Корреспондент: Бізнес на рейках. Бронювання квитків онлайн перетворилося на нову посередницьку схему

Онлайн-бронювання квитків на поїзд ускладнило життя мільйонам пасажирів українських потягів: між ними і Укрзалізницею зросла армія інтернет-посередників – квиток не купити тепер навіть за місяць, пише Катерина Іванова у №39 журналу Корреспондент від 7 жовтня 2011 року.

Ірина Кисіль, менеджер середньої ланки будівельної компанії ТММ, протягом двох тижнів безуспішно намагалася взяти квитки на потяг до Львова. В один з численних підходів до кас їй несподівано пощастило: хтось раптом зняв бронь, і в її руках опинився квиток – щоправда, тільки в один бік. У зворотній – ніякого просвітління. "Сподівалася до останнього, але не вийшло", - розводить руками Кисіль.

Ця історія завершилася хепі-ендом: Кисіль все ж таки вдалося провести вихідні у Львові, але – лише через тиждень чергувань біля вокзальних кас.

Далеко не всі українці можуть похвалитися таким фіналом своїх квиткових історій: багато опитаних Корреспондентом потенційних пасажирів залізниці нарікають на постійний дефіцит квитків практично на всі напрямки, причому їх часто неможливо купити навіть за 45 днів до відходу поїзда, тобто в день початку попереднього продажу.

Експерти пов'язують появу ажіотажу зі скасуванням у 2007 році продажу квитків за паспортами – це розв'язало руки нелегальним перекупникам, – а також введенням
два роки тому бронювання через інтернет

Експерти пов'язують появу такого ажіотажу зі скасуванням у 2007 році продажу квитків за паспортами – це розв'язало руки нелегальним перекупникам, – а також введенням два роки тому бронювання через інтернет.

Тим часом, в Укрзалiзниці онлайн-бронювання вважають однією з найуспішніших своїх новацій останнього часу. За словами Олени Лізунової, начальника прес-центру українського монополіста залізничних перевезень, це економить пасажирам час і нерви.

Здавалося б, новий сервіс і правда покликаний був полегшити купівлю квитків, але вийшло навпаки. У країні з'явилося безліч компаній, які вхопилися за новий вигідний бізнес – тільки в столиці Корреспондент нарахував як мінімум два десятки фірм, що займаються бронюванням і доставкою квитків.

Як повідомила виданню співробітниця Центрального вокзалу Києва, що пов'язана з продажем квитків і побажала залишитися анонімною, ці фірми залишають за собою велику кількість квитків, а потім перепродують їх з націнкою 25 грн. на кожному і вартістю доставки 50-70 грн. Тому для звичайних пасажирів квитків просто немає.

Таким чином, якщо квиток у купейний вагон на популярний маршрут Київ – Сімферополь коштує 174 грн., то купівля через інтернет-посередників збільшує його вартість майже на 50% – адже відмовитися від плати за доставку і забрати квиток самостійно неможливо. Відповідно вартість більш дешевого квитка – на більш коротку відстань – збільшується вже вдвічі.

Як би там не було, продажі залізничних квитків через інтернет неухильно зростають: за першу половину 2011 року Укрзалізниця реалізувала таким чином 130 тис. квитків – майже стільки, скільки за весь 2010 рік.

У таких фірм можна придбати квиток на будь-який напрямок і в будь-який час. У підсумку шанси пасажирів, які купують квитки в касах, отримати бажане місце у
вагоні тануть на очах

І хоча залізниця перевозить в тисячі разів більше пасажирів, 425 млн на рік, оцінити, скільки при цьому місць бронюється онлайн-продавцями, не здатен жоден експерт, а самі компанії тримають свої цифри в найсуворішому секреті. Про обсяги їхньої діяльності свідчить лише той факт, що у таких фірм можна придбати квиток на будь-який напрямок і в будь-який час.

У підсумку шанси пасажирів, які купують квитки в касах, отримати бажане місце у вагоні тануть на очах.

