Корреспондент: Лікарські таємниці. Українські лікарі навчилися непогано заробляти на безкоштовних ліках для онкохворих

Держава щорічно виділяє мільярди гривень на ліки для важкохворих українців. Однак у кабінетах лікарів безкоштовні медикаменти конвертуються назад в готівку, вирушаючи в кишені білих халатів, пише Кароліна Тимків у №32 журналу Корреспондент від 16 серпня 2013 року.

Киянин Олексій Савенко свою матір, яка страждала на рак шлунка, лікував за свій рахунок. Витрачені ним 40 тис. грн. пішли на препарати для хіміотерапії та "подяку" лікарям київського онкоцентру.

"Моя мама сама була медиком, і в її лікарні були хоч якісь прості ліки, тоді як тут [в Онкоцентрі] не було нічого, – згадує Савенко. – Навіть для операції потрібно було одягнути медперсонал – від бахіл до маски".

Лише після того, як його мати померла, Савенко з'ясував, що лікарня могла надати препаратів як мінімум на 8 тис. грн.

Щорічно держбюджет виділяє на безкоштовні ліки для співвітчизників, які страждають на важкі захворювання, значні суми. Приміром, на дорослих онкохворих у 2013 році припадало 230 млн грн., на дітей – 216 млн. На ВІЛ-інфікованих і того більше – 305,5 млн, на хворих на туберкульоз – 175,8 млн, і, нарешті, на хворих на гемофілію – 63,6 млн грн.

Навіть більше, фінансування цих статей щороку зростає. Наприклад, цього року воно зросло на 14%, досягнувши в цілому 2,1 млрд грн.

Однак про існування безкоштовної медикаментозної допомоги більшість важких пацієнтів навіть не підозрюють, стверджує Ольга Стефанишина, виконавчий директор пацієнтської організації ЮКАБ.

Лікарі навмисно мовчать про безкоштовні препарати, а у відкритих джерелах інформації про це не існує, зазначають експерти. Кращою ґрунту для масових
зловживань не придумати

Лікарі навмисно мовчать про безкоштовні препарати, а у відкритих джерелах інформації про це не існує, зазначають експерти. Кращою ґрунту для масових зловживань не придумати, резюмують вони.

Найбільші метастази махінацій з безкоштовними препаратами розвиваються в галузі онкології, де лікування найбільш витратне, наголошують причетні до медицини. Тут ціна медикаментів лише для одного курсу хіміотерапії стартує від 6 тис. грн.

"Ми знаємо випадки, коли ліки списували на хворих, а потім перепродували в аптеках, – розповідає голова ЮКАБ. – Буває й так: пацієнт приходить до лікаря, а той зовсім випадково в шафці знаходить потрібний препарат [який має даватися хворому безкоштовно] і продає його за повною вартістю".

Медики з такими звинуваченнями категорично не згодні.

"На щотижневій конференції в нашій лікарні озвучують відсутність або наявність того чи іншого лікарського препарату, – запевняє Олександр Клюсов, головлікар онкоцентру. – Тобто весь персонал володіє інформацією і, звичайно ж, повідомляє про це пацієнтам".

Фото Дмитра Ніконорова
Олександр Клюсов заперечує факти приховування безкоштовних ліків від онкохворих

Секрети білих халатів

Мешканка Дніпропетровська Альона, яка попросила не називати її прізвище в пресі, на лікування своєї 14-річної дочки, хворої на рак, витратила понад 300 тис. грн.

"Вона лежала в Охматдиті, – розповідає Альона. – Так, нам давали якісь безкоштовні ліки, але їх було так мало! Тобто фактично лікування хворої дитини лягає на плечі батьків".

Якщо дівчинка з Дніпропетровська, за словами її матері, все ж отримувала якісь реабілітаційні препарати вартістю кілька тисяч гривень, то 42-річний Дмитро Архипчук, заступник директора компанії з продажу медичного обладнання Медгарант, лікується від раку винятково за свій рахунок. За п'ять років боротьби з недугою він витратив на препарати круглу суму. Зокрема, останні два курси хіміотерапії коштували йому 10 тис. грн. І це не рахуючи вартості трьох операцій.

"Я можу собі дозволити таке лікування", – каже бізнесмен, сидячи в мітинг-румі своєї компанії.

Фото Наталі Кравчук
Дмитро Архипчук каже, що про препарати, якими забезпечує держава, пацієнти Онкоцентру і не чули

Архипчук запевняє Корреспондент, що ні він, ні багато інших пацієнтів, з якими він познайомився в Онкоцентрі за роки лікування там, про препарати, якими забезпечує держава, і не чули.

