Корреспондент: Убивчі мегаполіси. Найбільш криміналізовані міста світу
Найбільше вбивств на Землі відбувається в мегаполісах Південної Америки. На їх фоні Київ і Париж виглядають тихою гаванню й істотно відстають від небезпечного Вашингтона, а також Пітера і Москви, пише Інна Прядко у №34 журналу Корреспондент від 2 вересня 2011 року.
"Я знаю, о котрій годині вийшла з дому, але не знаю, чи повернуся сьогодні назад. Життя в Каракасі – суцільне пекло", - з гіркотою констатує мешканка столиці Венесуели Віла Ларго Акунья, професійний музикант і диригент хору в місцевому університеті.
Збройні пограбування, викрадення, вимагання тут щоденна рутина, а корумпованість поліції лише погіршує ситуацію. Тому головні правила звичайного городянина – вдягатися якомога простіше, забути про дорогі годинники, прикраси, мобільні телефони і молитися про власну безпеку, виходячи на вулицю, розповідає Корреспонденту Акунья.
Каракас став беззастережним лідером серед світових столиць за кількістю вбивств. У 2010-му їх було зареєстровано 233 на 100 тис. жителів
Її рідне місто сьогодні стало беззастережним лідером серед світових столиць за кількістю вбивств. У 2010-му їх було зареєстровано 233 на 100 тис. жителів. В інших мегаполісах Південної Америки ситуація лише трохи краща – на континенті зосереджена найбільша кількість найнебезпечніших міст світу.
У Гватемалі, столиці однойменної держави, на 100 тис. населення здійснюється 90 вбивств на рік, в Ріо-де-Жанейро – 35, у Сантьяго – 17. Для порівняння: у найбільших містах Європи цей показник становить в середньому від одного до трьох, а Лондон, Париж і Рим можна назвати найбезпечнішими мегаполісами світу. Найтихішою з європейських столиць вважається Лісабон, де на кожні 100 тис. городян припадає лише 0,6 вбивств. У пострадянських Москві (6,9) і Санкт-Петербурзі (7,8) криміногенна ситуація поки що істотно гірша, а Київ (3,7) вигідно від них відрізняється.
Водночас у багатьох мегаполісах останнім часом обстановка суттєво змінюється. Наприклад, в Нью-Йорку налічується 5,6 цих тяжких злочинів на 100 тис. осіб, хоча ще 15 років тому у Великому яблуці було куди небезпечніше – його коефіцієнт становив 30. Ще більш позитивну динаміку показала столиця Колумбії Богота, майже за 20 років знизивши кількість насильницьких смертей з 80 до 22. Досягти такого ефекту заокеанським мегаполісам допоміг принцип "нульової толерантності", коли жорсткого викорінення зазнали навіть найбільш незначні злочини.
"Це стало прикладом найбільш організованої роботи поліції в історії", - оцінює зусилля влади Нью-Йорка під керівництвом мера Рудольфа Джуліані відомий американський соціолог Френк Зімрінг у своїй книзі The Great American Crime Decline.
Місця злочину
Суддя Патрісія Акіолі з Ріо-де-Жанейро стала відома тим, що відправила за ґрати близько 60 місцевих поліцейських – пособників мафіозних угруповань, які з кінця 1980-х років господарюють в місті. У ніч на 11 серпня 2011 року Акіолі розстріляли у власному автомобілі.
Ця історія типова для бразильського мегаполіса, який через три роки прийме Чемпіонат світу з футболу, а через п'ять – літню Олімпіаду. Особливо славляться бандитизмом місцеві фавели – нетрі, де живе до 40% шестимільйонного населення міста.
І хоча з 1997 року показник вбивств тут знизився майже вдвічі – з 60 до 35 на 100 тис. осіб, – рідкісний день в Ріо минає без розборок з перестрілками і вуличними боями наркоторговців з поліцією.
