Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

ВВС Україна: Українці в Туреччині. На барикадах і поза ними

BBC Україна, 10 червня 2013, 09:48
0
17
ВВС Україна: Українці в Туреччині. На барикадах і поза ними
Фото: AFP
Деякі українці беруть участь у вуличних протестах разом з турками

Українці в Туреччині підтримують демонстрантів, але не беруть активної участі у протестах. Залишати країну, де у них є робота і друзі, вони не збираються.

На початку тижня вітчизняне МЗС за один день змінило свої рекомендації українцям щодо відвідин Туреччини. Спершу радили туди не їхати, а потім пом’якшили на – "не брати участі в акціях протесту, демонстраціях або інших масових заходах". Щоб зрозуміти, чи загрожує щось українцям в Туреччині, і як наші переживають тамтешні протести, ми розшукали співвітчизників у неспокійних містах.

Анна Суходолова, Стамбул: "Протестів не боюсь. Боюсь, що вони закінчаться нічим"


Aнна Суходолова: дешева маска не врятувала від газу

Українка Анна Суходолова - одна з тих, хто першим вдихнув газ під час нападу поліції на площу Таксім у Стамбулі 1 червня. Вона хоч і не громадянка Туреччини і мешкає там менше року, проте пішла на головну площу міста разом із друзями - щоб підтримати їх і спостерігати за подіями. Заздалегідь придбана дешева маска ціною у 3 ліри (12 гривень) від поліцейського газу не врятувала. Дівчину до тями приводили молочно-лимонною сумішшю.

"Я не подумала, що газ діє і на очі. Вони дуже сильно пекли", - згадує дівчина.

Того ж дня Анна отримала повідомлення у Facebook від генерального консула України в Стамбулі приблизно такого змісту: "Я розумію, що ви перебуваєте там, де ми не рекомендуємо перебувати, тому ось мій телефон – у разі чого, дзвоніть".

Проте з Таксіма Анна повернулась лише після того, як поліція відступила з парку Ґезе.

У Туреччині дівчина - з жовтня минулого року. Виграла п’ятирічну стипендію і навчається на докторантурі у Стамбульському університеті. За спеціальністю вона - журналістка. Проте вже полишила плани працювати на турецькому телебаченні, адже впевнена, що там є цензура.

"У новинах дуже багато хвалять владу і показують лише її точку зору. Доходить просто до абсурду. Наприклад, Ердоган (прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, – Ред.) сказав щось, потім це "щось" крутять по всіх каналах цілий день. Це дуже схоже на Росію з її Путіним".

Окрім того, за словами Анни, всі журналістки, коли йдуть брати інтерв’ю у чиновників, змивають з нігтів червоний лак. "Інакше чиновники відмовляються давати інтерв’ю", - пояснює дівчина.

Саме в намаганні влади надмірно ісламізувати країну Анна і вбачає причину протестів.

"Мої друзі розповідають, що при вступі до університету перевага надається дівчатам з покритою головою", - розказує Анна.

Сама вона багато бачить дорослих і дітей у хіджабах, оскільки разом з подругою знімає квартиру в одному з найрелігіознішіх районів Стамбула – Фатіхе. Там більшість жінок ходять у хустках та чадрі, проте ніхто з місцевих зауважень за одяг українці не робив. Сусіди і друзі, за словами Анни, ставляться до неї добре та гостинно.

"Даремно є думка, що турки всіх українок вважають повіями і ставляться до них погано. Такого нема. Мені всі дуже допомагають і налаштовані до мене позитивно".

Головне, за словами Анни, – знання мови. Бо багато українців їдуть до Туреччини без елементарного володіння мовою, каже дівчина. А потім намагаються якнайшвидше одружитись і спілкуватись лише із земляками. Анна, навпаки, більше спілкується з місцевими, щоб швидше адаптуватись і покращити мову. Саме тому про ситуацію в країні знає дуже добре. У Facebook дівчина активно дискутує і не приховує свого невдоволення діями прем’єр-міністра.

Анна симпатизує єдності і відважності турецького народу, який, знаючи, що поліція застосує силу, все одно знову і знову виходить на акції. Щовечора рівно о 9 годині в її районі всі виключають світло і тарабанять у каструлі.

"Це щось нове. Такого раніше не було. Свої дії протестувальники пояснюють тим, що Ердоган їх не чує, і намагаються докричатись до нього", - каже дівчина.

Протестів Анна не лякається і полишати країну не збирається. Боїться вона іншого – що протести закінчаться нічим, і прем’єр-міністр продовжить свою політику.

Данило Межерицький, Бурса: "Люди не виходять на демонстрації в Україні, тому що їм нема що їсти"


Данило Межерицький вже п’ять місяців як мешкає в місті Бурса, в трьох кілометрах від Стамбула. З України поїхав, бо не бачив перспектив кар’єрного зростання у рідному Запоріжжі.

