У Криму відновилася давня суспільна дискусія про топоніміку населених пунктів та географічних назв. Вона співпала з початком збору доказів того, що депортація кримських татар у 1944 році була геноцидом, пише Радіо Свобода.
На початку липня глава української держави доручив генеральному прокурору України і голові СБУ розглянути питання про порушення кримінальної справи за фактом депортації в 1944 році кримськотатарського та інших народів з території Криму.
Віктор Ющенко переконаний, що в діях тодішнього керівництва на чолі з Йосипом Сталіним і співробітників каральних органів СРСР "є ознаки геноциду". У ці дні Служба безпеки і Генеральна прокуратура України відповідно до доручення президента Віктора Ющенка приступили до збирання матеріалів щодо депортації з Криму кримськотатарського народу.
Водночас, близько 70 відсотків кримських татар, що проживають в Автономній Республіці Крим, бажають швидкого відновлення на півострові історичних топонімів, і майже аналогічний відсоток представників слов'янської спільноти вважає це недоцільним. Такі дані отримали під час дослідження, проведеного Українським центром економічних і політичних досліджень спільно з Інститутом Європи в швейцарському Базелі.
Голова меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемільов нещодавно звернувся до президента України з проханням створити в автономії спеціальну комісію з відновлення історичної топоніміки Криму. Завідувач кафедри російської філології Таврійського університету, перший заступник мера Севастополя професор Володимир Казарін так прокоментував це прохання в ефірі РС: "У насув Криму три чи чотири рази створювалися ці комісії. Одну з них, ще віце-прем'єром, очолював роки два я. Пам'ятаю, коли ми вносили різні пропозиції, православні говорили: повернемо православну назву тому-то й того-то. Люди ісламу заперечували: ні, поруч наші святині, ми не згодні, нехай буде більш нейтральна назва. А болгари заявляли: ми хочемо ось цю. Але їм говорили: причому ви тут, болгари, тут ми до вас були, давайте ось цю. У нас розуму у всіх вистачило сказати: ми ж перетворили весь Крим у поле бою! Усі усвідомили, що це не така проста штука - все переназвати".
Меджліс схвалив список з майже 800 назв кримських міст і населених пунктів, що пропонуються для перейменування. Керівник відділу зовнішніх зв'язків меджлісу кримськотатарського народу Алі Хамзін повідомив кореспондентові РС: "Ми підготували реєстр. Ми практично до роботи цієї комісії готові. У нас є на руках напрацьована практика зі зміни топоніміки Криму, який не просто є перлиною, як його люблять називати, але й досить самобутньою історичною територією, на якій, насправді, перетиналося безліч цивілізацій, безліч геополітичних, геостратегічних і різноманітних інтересів, які завжди залишали якийсь слід".
Професор Володимир Казарін звернув увагу на деякі випадки історичних нашарувань в кримській топоніміці: "Бувають різні курйози на цьому ґрунті. У нас в Бахчисарайському районі є залізнична станція, яка називається "Сирень". Там десяток будиночків, мабуть. Жодного куща бузку, а станція називається "Сирень", тому що, коли радянські переселенці після виселення татар прибули туди, село називалося "Чуурень" - ну суверень і суверень - сирень. Так от, у відношенні дуже багатьох, навіть більшості древніх, середньовічних назв взагалі неможливо визначити, якого вони походження - тюркського, грецького. Як правило, відбувається змішання впродовж століть, накладається одна назва на іншу. Фактично потім це розділити неможливо".
Наприкінці 40-х років у відповідності з розпорядженням радянської влади у Криму перейменували понад 90 відсотків міст і сіл. Історичні кримськотатарські, грецькі, вірменські й інші назви замінили російськими. Алі Хамзін говорить: "Мені здається, принцип повинен бути один - відновити топоніміку Криму, яка була характерна для дореволюційного періоду. Тому що після революції, як ви знаєте, практично у всіх районах перейменовували ті чи інші населені пункти і давали їм назви - наприклад, "10-річчя Жовтня", потім вже пішли сталінські селища. У нас є Ленінський район досі, Червоногвардійський - ці райони однозначно потрібно перейменувати. У нас не повинно залишатися Первомайська. Слід повернути всі назви, які були у Криму в дореволюційний період".
Володимир Казарін нагадує, що до 1917 року теж були різні часи: "Наприклад, ті ж греки скажуть - а як бути з XVIII століттям, коли Катерина нас виселила і ми низку наших селищ забрали з собою в Північну Таврію - там і Ялта з'явилася, і Гурзуф і все інше".
Керівник відділу зовнішніх зв'язків меджлісу Алі Хамзін вважає, що процес перейменування потребує серйозного підходу: "Якщо держава обмежиться лише одним указом, якщо не буде вольового рішення і ці питання залишать на суд місцевого населення, місцевих референдумів, то можна сказати, що це вже приречений захід. Повинна бути залізна політична воля, чітка державна політична воля і президента, і державних структур. Я б не радив нікому грати з національною проблемою кримських татар".
Незважаючи на очевидне засилля в кримській топоніміці назв радянської епохи, професор Казарін вважає, що краще, якщо процес перейменування затягнеться на 10, а то й на 15 років: "Звичайно, це перебір радянського часу, коли, наприклад, у Сімферополі була і вулиця Леніна, і бульвар Леніна, та площа Леніна. Але я переконаний, що вся радянська топоніміка в цілому не може піти, тому що у неї є серйозний і важливий пласт. Поява низки селищ пов'язана саме з цим часом, тому вони мають повне право первородства. Що стосується взагалі топоніміки, то люди не уявляють собі, яка це складна і надзвичайно болюча сфера. Тільки за наявності суспільної згоди в цій сфері можна робити обережні кроки вперед. В іншому випадку це до добра не доведе ".