Консорціум з ЄС та Росією – це, на думку експертів, єдиний шлях порятунку газопровідної мережі. Труби експлуатуються понад 30 років, а про нагальну модернізацію і не чути, - пишуть Ніна Єґлінскі та Маттіас Ауер в австрійській Die Presse.
Кожен п’ятий кубометр газу, споживаний в Європі, надходить із Росії через зношену українську мережу газопроводів. Мережа завдовжки 35 500 км – наче технічне вушко голки в газовому постачанні Європи. Труби експлуатуються понад 30 років, про модернізацію навіть не йдеться, і технічно мережа давно застаріла.
Щоб змінити це, Європа видобула з шухляди план семирічної давності. Київ, правда, виявляє мало офіційного інтересу в консорціумі з експлуатації з ЄС та Росією. Але в середній перспективі країні, близькій до банкрутства, бракуватиме грошей, а отже, й альтернатив.
"Інакше буде біда"
"Якщо ми не реструктуруємо наш енергетичний ринок, буде біда", – каже колишній Прем’єр-міністр Анатолій Кінах. Ще 2002 року цей політик із дружньої до Росії Партії регіонів спільно з німецьким канцлером Шредером та українським президентом Леонідом Кучмою виробив концепцію створення консорціуму для оновлення української газотранспортної системи (ГТС). Тоді ця ідея – спільними зусиллями подбати про оновлення та експлуатацію мережі – розбилася об європейські сумніви щодо тристоронньої угоди з Україною та Росією.
За розрахунками Європейської Комісії, модернізація української ГТС коштує близько 2,5 мільярдів євро. Цю суму країна не може потягнути сама. Тому на міжнародній конференції інвесторів наприкінці березня Брюссель хоче надати імпульсу інвестиціям в українську газову мережу.
Консорціум слід створити "якомога швидше", "аби звести до спільного знаменника інтереси постачальника Росії, клієнта Європи і транзитера України", наголошує Кінах. Так не лише з’явиться більше прозорості в енергобізнесі; щорічний тарифний конфлікт між Росією та Україною надалі можна буде вирішувати своєчасно. У Москві проект зустріли на ура. Для професора Ґергарда Манґотта з Іннсбрука само собою зрозуміло, що "Газпром сильно зацікавлений в тому, щоб заволодіти українськими трубопроводами".
Зрештою 78% його поставок газу в Європу все ще йдуть через Україну. До 1999 року країна взагалі тримала монополію на газовий експорт на Захід. Аж тоді росіяни відкрили альтернативний шлях у Європу – Ямальським трубопроводом через Білорусь.
Verbund виступає за більше регулювання
У Києві однак входження росіян "однозначно не сприймається", доповнює Манґотт. Надто велике побоювання, що Росія – як у Білорусі – повністю перетягне на себе контроль.
І все ж варіант консорціуму з ЄС Манґотт вважає найдоречнішою дорогою в майбутнє. Крістіан Керн, член правління [австрійської енергетичної компанії – прим. перекл.] Verbund іде ще далі й висловлюється за сильнішу регуляторну систему для всіх газопроводів у Європі.
На його погляд, "слід перебудувати структуру власності на всі мережі постачання в Європі". Поштовхом для пожвавлення дискусії стала остання газова суперечка між Києвом та Москвою на початку року. Сторони змогли домовитися про нову угоду лише через три тижні перерви у поставках.
Кінах пройшовся і по цьому питанні. Замість поступового підняття ціни "ми тепер з дня на день почнемо платити ринкових 450 доларів за тисячу кубометрів", сказав політик. Угоду було укладено без належних для такого кроку заходів. "І перші наслідки вже відчуваються", – додав Кінах.
Він вказує на нові фінансові проблеми державного енергетичного концерну Нафтогаз. "Із тактичних передвиборних мотивів уряд не перекладає зростання цін на приватних споживачів. І тому в Нафтогазі знову бюджетні діри", – злиться Кінах. Справді, громади заборгували компанії 456 мільйонів євро. І коли ситуація не зміниться, то знову буде нічим сплачувати рахунки Газпрому, застеріг недавно Нафтогаз.
Оригiнал статті