Спалахи на Сонці виявилися втричі потужнішими, ніж вважалося раніше

Спостереження з космічної обсерваторії НАСА SDO (Solar Dynamics Observatory) свідчать, що потужні вибухові процеси на Сонці - сонячні спалахи - приносять до межі земної атмосфери більш ніж в три рази більше енергії, ніж вважалося раніше, заявляють американські вчені.

Сонячними спалахами називають потужні процеси виділення енергії в атмосфері Сонця у вигляді оптичного, ультрафіолетового, рентгенівського та гамма-випромінювання, протонів і електронів високих енергій, викидів плазми.

Заряджені частинки, досягаючи Землі, можуть "вбити" електроніку космічних апаратів, викликають збої в її магнітному полі - магнітні бурі, які призводять до обривів радіозв'язку, і ускладнень в роботі навігаційних систем.

До появи SDO енергія сонячних спалахів вимірювалася головним чином в рентгенівському діапазоні, з допомогою супутників GOES. За цим параметром спалахи діляться на п'ять класів: A, B, C, M і X.

Мінімальний клас A0.0 відповідає потужності рентгенівського випромінювання на орбіті Землі в 10 нановат на квадратний метр. При переході до наступної букви потужність збільшується в десять разів. Саме рентгенівський пік вважається піком спалаху в цілому.

Сонячна обсерваторія SDO здатна стежити за процесами на Сонці відразу в декількох діапазонах, що дало змогу вченим вперше простежити за історією спалаху не тільки в рентгені.

"Ми виявили піки, які не збігаються з рентгенівськими", - заявив Том Вудс з університету Колорадо, провідний автор статті, яка буде опублікована в Astrophysical Journal.

Вудс і його колеги досліджували 191 сонячний спалах, що сталися з травня 2010 року, за кожним з них вони стежили протягом кількох годин після його головної фази, кожні 10 секунд роблячи "знімки" в декількох діапазонах.

Інструменти, які раніше існували, могли робити вимірювання тільки кожні 90 хвилин і лише в одному з діапазонів.

Як виявилося, близько 15% спалахів мали "довгий хвіст" - вони тривали хвилини, а іноді й години після того, як головна фаза спалахів закінчувалася.

Існування цієї пізньої фази означає, що сонячні спалахи викидають в космос значно більше енергії, ніж вважалося.

У ході цих пізніх фаз вчені виявили вторинні піки енерговиділення в інших діапазонах, крім рентгенівського. На знімках також були виявлені додаткові корональні петлі - потоки плазми уздовж магнітних силових ліній.

Отримані дані можуть привести до значної переоцінки енергетики Сонця.

Зокрема, під час одного  із сонячних спалахів, що стався 3 листопада 2010, кількість енергії, яка досягла земної атмосфери, за даними SDO виявилася в 3,3 рази вищою, ніж за даними "традиційних" інструментів.

Апарат SDO був запущений 11 лютого 2010 і є найдосконалішим інструментом дослідження Сонця. У ході місії, розрахованої на п'ять років, він вивчає магнітне поле Сонця і його вплив на атмосферу Землі і клімат, "космічну погоду".

Раніше повідомлялося, що на Сонці сталися дві потужні спалахи, які можуть привести до магнітної бурі в п'ятницю, 9 вересня.