Державна податкова адміністрація заявляє про відсутність у проекті Податкового кодексу права податкових органів відчужувати майно без рішення суду.
Згідно з повідомленням відомства, стаття 94 проекту Податкового кодексу передбачає, що адміністративний арешт майна платника податків є виключним способом забезпечення виконання ним своїх обов'язків, визначених законом.
Як повідомляється, норми цієї статті надають право керівнику податкового органу накласти арешт на майно платника податків строком до 96 годин, який передбачає заборону платнику податку здійснювати будь-які дії щодо свого майна, крім його охорони, зберігання та підтримання його у відповідному функціональному та якісному стані.
"Державна податкова адміністрація України звертає увагу, що норми Податкового кодексу не дають права органу державної податкової служби відчужувати майно, яке перебуває під адміністративним арештом, без рішення суду", - йдеться в повідомленні.
Також відомство відзначає, що арешт коштів на рахунку платника податків може здійснюватися виключно на підставі рішення суду.
Між тим, рішення державної податкової служби щодо арешту майна може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.
Крім цього, платник податків має право на відшкодування за рахунок державних коштів збитків та немайнової шкоди, завданих податковим органом унаслідок неправомірного застосування арешту майна, яке також приймається судом.
Податкова наголошує, що раніше в ЗМІ була поширена інформація про те, що в проекті Податкового кодексу передбачено надання податковим органам права без рішення суду відчужувати майно платників податків при його адміністративному арешті.
Нагадаємо, Верховна Рада України підтримала ст. 75 глави 5-3 розділу II Податкового кодексу Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), яка передбачає позапланові та фактичні перевірки органами державної податкової служби України.
Так, у ст. 75 проекту ПК під редакцією Кабінету міністрів України зазначається, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) і фактичні перевірки.