Екс-прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер - про те, що він порадив Президентові Віктору Януковичу, головні загрози для людства і що б він зробив, якби знову став 20-річним, - в інтерв'ю Ірині Соломко та Ірині Ілюшиній у рубриці Архів № 23 журналу Корреспондент від 17 червня.
Широка усмішка, активна жестикуляція, живий блиск яскраво-блакитних очей - таким постав перед київськими студентами, політиками і багатьма небайдужими один з найяскравіших персонажів новітньої історії, в минулому тричі прем'єр-міністр Великобританії, 58-річний Тоні Блер. 6 червня він виступив в українській столиці з лекцією про релігійну толерантність, таким чином давши старт роботі власного Фонду віри (Faith Foundation) в країні.
Шлях Блера в Україну розпочався в січні на Всесвітньому економічному форумі в Давосі - там він обговорив перспективи співробітництва свого фонду з українським мільярдером і філантропом Віктором Пінчуком, а також з його іменним фондом.
Блер прочитав у Києві лекцію на тему Глобалізація і віра, познайомився з вітчизняним істеблішментом, в тому числі Президентом Віктором Януковичем
Саме тоді один з найвідоміших британців світу отримав запрошення приїхати в Україну, щоб презентувати тут глобальний проект Faith Foundation, що просуває серед молоді різних країн ідеї релігійної терпимості.
В результаті Блер прочитав у Києві лекцію на тему Глобалізація і віра, познайомився з вітчизняним істеблішментом, в тому числі Президентом Віктором Януковичем, а також дав інтерв'ю Корреспонденту.
Під час розмови, яка відбулася на терасі київського готелю InterContinental, Блер пообіцяв, що ще не раз приїде в Україну, дав кілька ділових порад українській владі і пояснив, чому він так любить вітер змін.
- Через чотири роки після відставки з поста прем'єр-міністра Великобританії Ви продовжуєте активну публічну діяльність, причому вже на міжнародному рівні.
- Головне не зупинятися. Я завжди важко і багато працював, насамперед коли був прем'єром. Ось і зараз я залучений у переговорний процес по Близькому Сходу. Крім цього, у мене два великих фонди [Фонд віри, що працює над популяризацією толерантності та взаєморозуміння між релігіями, другий фонд працює в Африці], я багато подорожую світом. Треба продовжувати рух і ніколи не зупинятися.
- Ви сказали, що 20 років стежте за Україною, і відзначили, що вона має великий потенціал. А як Ви вважаєте, в чому головна проблема нашої країни сьогодні? І як, на Вашу думку, ми можемо її вирішити?
- Зараз головний виклик, перед яким опинилася Україна, - це втілити в життя необхідні зміни в країні. Ця мета повинна стати пріоритетною. Адже у вас чудова країна, за своїм потенціалом вона одна з найважливіших і найвпливовіших у Європі. Це правда.
Україна має багато природних копалин, а також інших ресурсів, в числі яких сільське господарство і дуже вигідне географічне положення. Все інше лежить у площині реформ. Самі ці перетворення дуже типові, і вони повинні бути проведені. Але тут величезне значення має підтримка людей.
- Коли Ви зустрічалися з Президентом Віктором Януковичем, Ви сказали йому про це?
- Звичайно. Але змінювати щось непросто. Адже що б ти не міняв, люди чинять опір цьому процесу, зляться, непокояться. У той же час, тільки проводячи зміни, ти досягнеш успіху.
Можу сказати з особистого досвіду: кожна реформа, яку я проводив, очолюючи уряд Великобританії, стикалася з величезним опором. І це нормально, люди завжди спочатку чинять опір чомусь новому і тільки потім відчувають ефект і розуміють важливість події для поліпшення їхнього життя.
Я реформував конституцію, систему освіти, охорони здоров'я, ринку праці [зрівнявши права жінок і чоловіків], безпеки. Кожна з цих реформ викликала страхи та протести, і тільки після того як вона була проведена, люди розуміли, наскільки вона була потрібна.
- Виходячи з Вашого досвіду реформатора, що б Ви могли порадити українській владі, яка вже більше року, по суті, топчеться на місці?
- Тут ключовими є дві речі: перша - це пріоритети, не можна робити все і відразу. Треба визначитися з трьома-чотирма ключовими для країни реформами і реалізовувати їх. Друга - це комунікація. Потрібно постійно пояснювати людям, для чого ти це робиш. Тому що, якщо ти не ділишся деталями проведення реформ, ти не даєш людям в цілому бачення цих змін. Саме тому роз'яснювальна робота така важлива. В інформаційну епоху 50% роботи - це комунікація і спілкування.
- Одним з векторів Вашого курсу "нових лейбористів" стало успішне вирішення проблеми гендерної нерівності у Вашій країні. У той же час Микола Азаров, наш прем'єр, вважає, що політика для жінок - надто важка ноша. Ви з цим згодні?
- Знаєте, жінки можуть бути навіть більш жорсткими, ніж чоловіки.
- Ви так думаєте насправді чи це гендерний комплімент?
- Це гендерний комплімент. (Сміється, потім стає серйозним.) Країна існує і процвітає за рахунок людського ресурсу. Неприпустимо ігнорувати і не використовувати 50% цього ресурсу.
