Після нічиєї в першому раунді партії в "енергетичний покер" між Росією і Україною - ставки в цій грі досить високі - у Володимира Путіна на руках опинилися найсильніші карти, пише бельгійське видання New Europe.
Російський прем'єр не приїхав на дві конференції з енергетичних питань, які відбулися в Болгарії та Туркменістані, оскільки він чудово розумів: головні питання мають вирішуватися на двосторонніх переговорах з його колегами з Болгарії та України - Сергієм Станішевим і Юлією Тимошенко, а також з єврокомісаром з енергетики Андріс Пієбалгсом; вони відбулися минулого тижня в Москві.
Путін, визнаний майстер енергетичної дипломатії, чудово розуміє, що тут у відносинах між Росією та ЄС є низка питань, - Норд Стрім, Південний потік, що Nabucco, Україна, Енергетична хартія ЄС, і це лише частина списку - потребують рішень.
27-28 квітня Росія та Болгарія, після інтенсивних дипломатичних консультацій на високому рівні, владнали розбіжності щодо майбутнього газопроводу Південний потік, і просуваються до рішення про спільну реалізацію цього проекту. 29 квітня в Москву приїхала Тимошенко: вона запропонувала Росії взяти участь в передбачуваній модернізації української газопровідної мережі. Передбачається витратити 350 мільйонів доларів на збільшення її пропускної здатності на 30 мільярдів кубометрів на рік. "Вони хочуть, щоб ЄС вклав гроші в модернізацію трубопроводу, а Росія погодилася надати додаткові обсяги газу для його наповнення, - пояснює в інтерв'ю New Europe Кріс Уіфер, головний аналітик московського банку Уралсиб. - Чесно кажучи, шанси на те, що Росія дасть таку згоду, мінімальні. В даний час, думаю, цього не станеться ".
Єдиний спосіб, який дозволяє Україні збільшити обсяги газу, які транспортуються через її "трубу" - це налагодження поставок азербайджанського "блакитного палива", яке буде здобуватися в рамках реалізації другого етапу освоєння родовищ в північній частині Каспію, через Грузію та Чорне море для подальшої доставки в країни ЄС. Уіфер зазначає, що Москва скоріше за все не надає пріоритетного значення модернізації української трубопровідної мережі. "Якщо подивитися на ситуацію під цим кутом зору, то пріоритети Москви виглядають так: номер один - Норд Стрім, номер два - Південний потік, номер три - Nabucco, і лише на четвертому, останньому місці, стоїть модернізація українських трубопроводів", - вважає він. Реалізація проекту Північний потік, незважаючи на занепокоєння щодо його екологічних наслідків, триває, а на 2015-2016 рр.. пропускна спроможність газопроводу складе 55 мільярдів кубометрів. Щоб задовольнити потреби Південної та Центральної Європи в "блакитному паливі", Москва пропонує продовжити трубопровід Південний потік з пропускною здатністю в 30-40 мільярдів кубометрів, а ЄС і США просувають проект Nabucco (його пропускна здатність повинна скласти 30 мільярдів кубометрів).
І тут в України з'являється "вікно можливостей". "Київ розігрує свій козир, - зазначає Уіфер в доповідній записці для інвесторів, складеній після зустрічі Путіна з Тимошенко. - За суто прагматичних причин, а також міркувань, пов'язаних з мінімізацією ризиків, ЄС хотів би маршрут, альтернативний ще одному каналу поставок російського газу контрольованого Росією трубопроводу. Проблема з Nabucco полягає в тому, що він повинен проходити або через Туреччину в Іран і/або Туркменістан, або - якщо вдасться побудувати трубопровід через Каспій - прямо в Туркменістан. Ясно, що з обома варіантами виникнуть проблеми. І тут в гру вступає Україна. Її пропозицію і Росія, і ЄС можуть вважати прийнятним, оскільки Росія буде мати певний контроль над трубопроводом, а Європа отримає азербайджанський газ".
Тимошенко розуміє, що в цьому випадку Київ буде отримувати дохід від транзиту. Більш того, Україна стане ще більш важливим фактором енергетичної безпеки Європи. "Звичайно, сусіди України воліли б Nabucco, але з урахуванням готовності Туреччини задіяти будь-які наявні у неї важелі тиску для вступу в ЄС і відсутність угоди щодо транскаспійського трубопроводу, - зазначає Уіфер, - на шляху його реалізації виникають серйозні перешкоди".
Коли мова йде про енергопоставки, в Росії межа між політикою та економікою фактично стирається. Будь-які прийняті рішення в цій царині мають явний політичний підтекст. Ми це знаємо, і ніщо в цьому сенсі не змінилося. Питання про трубопровідні маршрути і поліпшення відносин з ЄС в енергетичній сфері вкрай важливе для Росії. У Путіна тут на руках флеш-рояль, а Україна тримає комбінацію з двох чорних тузів і двох вісімок - ту, що в покері називають "рукою мерця".