RU
 

Корреспондент: Фіга в книзі. Українці прямують до лідерства у нелюбові до читання

17 серпня 2011, 13:51
0
40
Корреспондент: Фіга в книзі. Українці прямують до лідерства у нелюбові до читання
Фото: Фото Наталі Кравчук
Ілля Головатенко не бачить сенсу в читанні, бо своє майбутнє пов'язує з точними науками

Половина українських школярів не беруть в руки книгу, а країна в цілому претендує на лідерство серед держав з найменшою кількістю читачів у Європі. Фахівці попереджають: у найближчому майбутньому Україні загрожує дебілізація, пише Кароліна Тимків у №31 журналу Корреспондент від 12 серпня 2011 року.

Ілля Головатенко, довговолосий дев'ятикласник ліцею Національного технічного університету КПІ, надає перевагу комп'ютеру перед читанням літератури. Цієї своєї якості він не приховує.

"Ну, десь раз на місяць книжка в руках валяється, - недорікувато визнає підліток. - А так, щоб дуже припадав [до читання], такого немає". Мовляв, сенсу читати він не бачить, тому що своє майбутнє пов'язує з точними науками.

Серед сучасних школярів, які живуть у країнах колишнього СРСР, книголюби рідкість. За підрахунками Володимира Собкіна, директора Інституту соціології освіти Російської академії наук, якщо на початку 1970-х років радянський підліток прочитував близько 40 книжок на рік, то юний житель пострадянських країн – лише десяток.

До того ж кількість українських дітей, які регулярно беруть до рук книгу, постійно скорочується. За даними компанії TNS Ukraine, якщо ще у 2003 році їх було 57%, то в 2008-му вже 52%. При цьому молодь якщо й читає, то переважно літературу за шкільною програмою – популярні колись серед радянських хлопчиків і дівчат пригоди і фантастика не затребувані.

Українці, які входили колись до найбільш книголюбної у світі спільності радянських людей, сьогодні,згідно з рейтингом ЮНЕСКО, навіть не входять до
топ-десятки країн, де найбільшешанують читання

Охололи до літератури і дорослі. Українці, які входили колись до найбільш книголюбної у світі спільності радянських людей, сьогодні, згідно з рейтингом ЮНЕСКО, навіть не входять до топ-десятки країн, де найбільше шанують читання. А головні книголюби світу живуть в Індії, тоді як росіяни займають лише сьоме місце.

Причому співвітчизники не просто мало читають – беруть в руки книгу далеко не всі. Інтерес до літератури виявляють 73,5% британців, 66% німців, 61% французів і лише 30% росіян і 27% українців.

"На зміну книгам прийшов інтернет, комп'ютер, телевізор й абсолютно інші цінності", - пояснює охолодження до літератури співвітчизників, у тому числі молоді, Володимир Застава, експерт Інституту Горшеніна. За даними опитування його організації, 80% інформації молоді люди черпають із Всесвітньої павутини.

Педагоги констатують: молодим людям, які мало читають, стає все складніше висловлювати свої думки. "У них абсолютно немає розуміння, що читати просто необхідно, - з сумом констатує В'ячеслав Брюховецький, екс-ректор і почесний президент Національного університету Києво-Могилянська академія. – У підсумку суспільство стає дебільним. І це дуже сумно".

Вчорашній день

За ноутбуком 15-річний Василь Кривенко просиджує годинами – грає в комп'ютерні ігри, спілкується з друзями через соціальні мережі Facebook і Вконтакте.

"Читати – це нудно, і це вчорашній день, - з часткою юнацького максималізму заявляє хлопець. - А ось інтернет – це пізнання світу, і все потрібне я можу там дізнатися значно швидше, ніж з книг".

Вольтера, Толстого і Шевченка, яких Кривенка змушує читати шкільна програма, він проходить "екстерном" - у скороченому варіанті за хрестоматією. А якщо необхідно написати твір, бере готові варіанти на будь-яку тему з інтернету.

"Просто життя змінюється, не стоїть на місці, а нове покоління зовсім інше", - філософськи зауважує школяр.

