ЕЖ: Краш-тест

Конфлікт з Юлією Тимошенко дорого обійшовся вже двом президентам України. Леонід Кучма, який посадив її у СІЗО в 2001 р., став мішенню протестів усередині країни і об'єктом неприхованої гидливості на Заході, в результаті чого йому довелося йти на уклін до "донецьких" і до Кремля одночасно, - пише Аркадій Мошес в російському Ежедневном Журнале.

Кучма не зміг призначити наступника на свій вибір, залишив посаду президента з остаточно зруйнованою репутацією, а створена ним політична модель "елегантного" ручного управління пішла в небуття. Віктор Ющенко, "за порадою друзів", звільнив Тимошенко з прем'єрської посади у 2005 р., підірвавши тим самим не тільки перспективу успіху, мабуть, все-таки не байдужої йому помаранчевої революції. Як ми розуміємо тепер, цим він наблизив своє повернення до бджіл вже після першого президентського терміну. З рівнем підтримки, близьким до нульового.

Знаючи це, на місці Віктора Януковича можна було б і остерігатися. Але ні. Бажання довести всім цим "язикатим", що проти лома немає прийому - сильніше. Що ж, Янукович сам обирав. Принаймні, на відміну від своїх попередників, він не може сказати, що його не попереджали про наслідки.

Кучма не зміг призначити наступника на свій вибір, залишив посаду президента з остаточно зруйнованою репутацією, а створена ним політична модель "елегантного" ручного управління пішла в небуття

Чи може він сподіватися на те, що Захід, і в першу чергу Європа, проковтне таку демонстративну байдужість на його позицію? Навряд чи. Це правда, що оголошене повернення Володимира Путіна до формального керівництва російською зовнішньою політикою підвищує вагу геополітичних факторів у західному процесі прийняття рішень, тим більше, що він вже недвозначно заявив про свої пріоритети - створення Євразійського Союзу з потенційним включенням України. Але правда й інша. Україна, як, до слова, і Білорусь, на Заході все ще не вважаються втраченими з точки зору майбутнього демократії в цих країнах. У цю справу інвестовано досить багато політичного капіталу і енергії окремих політиків і цілих країн, які не готові відмовитися від боротьби за європейське - тобто демократичне - майбутнє України, а не просто за її статус буфера між Заходом і Росією. Якщо доведеться, і від боротьби проти Януковича особисто. Для Заходу особливої ​​проблеми в цьому немає. Порожній стілець українського президента на самітах ЄС буде бити по самолюбству цього діяча більше, ніж по привабливості ЄС у керованій ним країні.

Мабуть, Янукович так і не зрозумів заяложену істину, що Україна - не Росія, і що Юпітеру дозволено те, що не дозволено бику. Подвійні стандарти? Безумовно. Але вже якщо беретеся грати в геополітику, то апелювати до совісті безглуздо. Отримайте спочатку місце в Раді безпеки ООН, станьте критично важливим партнером США в Афганістані, ну, або хоча б зброєю побрязкайте де-небудь. А якщо не можете, то не варто сподіватися на колись, двадцять років тому, місце України в геостратегії Євразії, яке вважалося центральним. Бухарестський саміт НАТО в 2008 р. показав, що це вже не так і що на Заході досить політиків, які спокійно, без внутрішнього протесту, вислуховують заяви про те, що немає такої держави - Україна, а є тільки суміш територій, що частково відносяться до Центральної Європи, а частково подарованих Росією.

Мабуть, Янукович так і не зрозумів заяложену істину, що Україна - не Росія, і що Юпітеру дозволено те, що не дозволено бику

Ще раз: головний козир у відносинах України із Заходом сьогодні - це те, що залишилося від плюралізму і демократії в країні. Янукович хоче скинути цей козир. Але тоді йому не варто ображатися, якщо він все-таки залишиться один на один з Москвою.

З Москвою, точно так же обуреною, хоча й з іншої причини. З деталей останніх зустрічей на високому рівні, що просочилися в ЗМІ, відомо, що Януковичу нібито було сказано недвозначно: "Хочеш судити - суди, але тільки не за це". Що, дійсно нічого більше не знайшли? Ну, тоді Тимошенко періоду двох її прем'єрств пора зараховувати до ангельського чину. Або, знову ж таки, просто наплювали на застереження. І що тепер робити Кремлю? Пропустити удар, продемонструвавши всьому світу, що за співпрацю з Москвою тепер саджатимуть до в'язниці? В таке навіть немовля не повірить.

Більш імовірним бачиться наступний розклад. Янукович стає в Москві нерукостиснутим. Фразами про "антиросійський підтекст" МЗС просто так не кидається. Лідер України поки ще не стає Ющенком - посла, мабуть, не відкличуть, але він втрачає цінність у порівнянні навіть з Лукашенком. Той, принаймні, якщо примусити його особисто до лояльності, може гарантувати і лояльність країни. А цей - ні, країна інша. Тому особисте майбутнє пана Янукович, а значить, і бізнес його друзів, як казали колись в Одесі, перестає бути цікавим для російського керівництва.

Лідер України поки ще не стає Ющенком - посла, мабуть, не відкличуть, але він втрачає цінність у порівнянні навіть з Лукашенком

У чиїх руках, нагадаємо, "тимошенківська" формула ціни, контракти на газ, переглянути які в Стокгольмському арбітражному суді надій мало, і близьке завершення будівництва другої гілки Північного потоку, який позбавляє Україну значної частини її транзитних доходів. Тут газовим консорціумом не обійдешся. Тут доведеться капітулювати оптом і в роздріб.

Але, можливо, у Януковича просто не було іншого виходу? Можливо, внутрішньополітичні міркування змушували його вчинити так, а не інакше? Усього ми, звичайно, не знаємо. Але ми знаємо достатньо. З одного боку, перебування Юлії Тимошенко в колонії не прибере її з політики. Вона буде точно так же, як і раніше, перебувати в медіапросторі і - особисто - на листівках свого блоку. А з іншого боку, популярність БЮТ не зростає, і без Тимошенко перспектива опозиції домовитися - про співпрацю рівних - навіть трохи зростає. Хоча б тому, що налякані лідери дрібних угруповань можуть воліти триматися разом. Подивимося.

Популярність БЮТ не зростає, і без Тимошенко перспектива опозиції домовитися - про співпрацю рівних - навіть трохи зросте

Коментуючи обвинувальний вирок Тимошенко, Янукович зовсім не виглядав тим самовпевненим паном, яким ми звикли його бачити в останні місяці. Його слова про можливість перегляду справи в процесі апеляції свідчать про переляк, про пошук виходу.

Але боюся, що вже пізно. Що свій краш-тест від Тимошенко він вже провалив. У нього залишилося тільки дві можливості. Одна - здати все Москві, сподіваючись, що йому дозволять покерувати хоча б до кінця президентського терміну. Друга - поступитися тиску Заходу і випустити Тимошенко. Не беруся пророкувати, яким буде вибір. За останні два місяці Янукович довів свою здатність керуватися емоціями і бажаннями, а не розумом або хоча б інстинктами. Але, в будь-якому випадку, це буде вже інший президент, чий самостійній час в політиці закінчився.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.