Прийняття рішень з модернізації газотранспортної системи України без участі Росії суперечить здоровому глузду - таку оцінку декларації, прийнятої в Брюсселі за підсумками переговорів ЄС і України, дав заступник голови Державної Думи, президент Російського газового товариства Валерій Язєв, пише російське видання Независимая газета.
Окрім того, вирішувати питання, пов'язані з модернізацією і можливим розширенням трубопровідної системи, за якою здійснюється транзит російського газу в Європу без Росії, найбільшого постачальника блакитного палива на європейський ринок, неправильно і потенційно небезпечно для енергетичної безпеки Європи.
Безумовно, газотранспортна система (ГТС) України, створена за часів СРСР, потребує оновлення. Росія як виробник газу зацікавлена в її безперебійному функціонуванні не менше, ніж ЄС і Україна, і готова брати участь у модернізації. При цьому не варто забувати, що перебої в поставках газу до Європи цієї зими були пов'язані зовсім не з проблемами у функціонуванні ГТС України, а з розбіжностями всередині українського керівництва.
Однобоке рішення, прийняте в Брюсселі, здебільшого відображає саме позицію України, яка бажає зберегти максимальний контроль над трубопроводом і газовим транзитом. Однак в умовах нестійкості українського політичного режиму це загрожує новими ускладненнями. Окрім того, включення інвестиційної складової у вартість транзиту газу через українську ГТС може підвищити його ціну для кінцевих споживачів.
Що стосується бажання пов'язати Україну певними зобов'язаннями за допомогою підписаної декларації, то, як підкреслив Язєв, "на місці європейських політиків я б не надто на це розраховував. Україна підписала і ратифікувала договір до Енергетичної хартії, але не виконує свої зобов'язання з транзиту відповідно до цього міжнародного правового акту".
Основою енергетичної безпеки для Європи є довгострокові договори на постачання газу, створення нових маршрутів постачання енергоресурсів, а також створення реально працюючого механізму регулювання відносин у галузі енергетики, який забезпечував би інтереси продавців, транзитних країн і споживачів, визначав ступінь відповідальності за порушення діючих договорів.