Його мати Валентина Кривенко переконана: читати чи не читати – особиста справа її сина. "З цього приводу я його ніколи не дістаю", - лояльна вона. До того ж Василь мріє стати програмістом, тому художня література йому ні до чого, розсудив він і його родичі.

Влітку, у вільний від навчання час, Кривенко на поезію і прозу тим більше не тягне – він гуляє з друзями, сидить за комп'ютером і в список обов'язкової літератури, який дали в школі, навіть не заглядає.

Київський школяр – типовий представник свого покоління. За даними Інституту Горшеніна, 79,9% молодих українців вважають за краще проводити дозвілля, спілкуючись з друзями, 51% - граючи в комп'ютерні ігри, сидячи в інтернеті і слухаючи музику. 45,5% вважають за краще займатися домашніми справами. І тільки 43,8% зізналися, що у вільний час беруть в руки книгу, газети чи журнали.

Якщо у 2003 році юних українців від 12 до 18 років, які щодня годинами проводять час у Мережі, налічувалося 11%, то в 2008-му їх було вже втричі більше – 29%

Тим часом комп'ютер та інтернет з кожним роком все більше зміцнюють свої позиції в перевагах підлітків. Згідно з даними дослідження TNS Ukraine, якщо у 2003 році юних українців від 12 до 18 років, які щодня годинами проводять час у Мережі, налічувалося 11%, то в 2008-му їх було вже втричі більше – 29%, в комп'ютерні ігри грали відповідно 35% і 44 %, а щодня по кілька годин дивилися фільми 35% і 53% дітей.

12-річна киянка Даніела Пилипенко, одна з нечисленних відвідувачок Центральної дитячої бібліотеки імені Тараса Шевченка у столиці, сидячи за столом, роздивляється купку детективів. У своєму класі стосовно любові до книг вона – біла ворона. Товариші по навчанню Пилипенко "зазвичай за комп'ютером сидять, наприклад в ВКонтакте, а на перервах з телефонами грають", каже Даніела.

Для неї самої читання – і відпочинок, і розвага. "Я прочитала практично всі детективи, які є в цій бібліотеці", - широко посміхається школярка, поблискуючи брекетами.

Майже порожні читальні зали директор бібліотеки Вікторія Копанева пояснює канікулами. Мовляв, восени і взимку у школярів розпочнеться навчання, і відвідувачів побільшає в рази.

"Був період, коли держава взагалі нових книг не давала, - нарікає Копнаева, проводячи екскурсію для Корреспондента по бібліотечних фондах. - Але ми працюємо з видавництвами та дитячими письменниками, які дарують нам книги".

Доля районних бібліотек в Києві ще гірша – на закупівлю книг для кожної в міськбюджеті передбачено лише 5 тис. грн. в рік

Доля районних бібліотек в Києві ще гірша – на закупівлю книг для кожної в міськбюджеті передбачено лише 5 тис. грн. в рік, тому, стверджують знавці, книголюбу тут можна розжитися хіба що пошарпаними томами 1980-х років.

17-річний Григорій Барановський, учень 11-го класу гімназії Ерудит і любитель читання, знайшов вихід з цієї ситуації: пригоди, фентезі та романи він завантажує з інтернету, хоча і скаржиться, що від читання з монітора очі втомлюються, та й на диван, як з книгою, не ляжеш.

Зайві витрати

Олександр Красовицький, директор видавництва Фоліо, констатує: гарною літературою для підлітків український споживач не розбещений. Переважно на вітчизняному ринку це недешеві російські видання. "Якщо з'являється якісна книга, її читають. Це показав приклад Гаррі Поттера", - зазначає видавець.

Тим часом, загальний обсяг книжкової продукції вітчизняного виробництва поступово падає: за даними Книжкової палати України, лише у 2010 році вітчизняні видавництва випустили трохи більше 18,7 тис. найменувань різних творів, що приблизно на 2,3 тис. менше, ніж у 2009-му. Якщо книговидавництва країн Західної Європи друкують 10-12 книг на людину в рік, Росії – три, то Україна – лише 0,5.

