Нові документи свідчать, що уряд Великобританії міг бути причетний до планування замаху на Леніна і повалення більшовиків.
Майже століття тому радянська влада звинуватила Британію в змові з метою вбити Леніна і скинути молодий більшовицький режим. Британський уряд тоді рішуче відкинув звинувачення, назвавши їх "радянською пропагандою", але нові дані свідчать, що змова могла бути цілком реальною.
Упродовж багатьох десятиліть справа, відома як "змова Локхарта", зберігалася в радянських архівах та викладалася в радянських школах як історичний факт і навіть фігурувала в кількох історичних кінофільмах.
На початку 1918 року, в останні місяці Першої світової війни, нова більшовицька влада Росії вела переговори з Німеччиною про перемир'я і виведення знесилених російських вояків з фронту.
Лондону ці переговори були не до вподоби, бо Німеччина в разі їх успіху припинила б воювати на двох фронтах, зміцнивши свій контингент на заході.
Щоби повернути Росію до участі у бойових діях на боці союзників, британці відрядили до Москви свого представника, молодого чоловіка трохи за 30-ть. Його звали Роберт Брюс Локхарт.
Підтримка антибільшовиків
Шотландець Локхарт був барвистою постаттю. Відомий поціновувач вина, жінок і спорту, він пишався також тим, що нібито міг читати по п'ять книг одночасно.
На початку ерудованому і начитаному Локхарту місія йшла дуже добре, але в березні 1918 року радянська влада підписала з Німеччиною Брест-Литовський мирний договір, поклавши край будь-яким надіям на те, що Росія відновить участь у бойових діях на боці Антанти.
Втім, Локхарт не збирався визнавати поразку. Навпаки, він скерував свої зусилля на підготовку повалення більшовицької влади і заміни її урядом, що був би готовий знову долучитися до війни проти Німеччини.
Згідно з документами, в червні Локхарт звернувся до Лондона з проханням підкинути йому грошей на фінансування у Москві різноманітих антибільшовицьких організацій.
Лист із позначкою "терміново" був відправлений з британського Форін-офісу до міністерства фінансів. Він містив висновок міністра закордонних справ Британії стосовно прохання Локхарта:
"На думку пана Бальфура, настав час, коли необхідно вжити цих заходів, у зв'язку з чим прошу вас порушити питання в палаті лордів про виділення необхідних коштів, які б надійшли пану Локхарту для досягнення цих цілей".
Контрреволюція
Наприкінці травня 1918 року британці вирішили надіслати невеликий військовий контингент до Архангельська. За офіційною версією, щоб не допустити захоплення німцями тисяч тонн британської військової техніки, що призначалася Росії.
Однак, як свідчать документи, планувалося, що згодом ці 5000 британських солдатів об'єднаються з 20-тисячним контингентом латишів, які охороняли Кремль, але яких, за припущеннями, можна було намовити скинути більшовиків.
Влітку того ж року Локхарт відправив до Лондона телеграму про результати його зустрічі з Борисом Савінковим, провідним російським опонентом більшовиків. В телеграмі мовилося:
"Савінков пропонує організувати контрреволюцію. Планується, що за умови втручання Антанти, більшовицьке керівництво буде вбито й утворено військову диктатуру".
Під телеграмою докладалася записка, підписана ініціалами лорда Керзона, тодішнього члена британського воєнного кабінету. В ній було сказано:
"Методи Савінкова радикальні, однак у разі успіху, можливо, вони будуть ефективні, але ми не можемо нічого сказати чи зробити, доки не буде чіткого рішення про інтервенцію".
Шпигун-легенда
Тим часом Локхарт у Москві знайшов собі товариша в особі ще однієї надзвичайно цікавої людини.
Народжений у царській Росії Сідней Рейлі, який поміняв прізвище з родинного Розенблюм, був екстравагантним підприємцем, якого незадовго до того завербувала британська розвідка. Прославився він своїми відчайдушними витівками, за які зажив слави "короля шпигунів". За припущеннями, саме він надихнув Яна Флемінга створити образ агента 007 Джеймса Бонда.
Однак їх обох чекала велика несподіванка. Наприкніці літа 1918 року у Москві Фанні Каплан двічі вистрелила в Леніна. А через кілька годин після цього замаху більшовицька таємна поліція ЧК заарештувала Брюса Локхарта і привезла його на допит у Кремль.
Рейлі того разу зумів втекти від ЧК, але кілька років по тому його застрелили, знову заманивши в Росію.
Згідно з архівними документами ЧК, Локхарт зізнався в участі в запропонованій Лондоном змові з метою вбити Леніна і поваленні більшовицької влади. Але на початку жовтня 1918 року представник Британії в Москві був звільнений - його обміняли на представника Росії в Лондоні.
"Не зовсім правдивий"
У своїй книзі "Мемуари британського агента", яка вийшла в світ у 1930-х роках, Локхарт стверджував, що не брав участі ані в плануванні замаху на Леніна, ані у змові з метою повалення влади більшовиків.
За його словами, головну роль у підготовці державного перевороту відігравав саме "король шпигунів" Сідней Рейлі.
Крім того, в своїй книзі Локхарт стверджував, що майже не контактував з Рейлі, який, за його словами, був цілком неконтрольований.
Але лист сина Локхарта Робіна, виявлений в архівах у США, свідчить про те, що його батько казав "не всю правду".
У листі Робін писав: "Якщо стосунки мого батька і Рейлі досі непокоять британський Форін-офіс, у його книзі "Мемуари британського агента" чітко написано, що як тільки питання про інтервенцію в Росії було вирішене в 1918 році, він перейшов на бік контрреволюційного руху, з яким, звісно, активно співпрацював Рейлі".
"Мій батько сам дав мені зрозуміти, що працював з Рейлі значно тісніше, ніж офіційно про це розповідав...", - писав Робін Локхарт.
Британський уряд вдає...
Професор Роберт Сервіс, який виявив лист Робіна Локхарта, вважає, що встановити справжні факти можна буде лише тоді, коли вдасться отримати доступ до решти документів того часу.
Але і зараз, понад 90 років по тому, британський уряд тримає ці архіви засекреченими.
На думку професора Сервіса, це робиться частково для того, щоби зберегти міф про те, що британська влада ніколи б не допустила - і не допустить - сприяння змовам, подібним до змови Локхарта.
"Сьогодні політика британської розвідки цілковито відкидає будь-які дії, спрямовані на підривну дільяність проти урядів інших країн чи замахи на життя іноземних політичних діячів", - переконаний Роберт Сервіс.
"Я вважаю, що в британських урядових колах вважають за доцільне робити вигляд, ніби так було завжди. Ніби Британія завжди поводилася бездоганно. Британці не завжди поводилися бездоганно. Вони вдавалися до таких самих методів, як і інші", - вважає британський дослідник.