Корреспондент. Точка зору. Країна даішників і ментів

Правоохоронні органи перетворюються на величезну силу, яка паразитує на своїх співгромадянах і захищає владу від власного народу, пише журналіст Дмитро Тузов у колонці в №37 журналу Корреспондент від 23 вересня 2011 року.

Одне з вражень після повернення додому з-за кордону – це велика кількість міліції на наших вулицях і дорогах. Люди в синій уніформі метушаться на узбіччях, причому іноді поводяться неадекватно. На моїх очах людина з жезлом напереваги буквально вибігла на автостраду, зупинивши рух трьох смуг, щоб дістати водія з крайнього лівого ряду, який перевищив швидкість. При цьому правоохоронець, який створив аварійну ситуацію, діяв із засідки, кидаючись під машини, немов партизан з гранатами під ворожі танки, із закритої для огляду водіїв дорожньої кишені.

Величезна армія здоровенних дорослих чоловіків веде свій видимий бій з порушниками ПДР, працюючи підставками для радарів

Якщо так піде і надалі, то незабаром співробітники ДАІ будуть вкопувати свої патрульні машини в окопи і маскувати їх сіткою камуфляжу. Лише на одному кілометрі траси я нарахував десять людей у ​​формі, два радари типу Візир і два патрульні автомобілі. Величезна армія здоровенних дорослих чоловіків з великими, червоними від сонячних ванн обличчями веде свій видимий бій з порушниками ПДР, працюючи підставками для радарів. Хоча в багатьох країнах ці функції виконують камери, які автоматично фіксують відвертих порушників і не реагують на тих, хто, скажімо, трохи перевищив швидкість.

Тим часом у Франції, наприклад, про роботу радара водіїв попереджають знаками за кілька кілометрів до місця його встановлення. Можливо, в Україні така система не приживається, оскільки комп'ютерне залізо не має кишень і не зможе передавати готівку по команді нагору – туди, де акумулюються "паралельні" бюджети. Крім того, кожен з цих бійців невидимого фронту перебуває на повному державному забезпеченні: форма, патрульні машини, бензин, зарплати, квартири, гуртожитки і т. д. – відбираючи таким чином бюджетні гроші (те, що доходить до простого народу) у вчителів, лікарів, пенсіонерів, інвалідів. Нещодавно глава парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталія Королевська повідомила, що на 2012 рік на фінансування МВС, СБУ та прокуратури заплановано вдвічі більше видатків, ніж на оборону, в 1,2 разу більше, ніж на освіту, в 3,6 разу більше, ніж на медицину, і в 34 рази більше, ніж на ЖКГ. Пріоритети розставлені.

Звичайно, я знаю вираз "Моя міліція мене береже". І розумію, що в країні повинен бути порядок. Але, дивлячись на ескорти супроводу перших осіб, на концентрацію чорних автобусів з Беркутом навколо Печерського суду під час засідань у справі Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, на гучні спецоперації з експропріації футболок з подячними побажаннями жителям Донбасу, задаєшся питанням: чим займаються ці люди? А людей цих багато. 300 тис. бюджетників, або 644 міліціонери на 100 тис. населення. У Німеччині – вдвічі менше, 300 поліцейських. У США копів ще менше – 228 на 100 тис. громадян. І якщо вже в нас така кількість правоохоронців, отже можна припустити, що криміногенна ситуація в країні краща, ніж у тій самій Німеччині, Польщі, Португалії. Що в країні якщо і не покінчено зі злочинністю, рейдерством, наркомафією, то ситуація як мінімум під контролем.

А під чиїм контролем перебуває проституція, наркотики, торгівля зброєю? Як ілюстрація – останній епізод у Харківській області, де співробітник міліції продавав табельну зброю, включаючи пістолети та автомати. Цікаво, торговець зброєю замислювався над тим, де і за яких обставин можуть "заговорити" продані ним стволи? Можна довго розмірковувати над тим, що кожну людину в погонах не проконтролюєш і до кожного міліціонера не приставиш ще одного міліціонера. Що перевертні в погонах бувають завжди і скрізь.

Але давайте краще говорити про систему і про хаос, який, ймовірно, в ній панує. Коли я служив в армії, справа була поставлена ​​так, що зі збройової кімнати несанкціоновано винести було неможливо нічого – не то що АКМ і два десятки пістолетів.

До речі, там таки, в Харківській області, чи знайдені вбивці журналіста Василя Климентьєва, який збирав інформацію в тому числі і про вищих міліцейських чиновників? Чи понесли покарання дільничні, які затягнули до відділку студента Ігоря Індила прямо з галасливої студентської вечірки, а на ранок попросили батьків забрати спотворений побоями труп, пояснивши, що молодий чоловік сам упав кілька разів з табуретки і проломив собі череп?

Торік, за даними Харківської правозахисної групи, у відділеннях міліції загинула 51 людина, в цьому – вже щонайменше 26. Чи порушено справи проти слідчих і прокурорів, які, ламаючи чужі життя і застосовуючи тортури, навішують справи на людей, що опинилися під рукою, а ті потім роками сидять за злочини, яких не робили? "Побиття у відділках міліції перетворили на бізнес. Людину затримують і силою вибивають з неї зізнання у злочині, про який вона і гадки не має. Складають протокол, викликають рідних затриманого і вимагають певну суму грошей. Коли отримують кошти, протокол рвуть і викидають", - розповідає експерт харківського Центру стратегічного судового захисту Айгуль Муканова.

У нас зберігається небезпека, що ще до рішення суду будь-яка людина може бути знищена системою, корені якої сягають в епоху сталінської інквізиції

В Україні, на відміну, наприклад, від Грузії і країн Балтії, так і не змогли (не захотіли?) реформувати силові структури та прокуратуру. Тому у нас зберігається небезпека, що ще до рішення суду будь-яка людина може бути знищена системою, корені якої сягають в епоху сталінської інквізиції. Українцям потрібно міняти хід своєї історії і систему цінностей. Звичайно, якщо ми хочемо жити, а не боятися – з одного боку бандитів, а з іншого – міліціонерів. Під час активної риторики про прихильність європейським цінностям необхідно згадати про те, що правоохоронна система існує для запобігання та розкриття злочинів, захисту та надання допомоги громадянам, а не для залякування, насильства та боротьби з опозицією.

***

Ця колонка опублікована в № 37 журналу Корреспондент від 23 вересня 2011 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua