Грани.Ru: засудились до Росії

Не виключено, що Леонід Данилович погарячкував: Україна - це все-таки Росія. Втім, Кучму можна зрозуміти. Свою формулу незалежності він виводив у ті роки, коли відмінності кидалися в очі, а фатальна спільність пострадянської долі ще не здавалася настільки безнадійною, - пише Ілля Мільштейн у російському виданні Грани.Ru..

Другий український президент не брехав, але, можливо, щиро помилявся.

Власне, при ньому, за Кравчука і за Єльцина Росія та Україна були самі на себе не дуже схожі. Московська влада по-старому лютувала, конфліктуючи зі своїми внутрішніми ворогами, але трохи пізніше, всупереч традиції, випускала їх усіх з в'язниць, і вони поверталися в політичне життя. В Україні опозицію теж особливо не переслідували. Лазаренку дали виїхати, і лише в Америці "хрещеного батька" Юлії Тимошенко наздогнала незряча дама з вагами в м'язистих руках - Феміда. Леді Ю, просидівши 42 дні у Лук'янівській в'язниці, вийшла на волю сформованим політичним бійцем.

Кривувата, але безсумнівна свобода визначала стиль життя у цих країнах, які могли пишатися своєю відмінністю з розваленою імперією

Кривувата, але безсумнівна свобода визначала стиль життя у цих країнах, які могли пишатися своєю відмінністю з розваленою імперією

Повернення в минуле, тобто до звичаїв усувати опозицію як клас, відбувалося на просторах колишнього СРСР (за винятком країн Балтії) нерівномірно. У Білорусі і Туркменії раніше, в Росії пізніше, а в Україні це сталося тільки зараз, коли екс-прем'єр Юлія Тимошенко була засуджена до 7 років в'язниці.

Головна біда опозиції в Росії полягає не в тому, що вона слабка, дискредитована в епоху реформ, "страшно далека від народу" тощо. Головна біда в тому, що вона послідовно маргіналізована владою. Тобто спершу викинута з парламенту за допомогою циковських махінацій, а потім внесена до "чорних списків" центральних ЗМІ та позбавлена ​​можливості брати участь у політичному процесі. Це ж так просто, і якщо завтра Единую Россию, відлучивши від годівниці, почнуть мочити, а потім ігнорувати на всіх федеральних телеканалах, то всі ці безликі Нєвєрові-Ісаєві здуються набагато швидше, ніж Нємцов. А якщо, не доведи господи, посадити Путіна, грамотно оформивши справу і докладно поінформувавши громадськість щодо різних рідкоземельних металів і Ганвора, то захищати його вийде навряд чи більше народу, ніж Ходорковського. Якщо взагалі хтось вийде його захищати.

Він і несе особисту відповідальність за те, що в Україні, як і в Росії, після вироку Юлії Володимирівні закінчується політика

Тим же шляхом пішов і Янукович, запроторивши до в'язниці свою основну суперницю на останніх президентських виборах. Ясно ж, що процес проти Тимошенко замовив саме він, скільки б Віктор Федорович не розповідав громадянам про незалежність судової влади. Він організував процес - він і посадив. Він і несе особисту відповідальність за те, що в Україні, як і в Росії, після вироку Юлії Володимирівні закінчується політика. А починається щось зовсім інше, до болю знайоме з радянським, російським, білоруським, казахським зразкам. Відроджується "совок": влада однієї партії і одного вождя, неухильно прогресуючих у сторону маразму.

Окреме питання: чи вдасться Тимошенко повернутися в політику після відсидки, пом'якшення вироку, помилування або вердикту в Страсбурзькому суді? Втім, це все різні версії її майбутнього, яке стало невіддільним від майбутнього країни. Так уже вийшло, що далеко не безгрішна "газова принцеса" сьогодні залишається практично єдиним політиком в Україні, здатним посперечатися за владу з Віктором Януковичем. Намагаючись довести майже неможливе: правоту упослідженого нею Кучми, який стверджував, що Україна - це не Росія.

Правда, одна відмінність усе ж є. Якщо Путіна прямо скручує при згадці політичного ворога, то Янукович відчуває "досаду". Точніше кажучи, страх, пов'язаний з тим, що розправа над Тимошенко висловлюється гнівом не тільки в недобитій опозиції, ще представленої в парламенті, але і на Заході, де "проффесора" вже не раз попереджали про те, що інтеграція в Європу і продажний суд - дві речі несумісні. Досада Януковича вселяє надію на зміну долі Юлії Тимошенко. Все ж в Україні не так все запущено, як у нас, і, можливо, в історичній перспективі лукавий Кучма виявиться правим.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.