"Я спілкувався з масою хворих. Якби комусь щось дали безкоштовно, то про це знали б усі, – резонно міркує він. – Це як знайти гаманець з круглою сумою".

Слова Архипчука підтверджує киянка Наталія, яка попросила не називати її прізвище: вона побоюється, що це може нашкодити її дочці, яка зараз лежить в Онкоцентрі.

"Ми лікувалися в Інституті раку і в Онкоцентрі, але ніяких безкоштовних ліків нам не давали", – розповідає Наталя, вже витратила на лікування 100 тис. грн. Вона згадує лише, що кілька разів дочці видали антибіотики вартістю 50 грн.

Головлікар Онкоцентру впевнено говорить Корреспонденту: в його установі всі ліки безкоштовні. Щоправда, скористатися можуть ними далеко не всі, додає керівник однієї з найбільших профільних клінік у країні

На шиї у Клюсова виблискує товстий золотий ланцюг, а на робочому столі в кабінеті лежить новенький iPhone. Головлікар Онкоцентру впевнено говорить Корреспонденту: в його установі всі ліки безкоштовні. Щоправда, скористатися можуть ними далеко не всі, додає керівник однієї з найбільших профільних клінік у країні.

Клюсов скаржиться на недостатнє фінансування: цього року держава для його установи закупила препаратів на суму близько 10,2 млн грн.

"Ці ліки в дорослій онкології покривають потреби на 30%, а в дитячій – на 95%, – стверджує головлікар. – Тому, звичайно ж, дорослим пацієнтам доводиться докуповувати ліки".

В іншому великому українському онкологічному закладі, Інституті раку, за словами його головлікаря Інни Ляльки, препаратами забезпечені 95% пацієнтів. За останні п'ять років фінансування зросло на 80%, сягнувши 40 млн грн.

Фото Дмитра Ніконорова
Інна Лялька каже, що пацієнти в Інституті раку забезпечені препаратами на 95%

"Маніпуляцій з безкоштовними ліками у нас не було, – стверджує Лялька, – тому що з боку адміністрації інституту існує чіткий контроль".

Фахівці погоджуються, що коштів, які виділяються державою на лікування онкохворих, дійсно катастрофічно не вистачає. Однак навіть ті медпрепарати, які закуповують лікарні за держкошти, лікарі та службовці клінік часто згодом продають пацієнтам за гроші, додають вони.

Спіймати за руку медиків, які приховують і перепродують казенні медикаменти, складно, нарікає Стефанишина, адже це ціла система, в якій задіяні як головні
лікарі, так і чиновники вищої ланки з МОЗ

Спіймати за руку медиків, які приховують і перепродують казенні медикаменти, складно, нарікає Стефанишина, адже це ціла система, в якій задіяні як головні лікарі, так і чиновники вищої ланки з МОЗ.

Наприклад, у Савенка є незаперечний аргумент – чеки та коробки від куплених ним ліків, які мали видаватися його матері безкоштовно. З ними він шукав правди не тільки у керівництва медустанови, а й у міліції.

"Адміністрація [онкоцентру] каже: "Ви просто про все забули [про те, що безкоштовно отримували ліки] ". А правоохоронні органи не поспішають розслідувати цю справу", – втрачає киянин надію відновити справедливість.

Ситуація важка, але не безнадійна, заспокоює Ігор Скалько, юрист розташованого в Миколаєві центру для хворих на ВІЛ Час життя. У 2005 році його організація викрила в крадіжці заввідділенням місцевого тубдиспансеру, який приторговував безкоштовним препаратом мікобутином, закупленим державою для клініки на суму $ 40 тис.

"Він його ховав у дивані свого кабінету і вимагав у пацієнтів за ліки чималі гроші", – розповідає Скалько.

Історія спливла, коли один з хворих виявив у своїй картці запис про те, що він отримав ліки безкоштовно, хоча насправді дорогі таблетки йому надсилала з Італії дружина.

У підсумку заввідділенням був покараний – його перевели на роботу простим лікарем в іншу клініку.

Не уникли відповідальності й ескулапи однієї зі столичних лікарень. Вони викрадали препарати від гепатиту. Міліція виявила 23 "липових" пацієнти – на них медики списали ліків на суму 62 тис. грн.

