Lenta.ru: Хитрий Вава

Вовочка, Спікетр, Радоначальник, Тромбон, Бредседатель, Вава - все це прізвиська, дані простими українцями і журналістами одній людині - нинішньому спікеру Верховної Ради та лідеру Народної партії Володимиру Литвину. Однак, мабуть, найбільш живучому українському політику, який займав високі державні посади при трьох президентах, найбільше підходить ярлик "сірого кардинала", - пише Петро Бологов в російському виданні Lenta.ru.

Політики з таким "духовним" званням, як правило, живуть довго. Ось і Литвин зайвий раз продемонстрував, що має намір залишатися в політиці ще багато років, підтвердженням чому стала інформація про майбутнє злиття Народної партії з правлячою Партією регіонів.

Ще на початку тижня газета КоммерсантЪ-Украина стверджувала, що переговори про злиття двох партій практично завершені. При цьому видання посилалося на власні джерела і заяву самого Литвина, зроблену ним перед однопартійцями. Спікер Ради, за даними газети, оголосивши про майбутній альянс, забронював за собою посаду заступника голови Партії регіонів. "Ми не будемо об'єднуватися, поглинатися, а саме віллємося", - цитувало видання джерело в Народній партії.

Ми не будемо об'єднуватися, поглинатися, а саме віллємося

Згодом прес-секретар Литвина Ольга Чорна спростувала наявність згаданих домовленостей. "Відповідно, з цього випливає, що не відповідає дійсності і інша інформація, включаючи інформацію про будь-які посади", - пояснила вона. У свою чергу, джерело агентства Інтерфакс-Україна в Народній партії повідомило про те, що після переговорів про співпрацю з Партією регіонів, що відбулися ще влітку, обидві політичні сили до цього питання більше не поверталися.

Власне кажучи, сам факт можливого злиття двох партій особливого ажіотажу не викликав. Після того, як до "регіоналів" разом зі своєю Сильною Україною перейшов колишній кандидат в президенти, а нині віце-прем'єр Сергій Тігіпко, чогось подібного можна було чекати і від інших більш-менш значущих політиків схожого спектру, які не відносяться до категоричних опонентів Віктора Януковича. А вже від Литвина і поготів - якщо в Україні намітилася настільки знайома росіянам тенденція до побудови єдиної партії влади, ризики для якої з боку опозиції зведені до мінімуму, спікер Ради в такій ситуації навряд чи залишиться осторонь.

Якщо в Україні намітилася настільки знайома росіянам тенденція до побудови єдиної партії влади, ризики для якої з боку опозиції зведені до мінімуму, спікер
Ради в такій ситуації навряд чи залишиться осторонь

Власне 28 вересня Литвин і підтвердив свою зацікавленість. В ефірі 5 каналу українського телебачення спікер парламенту знову-таки спростував свої заяви перед однопартійцями про майбутнє злиття, однак стільки наговорив про користь такого розвитку подій, що можна не сумніватися - питання про це принципово вже вирішене. Тим більше, що Литвин підтвердив: "Сам факт того, що такі консультації (про злиття - примітка Ленти.Ру) тривають, він очевидний".

Литвин дав зрозуміти, що своєю особистою участю має намір "олюднити" "регіоналів". Якщо йдеться про те, що свої зусилля з Партією регіонів об'єднує Народна партія, яка сьогодні має третє представництво в місцевому депутатському корпусі після Партії регіонів і після БЮТ - це буде плюс. Якщо буде відбуватися наближення до народу, олюднення Партії регіонів - це користь для країни", - заявив спікер. Назвавши партію Януковича "реаліями на тривалу перспективу", Литвин наголосив, що саме від цих реалій буде залежати в майбутньому розвиток країни.

В ефірі 5 каналу українського телебачення спікер парламенту знову-таки спростував свої заяви перед однопартійцями про майбутнє злиття, однак стільки
наговорив про користь такого розвитку подій, що можна не сумніватися - питання про це принципово вже вирішене

Цікаво, що, говорячи про майбутні в 2012 році вибори до Верховної Ради, Литвин спрогнозував їх "жорстокий і жорсткий" характер, тоді як вибори 2017 року, на його думку, "не будуть мати такої напруги". У цьому припущенні можна прочитати приховану надію на те, що до 2017 року ситуація в країні стане повною мірою нагадувати російську реальність, для якої ця політична боротьба давно в дивину. А Литвин, треба думати, після тих політичних бур, що йому довелося пережити в минулому, сподівається на спокійну старість на посаді спікера або заступника голови правлячої, або навіть єдиної партії, що володіє реальною силою.

Однак надії на російський сценарій можуть і не виправдатися, причому виключно з вини самих українських політиків. І їх амбіцій. У Росії амбіції дозволено мати лише обмеженому колу осіб, причому настільки обмеженому, що навіть колом його назвати складно, тоді як у Києві досі кожен вважає себе королем. Втім, якщо "регіонали" напружаться, Рінат Ахметов розщедриться, а потенційні союзники, наприклад, партія Олександра Мороза, яка деградувала, підуть за прикладом Литвина і Тігіпка, нинішню опозицію в особі БЮТ, націоналістів і залишків "помаранчевих" можуть маргіналізувати в очах суспільства, як це було зроблено з російською фрондою.

До2017 року ситуація в країні стане повною мірою нагадувати російську
реальність,для якої ця політична боротьба давно в дивину

В інтерв'ю "Ленте.ру" український політолог Вадим Карасьов, однак, висловив сумнів у тому, що злиття Народної партії, Сильної України і Партії регіонів здатне породити аналог Единой России. На його думку, для цього Україні не вистачає національного лідера з рейтингом не менш як 60 відсотків (зараз у Віктора Януковича рейтинг коливається в межах 20 відсотків), але головна заковика все ж в іншому.

"Умовно кажучи, Україна ділиться на дві партії: партія Сходу і партія Заходу України, - розповів Карасьов. - Ось ці всі злиття на базі Партії Регіонів потрібно розглядати не з точки зору створення партії влади, а створення монолітної партії Сходу України або партії, у якої не було б конкурентів на електоральному полі Півдня і Сходу України. А що стосується Заходу України, тут навпаки повинно бути багато партій, які повинні конкурувати між собою, багато лідерів, які повинні конкурувати за опозиційне лідерство, тим самим, забираючи один у одного голоси, дроблячи і фрагментуючи електоральне поле Західної України і Західно-Центральних регіонів".

У Росії амбіції дозволено мати лише обмеженому колу осіб, причому настільки обмеженому, що навіть колом його назвати складно, тоді як у Києві досі кожен вважає себе королем

Така "природно-географічна партійність", вважає політолог, і змушує "регіоналів" шукати все нових союзників, щоб в 2012 році отримати "зручний керований парламент", а опозицію зробити "ручною, лояльною або, як кажуть у Росії, системною".

У всякому разі, повертаючись до висловів Володимира Литвина, очевидно те, що "сірий кардинал", чий електорат зосереджений в основному в центральних областях України, віддав перевагу "монолітності"перед  безперспективною конкуренцією (результат Литвина на останніх президентських виборах - 2,35 відсотка і сьоме місце ). Варто пам'ятати і про ініціативу "регіоналів" підвищити прохідний бар'єр на майбутніх парламентських виборах, що загрожує Народній партії з її півторавідсотковим рейтингом повним забуттям. Однак немає жодних гарантій, що Партія регіонів, яка нарощує м'язи, маючи рейтинг, який раніше українським партіям влади тільки снився, з часом не викине Литвина зі своїх лав через непотрібність. Та й скелетів у шафі у Вави предостатньо.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.