Корреспондент: Острів скарбів. Рецепт успішної економіки від Тайваню
З бунтарської провінції бідного комуністичного Китаю острів Тайвань виріс в одну з найуспішніших економік світу, пише Максим Біроваш у №34 журналу Корреспондент від 2 вересня 2011 року.
"На цьому місці, де приземлився ваш літак, раніше була найбільша на острові рисова плантація", - такими словами зустрічає Корреспондент у Міжнародному аеропорту Тайваню місцевий бізнесмен Джеремі Чжао.
Тепер замість фермерського села тут розташувався найбільший авіаційний термінал, а на місці старого зрошувального каналу в кілька рівнів побудовано ультрасучасний автобан, що веде в центр Тайбея – столиці острова.
Вінчає урбаністичний пейзаж міста майбутнього головна місцева визначна пам'ятка – 101-поверховий хмарочос, найвища будівля у світі. У цьому буйстві технократії вже неможливо розгледіти вчорашній Тайвань – відсталу аграрну провінцію Китаю, що розривалася кривавими протиріччями найближчих сусідів.
Щедрі інвестиції в нові розробки, низькі податки менше ніж за 20 років зробили Тайвань однією з найрозвиненіших країн світу
Гід яскраво розповідає про швидке зростання острівної економіки. Щедрі інвестиції в нові розробки, низькі податки менше ніж за 20 років зробили Тайвань однією з найрозвиненіших країн світу. За коротку історію своєї незалежності від континентального Китаю опальна провінція стала законодавицею моди у високих технологіях, а її компанії на світових ринках побутової електроніки потіснили європейських мастодонтів.
"Сьогодні Тайвань поряд з Гонконгом, Сінгапуром і Південною Кореєю є одним з чотирьох "драконів Азії", які навіть без власних сировинних ресурсів досягли значного економічного зростання", - каже Корреспонденту Вальтер Йен, віце-президент Тайванської ради з розвитку зовнішньої торгівлі.
Провідник грузинських реформ, колишній міністр економічного розвитку цієї кавказької республіки Каха Бендукідзе під сильним враженням від перетворень колись провінційної азіатської країни.
"Мій улюблений приклад – Чан Кайши [засновник незалежної держави Тайвань], а він був соціаліст, - каже Бендукідзе. - Комуністи наступали, і його партія Гоміньдан програвала всі битви протягом 14 років. Потім вони сіли на кораблі і втекли з Китаю на острів Формоза (Тайвань). 3 млн політиків і військових, які просрали все що тільки можна. 3 млн лузерів і 20 млн неписьменних селян [жителів острова]. Ну що може вийти?" З цього незвичайного сплаву вийшла одна з найбільш передових економік світу. Але не відразу.
Коли бідність – порок
У 1949 році китайська опозиція, лівонаціоналістична партія Гоміньдан, змушена була залишити материкову частину країни, вибравшись в далеку провінцію. Але не з порожніми руками. Із собою на нову батьківщину Чан Кайши прихопив частину золотовалютного запасу Піднебесної, скарби національних музеїв, літаки, але головне – на острів прибуло багато підприємців, лікарів, вчителів, військових.
Місцеве населення з тривогою зустріло нових господарів і навіть організувало бунти, які були жорстоко придушені прибульцями з великої землі. Але однією лише силою утримати острів було неможливо. Чан Кайши негайно розпочав реформи та інфраструктурні перетворення.
Перший крок – земельне питання. У країні став формуватися прошарок дрібних землевласників. До кінця 1990-х 86% тайваньських селян стали власниками ріллі
Перший крок – земельне питання. Громадські землі почали продаватися селянам в розстрочку. У країні став формуватися прошарок дрібних землевласників. До кінця 1990-х 86% тайваньських селян стали власниками ріллі, ще 9% володіли частиною оброблюваних земель і лише 5% брали ділянки в оренду.
Сьогодні Тайвань – великий виробник продуктів харчування, що практично повністю покриває власні продовольчі потреби. У країну імпортується тільки пшениця, кукурудза і соєві боби. На експорт Тайвань відправляє консервовані овочі, фрукти, гриби, цукор, чай. Другий крок до економічного процвітання – форсоване будівництво доріг, мостів, шкіл, ліній зв'язку, лікарень. На все це пішла частина фінансової допомоги від США.
У промвиробництві була обрана стратегія імпортозаміщення та захисту внутрішнього ринку. До 1960-го стало очевидно, що обмеження імпорту – помилковий шлях розвитку. Внутрішній ринок Тайваню занадто малий, тут ніде розвернутися ні місцевому, ні зарубіжному капіталу. Зміна економічного курсу сталася в бік заохочення прямих іноземних інвестицій.
Транснаціональні компанії водночас почали шукати можливість перенести виробництво в країни з дешевою робочою силою, низькими стандартами охорони праці, слабкими профспілками. Тайвань тренд вловив і в 1964-му збудував першу в світі вільну економічну зону, що спеціалізується на виробництві електроніки.
З 1950 по 1990 рік реальний ВВП на душу населення Тайваню зріс в 110 разів
З 1950 по 1990 рік реальний ВВП на душу населення Тайваню зріс в 110 разів. Валютні резерви держави, за даними видання Business Week, до 2010 року досягли рекордної в Азії суми – $ 390 млрд.
В Україні, наприклад, цей показник в десять разів нижчий, а чисельність населення вдвічі вища. За розміром валютних накопичень Тайвань займає четверте місце в світі після материкового Китаю, Японії та Росії. А тайванський долар – власна валюта держави – вільно конвертується і вважається однією з найстабільніших валют у світі.
Увесь цей капіталізм народився в умовах жорсткого авторитаризму правлячої партії, єдиної дозволеної на території Тайваню, але виріс до нинішніх розмірів винятково в демократичних і ринкових умовах.