Ще 20 років тому Богота, столиця сусідньої з Бразилією Колумбії, жила за такими самими правилами. Клани злочинців безкарно тероризували місцеве населення, причому останнє, не довіряючи поліції, надавало перевагу збройній самообороні. Проте з середини 1990-х влада впритул взялася викорінювати кримінал. Були обмежені продаж алкоголю і право володіння зброєю, поліпшена інфраструктура неблагополучних районів, у підсумку довіра населення поступово стала повертатися до правоохоронців.
Сьогодні в Боготі діє близько 7 тис. так званих фронтів безпеки – ініціативних груп місцевих мешканців, які повідомляють поліції про будь-яку криміногенну ситуацію.
Багато з цих ідей адміністрація Боготи запозичила у свого колеги з Нью-Йорка Джуліані, який за вісім років біля керма найбільшого міста США вибудував абсолютно нову схему боротьби зі злочинністю.
Напередодні його приходу до влади, на початку 1990-х, Нью-Йорк загруз у "кокаїновій епідемії", яка спричинила численні кровопролитні сутички, насамперед у кварталах латиноамериканських і афроамериканських мігрантів, які торгували наркотиком.
Повіривши в те, що тяжкі злочини зароджуються в атмосфері безкарності дрібних, мер Нью-Йорка взявся жорстко викорінювати найбільш незначні правопорушення
Проти загрозливих показників злочинності Джуліані озброївся теорією розбитих вікон, описаною американськими кримінологами Джеймсом Вілсоном і Джорджем Келлінгом. Повіривши в те, що тяжкі злочини зароджуються в атмосфері безкарності дрібних, мер взявся жорстко викорінювати найбільш незначні правопорушення, включаючи графіті та вимагання за миття машин. Окрему увагу приділили благоустрою неблагополучних районів, атмосфера розрухи в яких, на думку авторів теорії, провокувала злочини.
Приклад Нью-Йорка запозичила влада інших міст США, знизивши за минулі десять років кількість насильницьких злочинів в середньому на 30-40%. Щоправда, багатьом з них поки що далеко до показників Нью-Йорка (5,6). Так, у Вашингтоні на 100 тис. жителів припадає 23,8 вбивства на рік, у Філадельфії – 20, в Чикаго – 16, в Х'юстоні – 13.
Благополуччя Західної Європи тримається на ефективній роботі поліції, що налагоджувалася десятиліттями
Ці цифри набагато вищі середньоєвропейських, і на їхньому тлі більшість столиць ЄС виглядають справжніми острівцями безпеки. У південних столицях – Лісабоні, Мадриді, Римі та Афінах, - а також у Відні та Бухаресті на 100 тис. осіб припадає в середньому 1 вбивство. Експерти зазначають, що благополуччя Західної Європи тримається на ефективній роботі поліції, що налагоджувалася десятиліттями.
Так, в Лондоні, де на 100 тис. осіб припадає лише два вбивства, за десять років витратили понад $ 300 млн тільки на встановлення сотень камер спостереження. За даними поліції міста, завдяки ним розкриваються сім з десяти вбивств.
Не дуже привабливо на загальному тлі Євросоюзу виглядають лише столиці недавно прийнятих туди країн – Вільнюс (8 убивств) і Таллінн (6). Причиною цьому – особливості перехідного періоду: робота поліції тут не настільки ефективна, а організована злочинність активніша, ніж у цілому в ЄС. Приблизно така сама ситуація в пострадянських Москві та Санкт-Петербурзі.
На цьому тлі українські мегаполіси можуть похвалитися помітно нижчим рівнем вбивств. Найбільш безпечні Київ, Львів і Харків, де у 2010 році на 100 тис. жителів припадало менше чотирьох убивств.
Через сформовані обставини
Пояснюючи колосальну різницю в рівні злочинності в мегаполісах різних країн, фахівці наголошують, що він не завжди залежить лише від зусиль поліції, і навіть найкращі стратегії без урахування соціальних факторів можуть бути марними.
