Проблеми тільки починаються! Однак кризи завжди дають поштовх реформам. Президентські і парламентські вибори плюс референдум щодо конституційної реформи можуть допомогти перезавантажити політичну систему в Україні, - пише Ендрю Вілсон з Європейської Ради із зовнішніх відносин в The International Herald Tribune
Що діється в Україні? Наче січневого газового конфлікту з Росією було недостатньо, країна хитається від однієї кризи до іншої. Політичним колотнечам немає кінця. Російський посол, колишній прем’єр-міністр Віктор Черномирдін спровокував дипломатичний скандал, заявивши, що українські лідери "зчепилися, як собаки".
Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і Президент Віктор Ющенко звинувачують одне одного в державній зраді – наприклад, Президент наказав дипломатичній службі поширювати відповідні наклепи за кордоном. Ходять чутки про оголошення надзвичайного стану, нові вибори, імпічмент та відкриття кримінальних справ, що плануються проти іншої сторони.
Тимчасом в економіці країни справи кепські. У річному вимірі падіння промислового виробництва у січні сягнуло жахливих показників – 34,1%. Із зниженням світових цін на сталь її виробництво в країні скоротилося на 46% - а сталь колись давала 40% експортної виручки України. Загалом ВВП країни може впасти у 2009 році на показник до 12%. Валюта знецінилася більш як на 40% по відношенню до долара; фондовий ринок впав більш ніж на 80%. Міністр фінансів у січні подав у відставку; виділення екстреної позики МВФ обсягом 16,4 млрд. дол., про яку домовилися в жовтні, тепер під загрозою.
Парламент двічі висловлював недовіру главі Національного банку Володимирові Стельмаху, звинувачуючи його в некомпетентності та корупції, але не може усунути його з посади, поки той знаходиться під протекцією Президента.
Ходять чутки про дефолт. Золотовалютні резерви України скоротилися з 38,1 млрд. дол. до 28,8 млрд. дол.: державний та гарантований державою борг виплатити реально, але за оцінками, корпоративний сектор заборгував більше 40 млрд. дол. На відміну від Росії, де олігархи вибороли для себе фінансову допомогу, Україна не має коштів для надто великої підтримки бізнесу. Дуже ймовірно, що цього року кілька великих компаній збанкрутують, особливо в сталеливарному секторі.
То чи є якийсь вихід з усього цього? Оптимістів мало. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер відкрито заявив про своє збентеження з приводу "повної безвиході" в Україні, сказавши, що "ми не маємо відповідей на всі питання". Згідно з останнім звітом колишнього американського посла в Україні Стівена Пайфера, підготовленим для Ради з міжнародних відносин, "найоптимістичніший" сценарій на 2009 рік - "Україна вистоїть, уникнувши серйозної кризи".
Правда в тому, що українська політика схожа на грубий контактний спорт. Час від часу українські політики повинні боротися – і роблять вони це дуже жорстко. І здебільшого їхня невпинна боротьба цілком конструктивна. У рамках угоди, що поклала край газовій кризі, Тимошенко заморозила діяльність контроверсійної компанії "РосУкрЕнерго", що отримала величезні прибутки завдяки своїй неоднозначній посередницькій ролі в поставках газу. Але це був лише початок. Тепер Тимошенко зчепилася в запеклій боротьбі з основним українським власником компанії Дмитром Фірташем.
Тимошенко домовилася, що борг компанії "РосУкрЕнерго" виплачуватиме "Газпрому" її конкурент – "Нафтогаз України" - за умови передплати "Газпромом" за транзитні послуги. Тож по суті "РосУкрЕнерго" тепер винна "Нафтогазу" гроші. Митниці та служби безпеки втягнені в боротьбу за те, кому належать 11 млрд. кубічних метрів газу зі сховищ, який "Нафтогаз" хоче отримати від "РосУкрЕнерго". Вартість газу, за який точаться суперечки, складає 1,7 млрд. дол.
Фірташ, який підтримує і Президента, і опозиційну Партію регіонів, нібито у відповідь вимагав, щоб парламент висловив недовіру уряду, та в результаті голосування не вистачило 22 голоси. Як наслідок – в Партії регіонів, яку завжди фінансували сталеливарні барони, розкол, а Тимошенко, за Конституцією, тепер захищена від наступного розгляду питання про недовіру уряду до осені. Вона висловила припущення, що Фірташ разом з іншими розчарованими бізнесменами фінансує найбільш багатообіцяючого політика України – колишнього спікера парламенту Арсенія Яценюка та його нову організацію "Фронт змін".
Яценюку виповниться 35 років – мінімальний вік для того, щоб балотуватися в президенти – лише в травні. Але за одним з останніх опитувань, його рейтинг стрімко зріс – до 11,8%. Для порівняння, рейтинг лідера Партії регіонів Віктора Януковича – 24,2%, а Тимошенко – 15,3%. Рейтинг Ющенка склав лише 3%.
Банкрутства серед українських олігархів дозволяють сподіватися, що країні вдасться вийти з багаторічного глухого кута після Помаранчевої революції. Попередні кризи сприяли активізації реформ. "Великий шок" одночасних президентських і парламентських виборів плюс референдум для проведення конституційної реформи можуть перезавантажити політичну систему. Або ж реформатори можуть також розраховувати, що Тимошенко подолає свою звичну схильність до популізму. Але їй потрібно буде вперто боротися, щоб повернутися на передові позиції в соціологічних опитуваннях. В України попереду проблем іще більше.
Ендрю Вілсон – старший науковий співробітник Європейської Ради із зовнішніх відносин.
Оригiнал матерiалу:
http://www.iht.com/articles/2009/03/02/opinion/edwilson.php…