Обама попрацював волонтером

Президент США Барак Обама вирішив у День подяки не тільки традиційно помилувати Національну індичку, а й роздати її заморожених родичів бідним, щоб ті могли теж відзначити свято.

Як і минулого року, президент, його дружина Мішель, дочки Малія і Саша і теща Маріан Робінсон провели близько години у благодійній організації Martha's Table, що розташована в кількох милях від Білого дому і допомагає нужденним сім'ям з їжею, одягом та навчанням дітей.

Члени сім'ї президента, одягнені в повсякденний одяг, вишикувалися вздовж чотирьох металевих столів, на яких була виставлена їжа. Сім'ї, більшість з маленькими дітьми, йшли з іншого боку столів, забираючи дорогою продукти.

Обама і його рідні жартували з гостями, а ті бажали їм веселого Дня подяки.

Продукти, які президент і його родина роздавали бідним, було передано Marha's Table відразу декількома організаціями-благодійниками, а гарбузові пироги спекли волонтери, що працюють при Національному соборі Вашингтона.

***

Нагадаємо, День подяки, одне з найулюбленіших свят американців, відзначається в четвертий четвер листопада. Напередодні цього дня прийнято присвячувати час добродійності.

Варто зазначити, що традиція вшанування індички на День подяки, згідно з найбільш поширеною версією, виникла в 1947 році, коли Національна федерація індички і Національна рада птахівників вперше подарували індичку президенту США Гаррі Трумену.

Першу ж офіційну церемонію помилування індички провів Джордж Буш-старший у 1989 році. Відтоді щорічно індичка і її "дублер" (дублера вибирають на той випадок, якщо Національна індичка відмовиться поводитися гідно під час церемонії) чудесно позбавляються від перспективи, щоб їх засмажили і з'їли.

Історія самого Дня подяки бере початок у листопаді 1620 року. Тоді група англійців, гнаних релігійним переслідуванням з батьківщини, висадилася на східному узбережжі Америки, яке згодом було названо Новою Англією. Вони розбили табір неподалік від того місця, де зараз розташоване місто Плімут у штаті Массачусетс. Клімат виявився досить суворим, і майже половина переселенців загинула від хвороб і холоду. Ті ж, хто залишився живий (їх було близько 50 осіб), познайомилися з місцевими індіанцями, які навчили чужинців мистецтву виживання і сільськогосподарським навичкам.

На честь першого рясного врожаю, за англійською традицією, і для піднесення духу переселенців, було влаштовано велике свято, на яке запросили і місцевих індіанців, які принесли до святкового столу великих птахів, пізніше названих індичками.