Зараз він працює у текстильній компанії. Відповідає за експорт продукції (скатертини, постільна білизна, штори) на російськомовний ринок - Росія, Білорусь, Україна. На відміну від Анни, турецькою мовою чоловік не володіє. Спілкується переважно англійською. Проте, незважаючи на це, завжди знаходить підтримку у місцевого населення.

"Спершу я часто розгублювався на вулицях і потребував допомоги. І, на мій подив, люди охоче її надавали. Абсолютно незнайомі люди пригощали чаєм, водії маршруток міняли маршрут і довозили мене прямо до роботи", - згадує Данило.

За словами чоловіка, до іноземців в Бурсі ставляться з інтересом, а не з агресією.

Масові протести дійшли і до маленького міста. За підрахунками Данила, на них виходило близько 100 тисяч людей. До сутичок і заворушень, як в Стамбулі, тут не дійшло. Сам чоловік туди не ходив - бачив лише фотографії. Таку масовість і активність громадян Данило вбачає в тому, що середній вік містян набагато менший, ніж у країні.

"Тут дуже багато молоді. Тут прийнято мати не менше трьох дітей у родині", - пояснює Данило.

На думку чоловіка, саме молодь, а не політичні партії або опозиція, й організовує самостійно ходу чи мітинг. Роблять це через соцмережі.

"На відміну від України, тут не проплачується участь в акціях. Навпаки - партії паразитують на таких мітингах і долучаються до них, щоб пропіаритись", - розказує Данило.

Чоловік вважає, що саме молодь найбільше незадоволена курсом влади через намагання уряду прищепити суспільству консервативні цінності.

Проте Данило, так само як і Анна, не бачить конкретного результату протестів, тому що "немає єдиного центру, немає того, хто міг би консолідовано організувати рух мас і викласти свої вимоги".

Чоловік вважає що влада обрала тактику очікування, допоки народ не заспокоїться і не вихлюпне всю негативну енергію. "Активних дій влада не чинить, бо наприкінці року – виборі до місцевих рад, а на початку наступного року – до парламенту", – каже Данило.

Втім, в протестах він все одно вбачає позитив. На думку чоловіка, якщо люди турбуються про свої свободи, це означає, що вони мають усе найнеобхідніше для життя, і їх вже не турбує питання власного економічного добробуту.

"Чому люди не виходять на демонстрації в Україні? Тому що їм немає чого їсти. І в цьому різниця між Туреччиною та Україною. Тільки тоді, коли у них не буде проблеми, чим годувати родину завтра, вони почнуть цікавитись політикою", - переконаний Данило.

Вже найближчі дні чоловік збирається йти спостерігати з друзями за новими акціями протесту у Бурсі.

Олена Антонюк, Анкара: "Я сподіваюсь, що завтра Туреччина прокинеться трішечки кращою…"


Олена Антонюк живе в Анкарі вже 4 роки

Олена Антонюк, колишня львів'янка, в Анкарі мешкає вже чотири роки. Живе за дві зупинки від місця головних сутичок і заворушень – площі Кизилай. Приїжджати туди на інтерв’ю вона відмовляється, бо боїться дій поліції.

Олена займається організацією весіль, яких вже встигла провести близько 50-ти. Жити й працювати у Туреччині їй комфортно, незважаючи на останні події.

"Тут люди один одного підтримують. Коли мої друзі дізнались, що я відкриваю свій бізнес, то кожен з них поставив свій статус у Facebook і порекомендував своїм друзям мої послуги".

Через протести кількість клієнтів у дівчини не зменшилась. І ніхто навіть не скасовував попередні заявки. Навпаки, її конкуренти вигадали нові обряди для молодят: відвідати місця боротьби за права і свободи - площу Кизилай в Анкарі або площу Таксім в Стамбулі.

Сама Олена участі в акціях не бере, проте зізнається, що їй важко утримувати нейтралітет.

"В мені, насправді, борються дві сторони. З одного боку я думаю, що це не моя революція, адже я - громадянка іншої країни. Але з іншого – я живу тут вже довго, я люблю цю країну, у мене багато друзів, і ці проблеми не можуть мене не зачіпати".

На думку Олени, зараз в Туреччині відбувається конфлікт між різними стилями життя: між проєвропейською молоддю, яка на дев’яносто відсотків теж сповідує іслам, і тими турками, які дотримуються давніх традицій. За її словами, молодь хоче сповідувати релігію у більш сучасний спосіб.

"Я зазвичай прислухаюсь до обох точок зору, але, звісно ж, мені ближчий більш світський спосіб життя".

Олена зізнається, що ніколи не носила хустку і не міняла свої звички. Залишати країну жінка не збирається. Вона вірить у кращий фінал протестів.

"Я сподіваюсь, що все закінчиться, і що завтра, коли все це мине, Туреччина зранку знову прокинеться - тільки трішечки кращою, об’єднаною і консолідованою".

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах