У Нью-Йорку відбулася прем’єра фільму про Анну Політковську

Очікувана прем’єра документальної стрічки Марини Голдовської Гіркий смак свободи (A Bitter Taste of Freedom) при повному аншлагу відбулася в п’ятницю ввечері на Манхеттені в рамках 15-го Нью-Йоркського тижня документального кіно.

Міжнародна асоціація документалістів вже оформлює процедуру висування цієї півторагодинної стрічки на Оскар, сказала автор, коли в залі стихли оплески і ввімкнули світло.

"Є люди з товстою шкірою, є люди з тонкою шкірою. Анна Політковська взагалі була без шкіри. Вона якось поїхала на війну в Чечні і ніколи звідти не повернулася", - сказала Голдовська після прем’єри.

Режисер сиділа, як і багато інших, на підлозі, оскільки вільних крісел в залі не було, і було видно, що деякі сцени вона переживала так емоційно, наче це було в перше, - то усміхаючись, то заламуючи пальці.

Голдовська знала сім’ю Політковської майже тридцять років, і майже стільки ж тривали зйомки фільму, що відобразив й історію зруйнованої сім’ї, і романтизм перебудови, і трагізм краху СРСР, і багатотисячні політичні мітинги, і бійки в чергах.

Народжена в СРСР, тепер мешканка Лос-Анджелесу, вона жадібно всотувала все, що відбувалося в Росії, вона знімала практично все, що потрапляло в об’єктив її майже любительської камери.

Про вбивство Анни Політковської 7 жовтня 2006 біля під’їзду її власного будинку Голдовська дізналася не з випусків новин - їй подзвонили в Лос-Анджелес діти подруги і запитали: "Ви зробите фільм про маму?".

Марина не поспішала, вона уважно дивилася фільми, відзняті про Політковську іншими режисерами за гарячими слідами трагічної загибелі 48-річної журналістки і правозахисниці.

"Весь цей час я думала, що я можу сказати інше про Анну, яку не тільки любили, але й ненавиділи, до якої йшли за допомогою і яку шмагали за її апассіонарность, яку представляли "залізною леді", хоча вона жила тим, що допомагала людям у біді … І я показала її такою, якою знала сама - ніжною, вразливою жінкою", - сказала Голдовська.

Її Політковська, яку відкачують у госпіталі після отруєння в літаку, коли вона летіла до Беслану, зізнається, як нестерпно важка їй її соціальна роль, і що якщо влада зробить штурм школи з захопленими терористами дітьми, вона кине журналістику. Її Анна колупає виделкою свою вечерю в скромному інтер’єрі, пестить пса, який обожнює її, і зізнається на кухні, кокетливо закотивши очі, що закохалася.

"Для кого я створювала цей фільм? У першу чергу для росіян. Вони як ніхто інші можуть зрозуміти душу цієї жінки. Я хотіла зачепити серця людей в наш вік цинічного прагматизму", - сказала Голдовська публіці після прем’єри.

Фільм Гіркий смак свободи - не про політику, і режисер не намагається спекулювати на поширених версіях про причетність якихось чиновників до вбивства. Вона рада, що стрічку запросили на московський кінофестиваль в листопаді, і її зможуть побачити в Росії.

Професор кіношколи університету Південної Каліфорнії Голдовська належить до числа увінчаних нагородами і титулами світових класиків документалістики. Вона створила десятки фільмів, її героями були Аркадій Райкін, Олег Єфремов, Валентина Терешкова. Але Анна Політковська була її улюбленим персонажем і людиною - можливо тому, що яскравіше і трагічніше від інших відбила своїм життям відрізок життя країни, зізнається майстер.