Дзеркало тижня подає дві статті, присвячені аналізу членства України у зоні вільної торгівлі із Євросоюзом, СНД, Митному союзі та асоціації із ЄС.
У разі, як угода про зону вільної торгівлі із ЄС набуде чинності, питання щодо членства України в інших "союзах" не порушуватиметься - заявив уповноважений українського уряду з питань євроінтеграції Валерій П’ятницький в інтерв’ю часопису.
"Уявімо, що ми вже п’ять років все це імплементуємо. Гадаю, що в такому випадку питання про входження до якогось іншого союзу вже не порушуватиметься, оскільки процес стане незворотнім", - каже пан П’ятницький, і порівнюючі дві угоди - про зону вільної торгівлі з ЄС та зону вільної торгівлі із СНД, зазначає, що вони є дуже різними:
"Інколи порівнюють угоди про вільну торгівлю СНД і з ЄС. І там вільна торгівля, і там. Але це дуже різні угоди. З ЄС – цивілізаційна, в СНД – всього лише рамкова. Хочеться вірити, що в угоду СНД, якщо, звісно, вона почне працювати, ми привноситимемо європейську філософію".
Урядовець, який також очолював українську делегацію на переговорах щодо членства у СОТ, також вважає, що угода про зону вільної торгівлі з ЄС містить не тільки принципи ведення торгівлі, але й порушує соціальні, екологічні питання, питання прозорості, що не властиві угодам із колишніми країнами Радянського Союзу.
Останній шанс проблемної країни
Асоціація із ЄС - останній реальний шанс для України сподіватися на членство у Євросоюзі - пише у іншій статті до Дзеркала тижня екс-керівник німецького фонду імені Фрідріха Еберта Вінфрід Шнайдер-Детерс.
Експерт пояснює, що рішення про членство будь-якої країни у ЄС визначається не лише у Брюсселі, а й у столицях провідних країн-членів цього об’єднання, а відтак, Києву треба враховувати не тільки вимоги Єврокомісії, але й міркування керівників окремих держав-"двигунів" ЄС, передусім, Німеччини.
"У багатьох аспектах Україна є проблемною державою. І оскільки вона належить до досить великих країн Європи (за своєю територією і населенням її можна порівняти з Іспанією), її проблеми відповідно також великі. "Платники нетто" Європейського Союзу, особливо найбільший – Німеччина, бояться величезного фінансового тягаря, який ляже на них внаслідок вступу України. "Одержувачі ж нетто" непокояться за свої частки зі структурного фонду ЄС.
У політичній сфері України за демократичним хаосом, який настав після помаранчевої революції, і взяттям влади президентом Януковичем почалася фаза автократичного порядку, стабільність якого також сумнівна.
Привладна Партія регіонів прагне до монополізації політичної влади на всій території країни – повністю за взірцем своєї сестринської Партії Єдина Росія. Українською економікою володіє купка олігархів, чиї інтереси визначають економічну політику президентського уряду.
Успішним справжнім підприємцям (на відміну від паразитичних мародерів державного бюджету) погрожують, застосовуючи кримінальні методи, рейдери. Правосуддя використовується владою для переслідування політичної опозиції – і взагалі корумпується бізнесом для здійснення ділових інтересів. Ендемічна корупція стримує розвиток продуктивного підприємництва. Берлін не хоче бачити Європейський Союз обтяженим такими "українськими обставинами", - пояснює позицію Берліна німецький експерт, і зазначає, що справа Тимошенко аж ніяк не додала позитивних вражень від України.
Крім того, на думку Вінфріда Шнайдер-Детерса, у ставленні Європи до України завжди велику роль відіграватиме і фактор Росії, яка за розмірами та економічним потенціалом є важливішим гравцем для багатьох в ЄС, і, зокрема, для Німеччини.
З іншого боку, є ще й фактор другого "двигуна" ЄС - Франції. Попереднє розширення Євросоюзу на Схід у Парижі сприйняли як переважно "німецький проект", отож тепер Берлін не хоче дратувати Францію, підтримуючи подальше просування ЄС на Схід.
Німецький експерт закликає керівництво ЄС якмога швидше підписати угоду про асоціацію та вільну торгівлю з Україною, а також передбачити "європейську перспективу" для України у цій угоді:
"Європейський Союз має завершити переговори до саміту з Україною в Києві у грудні 2011 року і підписати з Україною Угоду про асоціацію та вільну торгівлю в її повному обсязі для того, щоб, з одного боку, могла просуватися економічна інтеграція України у внутрішній ринок Європейського Союзу, а з іншого, щоб – на підставі пов’язаного з політичною асоціацією зобов’язання дотримуватися демократичних цінностей – Європейський Союз міг ефективніше, ніж дотепер, впливати на внутрішню політику в Україні. У ході подальшого процесу ратифікації, який, імовірно, затягнеться на кілька років, угода стала б важелем для виправлення нинішнього курсу України на абсолютну автократію президента Януковича.
Укладення Угоди про асоціацію є, імовірно, останнім реальним шансом України через певний час стати членом Європейського Союзу. Якщо цю можливість буде втрачено, і президент Янукович піде на такий ризик через "справу Тимошенко", тоді видається цілком припустимим, що Україна в найближчому майбутньому необоротно – у будь-якій формі – "возз’єднається" з Росією", - пише у Дзеркалі тижня Вінфрід Шнайдер-Детерс.