- У 41 рік Ви стали наймолодшим лідером лейбористів за всю історію партії, потім десятиліття були прем'єр-міністром. Це були гарні роки для Великобританії, але якщо повернутися в минуле, що Ви хотіли б виправити, які помилки не допустити?
- Думаю, що найбільша помилка після 2009-го - це те, що ми недооцінювали загрозу екстремізму. Зараз у зв'язку з цим у нас великі проблеми в Афганістані та Іраку, а також у цілому на Близькому Сході. З іншого боку, якби я міг повернути час назад, я б ще більше прискорив темп проведення реформ. Адже зміни необхідні тому, що змінюється сам світ. Приходять зміни, і влада починає думати, що потрібно робити. Ніхто - країна, компанія або людина - не може залишатися на місці в таких умовах.
- Завдання політика - підштовхуватиме людей і країну до цих змін?
- Так. Більше того, якщо ти хочеш бути чесним з людьми, то повинен говорити їм правду. Вона ж полягає в наступному: якщо ти не зміниш світ, то програєш. А якщо зміниш, перед тобою відкриються фантастичні можливості.
- Ви звернули увагу на те, що політик повинен вміти слухати людей і бачити цілі - це актуальна порада для України, де політиків в значній мірі турбують свої особисті інтереси.
- Я впевнений, що частина політиків в Україні однозначно намагаються робити якісь правильні речі, але все не так просто. Водночас, якщо ви скажете людям з Великобританії, приміром, що їх політики думають тільки про себе, вони погодяться з цим. Люди саме так сприймають тих, хто при владі. І тому іноді проводити реформи вкрай складно.
Тому головне створити такі умови, коли люди будуть боротися за владу виходячи з того, що вони зробили для країни. І тут питання не просто в організації або маніпуляції, мова йде про програму, яка змінить країну. Але варто зазначити, що система починає змінюватися, тільки коли політичні дебати здорові, а політики мають можливість вільно доносити до людей те, як вони планують покращити життя країни.
Крім того, потрібно залучати молодих людей в цей процес і говорити: якщо вас щось не влаштовує, змініть це. Ви вважаєте це неможливим?
- В Україні - практично ні.
- Я розумію ваш скепсис. Але знаєте, є одна дуже цікава річ, яку я зрозумів завдяки своїй діяльності по всьому світу: завжди є можливість щось змінити.
- Тоді, як Ви вважаєте, які головні виклики зараз стоять перед людством? Що особисто Ви робите, щоб мінімізувати загрозу, яка виходить від них?
- Найбільша загроза - це зміни, точніше, їхня швидкість. Адже перетворення, з одного боку, це нові можливості, а з іншого - виклики. Ось, наприклад, дешева робоча сила в Китаї - це і загроза, і можливість.
Що стосується викликів, то їх багато, в тому числі культурних або релігійних. Вони складні і впливають на загальний стан справ. Ви ж можете досягти успіху у вирішенні цих проблем, тільки будучи open-minded [з прогресивним і відкритим підходом до життя]. Ви не розрубаєте гордіїв вузол Близького Сходу без розуміння культури і релігії людей, які там живуть.
- Світ досі оговтується після фінансової кризи. На Вашу думку, в чому був його головний урок?
- Сам криза стала наслідком глобалізації, зараз світ і його економіка максимально інтегровані. 20-30 років тому ніхто навіть не міг подумати, що обвал ринку нерухомості у Флориді [США] може стати причиною світової фінансової кризи, але це сталося. Ось головний урок.
Перебуваючи ж у пошуках виходу з цієї кризи, ми намагаємося зрозуміти, як повинні працювати світові фінансові ринки, координуватися глобальну політику. Тому що всі країни повинні співпрацювати, навіть США і Китай. Їм потрібно перебудувати структуру своїх економік. Китаю слід споживати більше, а Сполученим Штатам - менше витрачати. Необхідна координація між ними, саме тому Велика вісімка стала Великою двадцяткою.
- На Вашу думку, чи можна було уникнути кризи?
- (Посміхається) Після кризи люди завжди починають говорити і думати про те, як можна було її уникнути. Але насправді ніхто не знає відповіді, але це й неважливо. Головне, що подібні ситуації вчать і стимулюють до перетворень. Саме тому я зараз працюю над тим, щоб змусити економіку знову запрацювати на повну потужність і збільшити кількість робочих місць. Це головне.
- Чи зберігається зараз загроза другої хвилі кризи?
- Так, але відповіддю на кризу можуть бути тільки реформи. Тому в сухому залишку подібні катаклізми сприяють дуже важливим змінам, прискорюють їх. У звичайному режимі необхідність у реформах не завжди очевидна.
- У вас четверо дітей. Яким Ви бачите їхнє майбутнє? В якому світі?
- Я завжди кажу їм, що це світ величезних можливостей, а їм потрібно вчитися, цікавитися і розвиватися. Мій старший син після навчання у Великобританії навчався у США. Він пізнає світ. Я часто думаю про те, що якби мені було 20 років, я б поїхав і пожив кілька років у Китаї або Латинській Америці.
- Ніколи не пізно зробити це.
- Боюся, що мені вже пізно. (Посміхається)
***
Цей матеріал опубліковано в № 23 журналу Корреспондент від 17 червня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент заборонено.