Так, відомий російський кримінолог Яків Гілінський, завкафедрою кримінального права Російського державного педуніверситету, називає однією з головних причин, що провокують злодіяння, велике соціальне розшарування.
Однією з головних причин, що провокують злодіяння, є велике соціальне розшарування. Показник глибини розриву між бідною більшістю населення і заможною
елітою найбільш високий в країнах Південної Америки, США і ПАР, де
розташовані найнебезпечніші міста планети
За даними ЦРУ США, показник глибини розриву між бідною більшістю населення і заможною елітою – індекс Джині – найбільш високий (від 40 до 60) в країнах Південної Америки, у США і ПАР, де й розташовані найнебезпечніші міста планети.
Водночас відносна соціальна рівність в Канаді, скандинавських і західноєвропейських країнах, Японії (індекс Джині від 20 до 40) збігається з низькими показниками вбивств в їхніх столицях: два випадки на 100 тис. жителів у Торонто і 1,4 – в Токіо.
А невисокі цифри густонаселених індійських Делі (2,2) і Мумбаї (0,4) Мартін Шварц, професор соціології з університету Джорджа Вашингтона, пояснює феноменом "відносної бідності". "Якщо ви представник нижчої касти в Південній Азії, то напевно смиренно приймете свій рівень життя, - зазначає соціолог. - Однак якщо [в західному суспільстві] люди навколо легко отримують гроші, роботу, освіту і житло, не будучи нічим кращими за вас, то відчуття позбавлення благ може спровокувати злочин".
Україна сьогодні "спеціалізується" аж ніяк не на насильницькій злочинності
Щодо невисокого рівня вбивств в українських містах експерти дають окреме пояснення: по-перше, індекс Джині тут, рівний 27, близький до середніх показників в ЄС (30 – у 2009 році), а, по-друге, Україна сьогодні "спеціалізується" аж ніяк не на насильницькій злочинності.
"В Україні існує величезна проблема латентної, прихованої злочинності, як правило, економічної, яка не потрапляє в поле зору правоохоронних органів, – зазначає Олександр Костенко, заввідділом проблем кримінального права Інституту держави і права НАН України. – На економічні населення дивиться крізь пальці. Наприклад, поширена ідея, що бізнес не може бути некримінальним. І ось це дуже небезпечна річ – з цього починаються інші злочини, звичайно".
Рівень насильницької злочинності експерти пов'язують також і з історичним контекстом. Наприклад, Шварц вказує на цілу низку причин, які, незалежно від зусиль Джуліані, могли зумовити зменшення злодіянь в Нью-Йорку та інших містах США: легалізація абортів у 1990-ті роки, зниження народжуваності в кризових сім'ях – головних "постачальниках" потенційних порушників; припинення кокаїнових воєн; старіння населення, яке веде до скорочення частки молодих злочинців.
Автори доповіді Насильство в містах, оприлюдненої Світовим банком навесні 2011 року, помітну різницю між рівнем насильницької злочинності в США і Європі пояснюють все тієї самою еволюцією – більш стрімким розвитком американських мегаполісів у ХХ столітті.
Втім, нещодавній сплеск заворушень в європейських містах змусив дослідників задуматися, чи зуміє Старий Світ зберегти свій безпечний імідж.
"До погромів в Лондоні ми не помічали особливого впливу економічної кризи на рівень злочинності, - каже Нік Коуен, представник лондонського Інституту вивчення громадянського суспільства. - Небезпечним може стати не тимчасове, а хронічне безробіття, тому багато чого залежатиме від швидкості відновлення [економіки], якої ми поки що не спостерігаємо".
Рівень убивств у найбільших містах світу
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
Кримінальна обстановка в найбільших адміністративних центрах України
Дані МВС України, Держкомстату України
***
Цей матеріал опубліковано в № 34 журналу Корреспондент від 2 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.