"Спочатку на Тайвані будували соціалізм. Потім зрозуміли, що все це туфта. Країна котиться в дупу, - описав новітню історію тайванської економіки Бендукідзе. - Стабілізувати податки, валюту. Тепер Тайвань – одна з найбагатших країн світу".
Мозковий штурм
При вході в муніципальний департамент податків і зборів Тайбея висить табличка, яка двома мовами, китайською та англійською, інформує, що в цьому році платити податки будуть тільки компанії, які заробили понад зазначений у законі рівень – 14 млн тайванських доларів (близько 3,9 млн грн.). Решта звітують онлайн і заплатять, коли зароблять гідний прибуток.
"Ми готові збирати з бізнесу хоч по долару, але протягом багатьох років, - пояснює Ханг Лінь, фінансовий інспектор префектури. - Якщо ж компанії закриватимуться, то від цього програють усі, ми цього боїмося найбільше".
Найталановитіших кулібіних стипендіями та держдотаціями заманюють у спеціальні технопарки, де створені умови для розвитку технічного потенціалу нації
А щоб повернути на батьківщину геніїв, що роз'їхалися по світу, влада запустила масштабну інформаційну кампанію. Найталановитіших кулібіних стипендіями та держдотаціями заманюють у спеціальні технопарки, де створені умови для розвитку технічного потенціалу нації.
"Зараз у найбільшому з таких технопарків, у місті Сіньчжу, працюють понад 130 тис. осіб", - каже Чжао. Він сам приїхав на заклик тайванського уряду і відразу отримав п'ятирічні податкові канікули з правом на безвідсотковий іпотечний кредит і тимчасову квартиру від муніципалітету в передмісті Тайбея.
На Тайвані, клаптику суші розміром з Київську область, сконцентрувалися всі передові IT-компанії світу. У столичному діловому кварталі Нью-Тайбей-сіті розташувалися штаб-квартири Asus, Gigabyte, MSI, D-Link, KWorld і НТС.
Історія успіху останньої, компанії НТС, - приклад вдалого інвестування в інновації. Створена в 1997 році, вона починала як безликий підрядник у найбільших виробників телекомунікаційної техніки, збираючи техніку під чужими брендами.
Незважаючи на скромний старт, за наступні дев'ять років тайванці на власних винаходах розкрутили свій бренд НТС і обігнали за капіталізацією багаторічного лідера галузі фінського телекомунікаційного гіганта Nokia.
Вершину, до якої фіни прагнули півстоліття, тайванці підкорили менше ніж за одне десятиліття. Зараз смартфони з абревіатурою НТС на лицьовій панелі поступаються за популярністю тільки культовим гаджетам від Apple.
Якщо про китайську економіку до цього часу кажуть як про майстерню клонів, то тайванці вже встигли зробити собі гучне ім'я на власних передових розробках
"Якщо про китайську економіку до цього часу кажуть як про майстерню клонів, то тайванці вже встигли зробити собі гучне ім'я на власних передових розробках, в які інвестори готові вкладати практичні будь-які капітали", - каже Скаллі Ванг, менеджер тайванської ради із зовнішньої торгівлі.
Гнучкий підхід
У кінці подорожі по Тайваню Чжао запрошує Корреспондент прокотитися швидкісною залізничною дорогою, якою за півтори години можна перетнути острів від берега до берега. Цей проект вартістю $ 15 млрд став відповіддю тайванців на економічну кризу, що вдарила кілька років тому.
Коли острівні IT-компанії показали спад виробництва, аборигени згадали про свою екзотичність і почали шукати інші способи заробити. Онуки Чан Кайши зробили ставку на туризм. Половина інфраструктурних проектів в стратегічній програмі i-Taiwan 12 Projects з рекордним для Азії бюджетом $ 300 млрд пов'язана саме з організацією дозвілля гостей острова. Швидкісна залізниця – перша реалізована частина цієї антикризової туристичної програми.
Водночас тайванці зайнялися облаштуванням узбережжя, яке до останнього часу використовувалося як промзона, де активно йшла переробка морепродуктів.
Під вітер змін потрапило все – від даоських храмів до мавзолею генералісимуса Чан Кайши, який став символом боротьби за незалежність острова від Китаю. Тепер усі ці історичні місця, ще недавно закриті для масового відвідування іноземців, - зони туристичного інтересу.
У 2009 році кількість іноземних туристів вперше перевищила 4 млн, а у 2010-му їхня кількість, за даними бюро з туризму міністерства транспорту і
комунікацій, зросла до 7 млн осіб
У 2009 році кількість іноземних туристів вперше перевищила 4 млн, а у 2010-му їхня кількість, за даними бюро з туризму міністерства транспорту і комунікацій, зросла до 7 млн осіб. Крім того, Ма Інцзю, нинішній президент Тайваню, на відміну від своїх більш радикальних попередників, заявив про потепління відносин з Китаєм.
У 2011 році парламент Тайваню зняв обмеження на китайські інвестиції в економіку. За рахунок капіталовкладень з Піднебесної прямі інвестиції в острів зросли з кризових $ 5 млрд до $ 16 млрд, практично закривши пролом, що утворився під час економічного колапсу. Таким чином, влада розпочала реалізацію перефразованого й затертого до дірок гасла: "У Тайваню немає ні друзів ні ворогів – у Тайваню є інтереси".
За словами керівника російського Центру азіатських досліджень Марини Тригубенко, завдяки такій гнучкій економічній політиці країна швидко поверне собі докризові темпи зростання і знову стане регіональним лідером з інвестицій. "Це, власне, і є філософія азіатської економіки – тримати ніс за вітром", - резюмує експерт.
***
Цей матеріал опубліковано в № 34 журналу Корреспондент від 2 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.