Економічні проблеми у провідних державах світу - США, країнах ЄС - змушують політиків, економістів та експертів замислитися над тим, чи не свідчить перманентна криза про смерть капіталістичного способу виробництва. ВВС зібрало думки представників різних країн з цього приводу.
Менад (лорд) Десай, член палати лордів, почесний професор Лондонської школи економіки
Капіталізм живий, і з ним усе нормально - але не у західних країнах, - він перемістився трохи східніше. Російський капіталізм дещо застарів, і потребує термінового ремонту, але дух капіталізму - йти на ризик, заощаджувати, інвестувати, тяжко працювати - всі ці чесноти зараз мігрували, і щасливо живуть собі у Китаї, Індії, Індонезії, Кореї та Японії - у країнах, які, здавалося, ніколи не змогли б подолати бідність.
Приблизно півсторіччя західному капіталізму надто потурали - довготривале процвітання, повна зайнятість, майже гарантоване зростання, а це, у свою чергу, означало, що вартість товарів постійно зростала, що привело до поступового перенесення виробництва за кордон, тоді як фінанси проявили себе ненадійним другом.
Нам потрібно переосмислити нашу модель, наші цінності, нам потрібно повернутися до старомодних чеснот, тому що капіталізм нікуди не зникне у найближчому майбутньому. Якщо Азія матиме міцний енергійний капіталізм, а у нас залишатиметься старий та млявий, все завершиться тим, що ми платитимемо за товари дуже великі гроші, ми обміняємо наше процвітання на їх процвітання.
Соціалізм помер 20 років тому - а капіталізм продовжує жити. Він змінює свою форму, мігрує, стає по-справжньому глобальним. Зараз ми нарешті починаємо розуміти, що означає глобалізація - вона означає, що ми є так само важливими, як і будь-хто інший. Якщо ми не працюватимемо достатньо наполегливо, ми втратимо свою важливість. От у чому полягає урок для сучасного світу.
Капіталізм переживе кризу, це його метод оновлення та самовдосконалення. Нам не пощастило, що капіталізм оновив себе, мігрувавши на Схід. А нам залишилися його рештки, із якими нам доведеться щось зробити, аби покращити ситуацію. Але при цьому ми маємо діяти у дусі капіталізму, а не проти нього.
Професор Тім Джексон, автор "Процвітання без зростання - економіка для смертної планети"
Кожне суспільство тримається міфу, згідно з яким і живе. В нашого суспільства є міф про економічне зростання. Впродовж останніх п’ятдесяти років гонитва за економічним зростанням була першою і головною метою політики будь-якого уряду. Нині світова економіка є у п’ять разів більшою, аніж пів сторіччя тому. Якщо вона зростатиме такими ж темпами і надалі, то вже у 2100 році вона буде ще принаймні у 80 разів більшою.
Таке пришвидшене нарощування обсягів економіки є безпрецедентним за всю історію людства. І, безперечно, воно не сприяє ані кращому використанню ресурсів планети, які вичерпуються, ані покращенню довкілля, яке є дуже крихким, і на яке ми покладаємося, аби просто вижити. Все це вже супроводжується деградацією до 60% світової екосистеми.
Досить часто ми уникаємо цієї приголомшливої статистики. Зростання має тривати - наполягаємо ми. Накопичуйте, накопичуйте - в цьому, як сказав Маркс, весь Мойсей і пророки. І не задля покращення життя у найбідніших країнах, де, як ми добре знаємо, покращення умов життя є найнагальнішою потребою. Але й задля заможного Заходу, де запеклий консьюмеризм вже загрожує основам нашого суспільства.
Причини цього колективного божевілля легко відшукати. Західний капіталізм за своєю структурою покладається на зростання задля власної стабільності. Коли зростання припиняється - а це трапляється досить часто останнім часом - політики панікують. Бізнес намагається вижити. Люди втрачають роботу, і, інколи, дах над головою. Спіраль інфляції розгортається. Ставити під питання цінність зростання приречено бути долею божевільних, ідеалістів та революціонерів.
Проте ми мусимо порушувати це питання. Бо міф про зростання зрадив нас. Він зрадив 2 мільярди людей, які все ще живуть на менше, ніж 2 долари на день. Він зрадив довкілля, з якого ми беремо все, потрібне для життя. Він не дозволив покладатися на економічну стабільність і безпечність повсякденного життя. Процвітання для небагатьох, засноване на руйнуванні екології та соціальній несправедливості, не може бути фундаментом для цивілізованого суспільства.
Але економічна криза надає нам унікальну можливість інвестувати у зміни. Ми маємо відкинути звичку думати лише на короткотермінову перспективу, на яку наше суспільство хворіє вже десятиліттями. Наприклад, мусимо нарешті докорінно переглянути засади роботи ринків капіталу, що спотворені.
Абсолютно необмежені спекуляції на сировинних та фондових ринках поставили фінансовий світ на край прірви лише три роки тому. Капітали мають працювати повільніше і довше. Солідними мають вважатися інвестиції у реальні активи: чисті технології, здоров’я та освіту, у якісне житло та ефективну транспортну систему, громадські будівлі та парки. Тобто, ми маємо інвестувати у майбутнє.
Засади роботи бізнесу також треба докорінно переглянути. Невгамовна гонитва за прибутковістю за рахунок платників податків є вічною. Діяльність "невидимої руки ринку" має бути обмежено метою служіння людям. Найбільш прозорливі керівники прогресивних компаній вже зрозуміли цю вимогу. Бізнес "із людським обличчям" вже починає процвітати у після-кризовій економіці.
Але полагодити економіку - це лише частина справи. Ми також маємо кинути виклик збоченій логіці консьюмеризму. Дні, коли ми витрачали гроші, яких не маємо, на речі, які нам не потрібні, задля того, аби вразити людей, до яких нам немає діла, скінчилися. Добре жити - це нормально харчуватися, мати достойне житло, доступ до якісних послуг, стабільна громада, робота, що приносить задоволення.
Процвітання - у будь якому значенні цього слова, є ширшим поняттям, ніж просто матеріальний достаток. Воно пов’язано із благополуччям наших родин і нашій любові до близьких, із підтримкою наших друзів, із міцністю громади, із нашою можливістю брати активну участь у житті суспільства, із відчуттям, що наше життя має сенс і мету. Виклик суспільству полягає у тому, аби створити умови, щоб усе це здійснилося.
Першу частину дослідження ВВС "Капіталізм: живий чи вже помер?" читайте тут.