Зачитайте весь список

Єдина інформація, яку можна почерпнути про безкоштовні ліки на просторах інтернету, міститься на сайті МОЗ. Там зазначені лише назви препаратів та обсяги їхніх закупівель.

У які клініки і в якій кількості вони надходять, відомство замовчує. Непрозорість потоків створює благодатний ґрунт для зловживань, вважають експерти ЮКАБ.

Пацієнтам онкоцентру медики взагалі не повідомляють про існування безкоштовних медикаментів, зі знанням справи каже його пацієнт з п'ятирічним стажем Архипчук. І Стефанишину це не дивує. У ЮКАБ є маса свідчень хворих, яким ліки, заздалегідь  призначені для безоплатного отримання, пропонували в кабінеті лікаря за гроші.

"Буває, що вони взагалі не доходять до лікарень, – каже Стефанишина. – Нібито гроші перераховуються на закупівлю препарату, але кошти осідають десь у кишенях чиновників".

У чиновників велика спокуса просто направити ці ліки в аптеку і продати, вважає Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів. На його думку, процес розподілу безкоштовних препаратів за великим рахунком ніхто не контролює.

Як простежити розподіл ліків і чому вони зникають десь у надрах клінік, Корреспондент попросив прокоментувати МОЗ, однак у відведений законом термін відповіді не отримав.

Після того як ЮКАБ на початку червня провів акцію протесту біля стін міністерства проти крадіжки ліків, глава відомства Раїса Богатирьова заявила у ЗМІ, що в обов'язки міністра не входить контроль над кожною лікарнею. Мовляв, цим повинні займатися місцеві органи охорони здоров'я.

І все ж невеликий крок назустріч ошуканим пацієнтам Богатирьова зробила, видавши указ, який зобов'язує публікувати на офіційних сайтах профільних клінік перелік наявних у них безкоштовних ліків.

Однак Стефанишина не називає це навіть півзаходом. Доступ до інтернету в Україні є далеко не у всіх, і такий список як мінімум повинен бути вивішений в холі кожної лікарні. До того ж, на її думку, у МОЗ в руках є набагато потужніші важелі контролю над лікарнями.

Експерти вважають порочною саму систему, коли препарати безпосередньо фінансуються державою, – рідко в якій країні вона працює ефективно

Тим часом експерти вважають порочною саму систему, коли препарати безпосередньо фінансуються державою, – рідко в якій країні вона працює ефективно. Стефанишина як приклад називає лише Швейцарію і Казахстан, де ліками забезпечені 100% хворих на рак. Для порівняння: кошти українського бюджету можуть охопити лише 6%, та й ті часто не доходять до адресатів.

"У більшості країн подібне лікування покривається за рахунок страхової медицини", – називає найдосконаліший на сьогоднішній день спосіб забезпечення цієї сфери охорони здоров'я Стефанишина. Однак про загальне медичне страхування України вже котрий рік лише мріє.

У розвинених країнах проблему лікування онкохворих вирішують інакше: завдяки добре налагодженій системі діагностики злоякісні утворення виявляють на ранніх
стадіях, що дозволяє вилікувати їх з меншими витратами

У розвинених країнах проблему лікування онкохворих вирішують інакше: завдяки добре налагодженій системі діагностики злоякісні утворення виявляють на ранніх стадіях, що дозволяє вилікувати їх з меншими витратами. В Україні ж про смертельне захворювання найчастіше дізнаються занадто пізно, коли лікування потребує великих фінансових вливань.

Саме з цієї причини в Україні через п'ять років після початку захворювання, відповідно до статистики ЮКАБ, залишаються в живих 41% онкохворих, у Франції – 60%, у США – 64%.

Експерти називають онкологію найбільш сприятливим середовищем для зловживань у вітчизняній медицині.

"Рак дуже швидко розвивається, і коли лікар каже: "Ось вам чарівна таблетка – і завтра стане краще", у людей відразу відбиває мозок і бажання щось шукати [дешеві альтернативи або вимагати безкоштовних ліків]", – пояснює Стефанишина.

В умовах української медицини пацієнтам залишається сподіватися лише на себе, констатують фахівці. Сердюк радить брати у лікаря розписку про те, що в лікарні немає безкоштовних препаратів, щоб потім її можна було додати до скарги в громадські організації або МОЗ.

"І от як тільки пацієнт попросить таку розписку, ситуація може кардинально помінятися і якісь ліки можуть несподівано з'явитися", – обнадіює Сердюк.

***

Цей матеріал опубліковано в №32 журналу Корреспондент від 16 серпня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.