Киянці Ліні Мірошниковій часто доводиться їздити по Україні у відрядження. "Я дуже чекала, коли Укрзалізниця запустить довгоочікуваний e-kvytok, – каже вона, – але у нас же все як завжди – гладко було на папері".

Знахідкою для неї стали посередницькі компанії – "подзвонила, замовила, привезли". "Переплата відчутна, зате без черг", – каже Мірошникова.

Не відходячи від каси

У сучасній Україні купівля квитка на поїзд до болю нагадує придбання дефіцитних товарів за часів СРСР. Квитків немає як мінімум на тиждень вперед, причому на всі напрямки і на всі дні тижня.

"Про літо мовчу, але навіть зараз [коли літній ажіотаж позаду] в Луганськ, Донецьк як мінімум немає нижніх місць, – каже Олексій Куролесенко, оператор сайту poezdom.com.ua, який пропонує квитки на замовлення. – Львів це взагалі містика – немає квитків за два тижні".

Люди, які часто подорожують, знають: звернутися до кас рівно за добу до відправлення поїзда – сьогодні чи не єдиний шанс роздобути квитки безпосередньо в Укрзалiзницi. Саме в цей час з більшої частини пасажирських місць знімається бронь і різні резерви, які в сумі складають 30-40% всіх місць.

За словами Лізунової, така система дісталася її відомству у спадок від СРСР і реформується поступово.

Новація Укрзалiзницi стала справжнім подарунком для перекупників, що дозволила перевести підпільний бізнес на легальну й цілком цивілізовану основу

Тому для більшості чи не єдиною можливістю виїхати в потрібному напрямку є перекупники, у тому числі ті, які займаються інтернет-бронюванням. Ця новація Укрзалiзницi стала справжнім подарунком для перекупників, що дозволила перевести підпільний бізнес на легальну й цілком цивілізовану основу.

"Це бізнес, – не бачить криміналу в ситуації, що склалася, Лізунова і задає риторичне запитання: – Для кого це проблема?"

Водночас анонімна співробітниця Укрзалiзницi розповіла Корреспонденту, що негативний бік онлайн-системи вже обговорювали на внутрішніх нарадах на підприємстві. "Говорили, що така напруга через інтернет-броні, що нібито на Позняках [район Києва] навіть є невеликий кіоск, де торгують [через інтернет] не квитками, а бронню – виписують код потенційним покупцям для подальшого обміну в залізничних касах", – розповідає вона.

Конкретної відповіді на запитання, чому система продажу квитків онлайн, яка відмінно функціонує в усьому світі, в Україні перетворилася на чергову
посередницьку схему, ні в експертів, ні у залізничників немає

Конкретної відповіді на запитання, чому система продажу квитків онлайн, яка відмінно функціонує в усьому світі, в Україні перетворилася на чергову посередницьку схему, ні в експертів, ні у залізничників немає. Не виключено, що вітчизняна система бронювання недосконала, а проникнення інтернету в Україні значно нижче, ніж у Німеччині.

У народного депутата Геннадія Москаля, в минулому заступника міністра МВС, а ще раніше – залізничника, є більш тривіальна відповідь на це запитання: "Ймовірно, вони в змові з Укрзалізницею, мають агентські угоди і діляться прибутком".

Крім новомодного онлайн-бронювання, залізничні перекупники працюють за роками налагодженою схемою, заздалегідь розбираючи місця на найбільш популярні напрямки. Їх не зупиняє встановлений Укрзалізницею ліміт – не більше дев'яти проїзних документів в одні руки, – адже ніхто не забороняє купити в кожній касі по дев'ять квитків, і тільки на київському Центральному вокзалі їх більше десятка.

Інша схема, за якою діють "бізнесмени": скуповування квитків у людей біля кас повернення за повну вартість. Пасажири клюють на це, оскільки касир приймає свій товар назад з великою уцінкою.