При цьому тільки 42% українців, за даними соцопитування GfK Ukraine, проведеного у 2010 році, купували хоча б одну книгу протягом кількох місяців, і лише половина з них купують більше десятка на рік. Решта зізналися, що або урізали цю "зайву" статтю сімейного бюджету, або взагалі ніколи не витрачалися на читання. Для порівняння: середньостатистичний житель Чехії купує 15 книг протягом року.

Тим часом продажі електронних читалок щороку зростають на 20%. Перші моделі українського виробника PocketBook Global з'явилися на прилавках восени 2008 року, а в 2009-му обсяг їхніх продажів досяг 142 тис.одиниць. Ці цифри дають аналітикам можливість говорити: частина тих, хто не купує книги, зовсім не відмовилися від читання, а просто качають літературу з інтернету.

Зниженню інтересу до художньої літератури, надрукованої на папері, сприяє не тільки розвиток технологій та інтернету, зауважує професор Брюховецький. Падає престиж всебічної освіченості і начитаності, констатує вчений.

Літературу робить нудною для молоді сама система освіти, а саме перевантажена шкільна програма, додає Таміла Яценко, старший науковий співробітник Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України. Мовляв, книги добираються так, що швидше відбивають любов до читання, ніж прищеплюють її.

"Звичайно, їм не вистачає часу, щоб у всьому розібратися, обдумати, зрозуміти", - вважає Яценко.

Незадоволений шкільним курсом літератури й восьмикласник Барановський. "Наприклад, ми проходили роман Еміля Золя Кар'єра Ругон, - розповідає він. - Там 18 томів, історія дуже складна і заплутана, нам навіть вчителька радила не читати цей роман".

Ще більше, ніж жалісливі педагоги, спрощує завдання школярам інтернет: можливість знайти там готовий твір на будь-яку тему збіднює логічне і творче мислення

Ще більше, ніж жалісливі педагоги, спрощує завдання школярам інтернет: можливість знайти там готовий твір на будь-яку тему збіднює логічне і творче мислення. "Раніше так масово не списували", - констатує Яценко.

Тому, на думку експерта, необхідно розвантажити шкільну програму, скоротити кількість класичних творів і ввести, наприклад, високохудожню фантастику, яка молоді більш цікава.

"Та й набагато яскравіше твір буде запам'ятовуватися, якщо його подавати в контексті музики і живопису того часу", - каже Яценко про класичну літературу.

Відсутність досвіду роботи з текстами – читання, написання творів, листів – на думку Красовицького, в підсумку призведе до того, що молоді люди розучаться не тільки грамотно писати, а й правильно висловлювати свої емоції. В останньому випадку ситуацію погіршує постійне зависання в інтернеті, яке позбавляє їх можливості живого спілкування один з одним.

Небезпека також полягає в тому, зауважують аналітики, що інтернет стає все популярнішим, а молоде покоління українців значною мірою комп'ютеризоване, тобто уражено вірусом відмови від книг. Причому ця тенденція посилюватиметься з кожним роком.

Хоча не всі експерти вважають ситуацію критичною. "Якщо за радянських часів книга була основним джерелом отримання інформації, книги несли освітню функцію, то зараз її виконує інтернет, - констатує Застава. - І не треба ставити питання, погано це чи добре. Треба думати про те, що ми можемо з цього мати. Інтернет – це миттєвий канал комунікації".

Аналітик оптимістичний: надалі книги все більше видаватимуться в цифровому форматі, і школярі надолужать згаяне.

Хоча, на думку Брюховецького, технології тут зовсім ні до чого. Він ставить невтішний діагноз: якщо суспільство відмовляється від літератури, воно деградує.

Почесний президент одного з найбільш шанованих вишів країни, перед очима якого пройшли сотні тисяч молодих та амбітних українців, закликає вирішити цю проблему на державному рівні – як мінімум підтримати вітчизняних книговидавців і розвивати мережі бібліотек.

"Необхідна продумана гуманітарна політика. Без неї країна нормально розвиватися не може, - резюмує Брюховецький. - Рано чи пізно владі доведеться звернути увагу на цю проблему [молоді, що мало читає]. Адже розумне і виховане покоління – запорука успішної держави".

***

Цей матеріал опубліковано в № 31 журналу Корреспондент від 12 серпня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент заборонений.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua