Серед країн Центрально-Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, що відчули на собі вплив світової фінансово-економічної кризи, особливо серйозною є ситуація в Україні. Державні фінанси знаходяться на межі колапсу, і протистояння між гілками влади лиш підливає олії у вогонь економічної кризи. За словами Томаса Мірова, президента Європейського банку реконструкції та розвитку, „є значні побоювання” з приводу майбутнього (країни). Ми вирішили подивитися на стан справ зблизька. Тошіхару Окі повідомляє з Києва для японської газети Mainichi Shimbun.
У головному офісі великого банку Надра, що знаходиться в центрі Києва, столиці України, – яблуку ніде впасти від клієнтів, які прийшли забирати свої "заморожені вклади". Педіатр Наталя (39 років), яка поклала у банк заощаджені на навчання 17-річної доньки кілька тисяч доларів, обурено розповідає: „Рік тому були доволі високі відсотки – 14,8%, і я поклала гроші на депозит. Але навіть коли його термін добіг кінця, забрати їх я не можу. Мені сказали зачекати ще рік, хоча гроші і потрібні прямо зараз”. Сталося так тому, що Надра та ще декілька великих українських банків, що зазнали проблем з управлінням, потрапили під нагляд Національного банку, відповідно, фінансові операції цих банків і зняття депозитів у них суворо регулюються.
Водій Сергій (34 роки) каже, що не вкладається у терміни сплати кредиту, який він узяв у доларах два роки тому для купівлі автомобіля. І додає, що якщо нічого не зміниться, то це – повний крах. Українська грошова одиниця – гривня – знецінилася відносно долара з 4,6 грн. за долар два роки тому до 8,5 грн. зараз. Пан Сергій має сплачувати по 500 доларів щомісяця, але у гривнях тепер це виходить майже вдвічі більше. Також він зазначає, що у кількох друзів навіть забрали автомобілі як заставу через те, що вони вчасно не сплатили кредит.
Основні експортоорієнтовані галузі промисловості України – чорна металургія та хімічна промисловість – переживають занепад через світову кризу. Складні часи настали і для уряду, що має значні зовнішні запозичення, та банківської системи. Міжнародний валютний фонд (МВФ) восени минулого року прийняв рішення про виділення Україні кредиту розміром у 16,4 млрд. доларів, але через протистояння між Президентом Ющенком і Прем'єром Тимошенко була поставлена під сумнів спроможність влади відновити фінансову систему, і МВФ, після виділення першого траншу обсягом у 4,5 млрд. доларів, надання другого відклав на невизначений термін.
Згідно з даними Міністерства фінансів України та Національного банку України, фінансовий дефіцит 2008 року склав 20 млрд. доларів. А загальний зовнішній борг, включаючи борг банків та підприємств, перевищив 100 млрд. доларів. Економічний аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь (32 роки) зазначає: „Фінансовий дефіцит складає близько 8% від ВВП, і це не є такою вже великою цифрою порівняно з іншими країнами Центрально-Східної Європи. Якщо МВФ поновить кредитування, державні фінанси не обваляться остаточно. Однак вочевидь будуть банки, які не впораються зі своїми борговими зобов'язаннями, і навіть такі, що збанкрутують. Також можливе підвищення рівня напруги в суспільстві”.
* * *
На Майдані Незалежності у центрі Києва, що у 2004 році був сценою для Помаранчевої революції – громадянського руху, який сприяв появі політичного режиму, „близького” до США та Європи, – близько 100 громадян України, котрі розчарувалися у бездіяльності влади, з початку лютого розбили наметове містечко як засіб вислову протесту проти влади. Але рано-вранці 20 березня воно було розгромлене. Близько 200 молодиків у цивільному примчали на автобусах і зруйнували намети, розмахуючи палицями та вогнегасниками.
Викладач Геннадій Шевченко (42 роки) закликав до зміни форми протесту на сидячий страйк. „Співробітники правоохоронних органів спокійно дивилися на все, тільки посміхаючись. Один мій знайомий, наприклад, упізнав серед нападників свого однокласника зі школи міліції. Причетність міліції до того, що сталося, очевидна”, – розгнівано каже він. Пан Шевченко, який п'ять років тому покладав великі сподівання на революцію, коли стояв на тій самій площі, додає, що у нього опускаються руки. „Зрештою, нічого не змінилося. Нас просто зрадили”.
Поблизу від місця подій можна було побачити плакат із написом „Акція протесту боржникiв та вкладників банків. Початок – 31 березня о 12:00!”. Але під холодним дощем жоден перехожий не звертав на нього ані найменшої уваги. Майдан, що колись вирував від пристрастей і людських емоцій, зараз заполонили зневіра і розчарування громадян.
Оригінал статтi