Ще однією ланкою у ланцюжку цього різноманітного бізнесу є провідники, які розміщують на невикуплених місцях зайців. Ціна за безквитковий проїзд, як правило, удвічі вища, ніж в касі, запевняє Тетяна Козак, співробітниця однієї з київських компаній.

"Такі як я, пасажири-зайці, – дуже апетитний шматок доходу в будь-який час року, а особливо у "високий сезон" – літо, травневі свята, зимові свята, – розповідає Козак. – Людей беруть в проходи за 200-250 грн. або розміщують у купе провідників або в порожніх купе за 300-350 грн. Але торг доречний, і можна скинути 100 грн.".

Місць немає

Фахівці МВС, які займаються боротьбою з нелегальним обігом квитків, впевнені, що проблема їх штучного дефіциту посилилася ще й зі скасуванням у 2007 році їх продажу за паспортами, коли в проїзний документ вдруковували прізвище пасажира. Це істотно спростило завдання перекупникам та їх перевтілення в інтернет-торговців.

Хоча в Укрзалiзніці переконані: продаж "іменних" квитків, який, до речі, досі практикується, наприклад, у сусідній Росії, – це вчорашній день. Мовляв, такий метод мало захищав інтереси пасажирів.

Дійсно, багато пасажирів згадують, що за часів "паспортної" системи теж були спекуляції, описуючи розхожу в ті часи картину, коли за відсутності квитків в касі поряд з чергою виникали хлопчина чи дівчина, які пропонували за певну суму "розрулити" ситуацію. Коли такий помічник сам заглядав у віконце, квитки чудесним чином з'являлися.

Тому експерти для виходу із сьогоднішньої ситуації пропонують посилити закон щодо таких ділків і внести зміни до Адміністративного кодексу, збільшивши штраф за перепродаж квитків із смішної 51 грн. до кількох тисяч.

На думку Москаля, найкращий спосіб боротьби зі спекуляцією – усунення передумов дефіциту, тобто запуск додаткових поїздів. "Буде достатньо поїздів – не буде спекулянтів", – упевнений він.

Водночас у багатьох країнах Західної Європи, де впроваджена максимально зручна система купівлі квитків (проїзний документ на конкретний напрям може бути дійсним добу, і пасажир сам вибирає, яким поїздом йому їхати), це значно знижує ажіотаж біля кас.

В Україні основну армію пасажирів поки що перевозить саме залізниця – близько 425 млн людей на рік, або 80% всіх, хто подорожує по країні

Але найголовніше, у ЄС широкий вибір якісних і доступних мереж пасажирських перевезень, а також набагато більш популярний автомобільний транспорт. В Україні ж основну армію пасажирів поки що перевозить саме залізниця – близько 425 млн людей на рік, або 80% всіх, хто подорожує по країні.

Про збільшення парку вагонів – а отже, і місць у поїздах – начальник прес-центру Укрзалiзницi рекомендує поки що не мріяти. "За роки незалежності держава не купила жодного вагона, – констатує Лізунова і додає: – Вирішення проблеми не в цьому. Залiзниця ставить за мету підняти швидкість і підвищити оборот поїздів – за цей рахунок перевезти більше пасажирів".

Поки що фахівці дають практичну пораду, як протистояти дефіциту, – планувати поїздки заздалегідь і ловити правильний момент для купівлі квитків

Однак, на думку експертів-залізничників, обмежена пропускна здатність українських залізниць не дозволить подолати дефіцит. Тому боротися зі спекулянтами вони рекомендують, встановивши значно вищу ціну на проїзд – мовляв, щоб перекупникам було накладно запасатися зайвими квиточками, ризикуючи їх не продати.

А поки що фахівці дають практичну пораду, як протистояти дефіциту, – планувати поїздки заздалегідь і ловити правильний момент для купівлі квитків. "Іноді за три тижні [квитків у продажу] немає, а за вісім днів є", – підказує Лізунова.  

***

Цей матеріал опубліковано в № 39 журналу Корреспондент від 7 жовтня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.