жорстко б‘є по орієнтованих на експорт сталеливарній та хімічній промисловості, які збереглися ще з радянських часів та які забезпечують 30% валового внутрішнього продукту України. Фінансова система країни в хаосі і, як застерігають окремі експерти, наближається до неминучого дефолту. Банківські рахунки мільйонів українців були заморожені, зростає рівень безробіття, вартість гривні зменшилася вдвічі порівняно з літом минулого року, а ціна, яку країна має сплачувати за основний енергоресурс – російський газ – подвоїлася.

Гірше за все, мабуть, те, що політична система паралізована – популістка Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко зчепилася в бюрократичній війні з ліберальним Президентом Віктором Ющенком.

Гірше за все, мабуть, те, що політична система паралізована – популістка Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко зчепилася в бюрократичній війні з ліберальним Президентом Віктором Ющенком.

"Ситуація дуже серйозно погіршується, і цілком можливо, що до весни, якщо найближчим часом нічого не зміниться на краще, люди почнуть виходити на вулиці з масовими протестами, - каже президент незалежного Центру європейських і трансатлантичних студій у Києві Олексій Коломієць. – Стрімке підвищення ціни на газ внаслідок нещодавнього конфлікту з Росією призведе до того, що більшість наших підприємств не виживе. Гірше за все те, що політики звинувачують один одного замість того, щоб працювати разом та знайти вихід із кризи".

Відповідно до угоди, підписаної минулого місяця пані Тимошенко та російським прем’єр-міністром Владіміром Путіним, Україна платитиме 360 дол. за тисячу кубічних метрів російського газу у першому кварталі 2009 року, причому минулого року вона платила в середньому 180 дол. Навіть ще до того, як було завдано цього удару, українська енергоємна сталеливарна промисловість повідомляла про скорочення експорту на 53% у другому півріччі 2008 року. Більшість хімічних заводів країни повідомляли про суттєве скорочення виробництва, а, як пише англомовна газета Kyiv Post, 80% будівельних проектів у Києві – колись процвітаючій столиці України – призупинилися.

Угоду поставив під сумнів пан Ющенко, представник якого заявив, що Київ намагатиметься провести повторні переговори щодо угоди, але не поновлюватиме газової війни з Москвою, яка залишила 18 країн Європи без газу на два тижні.

"Ця криза зачепила вже майже кожного, - каже Юрій Даниленко, робітник одного з цехів Ветропак. Хоча він і задоволений, що не втратив роботу, каже, що його дружину нещодавно звільнили з роботи у сфері обслуговування, банківський рахунок їхньої сім’ї заморожений, а чимало сусідів безробітні. – Я дуже тривожуся за майбутнє. Ми ще такого ніколи не бачили", - каже він.

Офіційно рівень безробіття складає близько 5%. Але ці показники дуже занижені, каже Володимир Грищенко – глава Федерації роботодавців України, члени якої забезпечують працевлаштування близько третини робочої сили країни. "Роботодавці намагаються знайти спосіб уникнути остаточних звільнень, і тому скорочують робочі години або відправляють працівників в неоплачувані відпустки", що не відображається в офіційних даних про безробіття, - каже він.

Хімічна промисловість України, яка дає роботу сотням тисяч людей, продовжує працювати, хоча замовлення й скоротилися дуже різко, оскільки, каже він, "якщо зупинити роботу хімічного заводу, буде надзвичайно складно і дорого поновити її". Але якщо ціни на газ залишаться високими, додає Грищенко, "наші хімічні заводи будуть неконкурентноздатними".

У грудні, в умовах наближення краху деяких провідних банків країни, Національний банк України наказав заморозити всі депозити з метою запобігти поширенню паніки. Цей крок наче й мав успіх, але чимало громадян, спостерігаючи за знеціненням гривні та не маючи змоги отримати свої гроші, різко протестують.

Найбільше постраждав новий середній клас країни, чиї політичні ідеали тяжіють до ліберальних і який найшвидше пройнявся сучасними економічними тенденціями – представники середнього класу довіряли банкам та брали споживчі кредити, розповідає Віктор Небоженко, директор незалежної соціологічної служби Український барометр.

Він додає: іноді люди шкодують, що не залишилися вірними звичці радянських часів – зберігати гроші під матрацом. "Розчарування середнього класу дуже небезпечне, тому що саме ці люди найбільше здатні до самоорганізації, - каже він. – Кожний постраждав від цієї банківської кризи, і деякі вже стають озлобленими".

"Поки завод працює, я можу впоратися з виплатою кредиту на житло та машину, - каже Олена Брекслер, яка працює на Ветропаці біля механізованого скловидувника, що виробляє сотні розпечених пляшок на годину. - Але банки підвищують кредитні ставки, ситуація дедалі погіршується, і ми всі дуже стурбовані".

Карасьов: Найгірше те, що люди починають відчувати розчарування в самій ідеї демократії.

Деякі експерти застерігають, що Україна, яка вже отримала позику від Міжнародного валютного фонду обсягом 16,5 млн. дол., може оголосити дефолт по своєму державному боргу, а це матиме катастрофічні політичні наслідки.

"Ми знаходимося в переддефолтній ситуації, і здається, Україна вже втратила свої шанси на реформування економіки та промисловості, - каже Вадим Карасьов, директор незалежного Інституту глобальних стратегій у Києві. – Найгірше те, що люди починають відчувати розчарування в самій ідеї демократії. Необхідність у сильній руці, що наведе лад в усьому цьому гармидері, дедалі зростає".

Оригінал статті