Звільнення Шаліта: навіщо Ізраїлю угода з ХАМАС

Ізраїльський журналіст Євген Сова розповідає про причини, через які уряд Ізраїлю погодився на угоду з рухом ХАМАС щодо обміну палестинських ув'язнених на солдата Гілада Шаліта.

У вівторок після обіду ізраїльським міністрам подзвонили з Єрусалима. На іншому кінці дроту був секретар уряду Цві Хаузер. Розмова була короткою. Хаузер передав наказ прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху в терміновому порядку прибути в столицю на засідання кабінету міністрів.

Через годину, поки деякі політики все ще були в дорозі, серед ізраїльських журналістів почала поширюватися інформація про цілі екстреного засідання. Уряд Ізраїлю збирався для затвердження угоди з обміну палестинських ув'язнених на військовослужбовця Гілада Шаліта, викраденого бойовиками ХАМАС у червні 2006 року.

Чутки поширювалися так наполегливо, що військова цензура в певний момент навіть спробувала накласти повну заборону на будь-які публікації. Вона всерйоз побоювалася, що надмірна увага ЗМІ до деталей майбутньої угоди може тільки нашкодити.

Проте заборони не було. Приблизно о 19:20 за місцевим часом провідні ізраїльські телеканали перейшли на так звану "відкриту хвилю". Прямі ефіри велися з Єрусалиму до глибокої ночі, паралельно із засіданням уряду.

"Шановні міністри, сьогодні я хочу вам представити пропозицію, яка дозволить вже скоро повернути нашого солдата Гілада Шаліта живим і здоровим додому, як ми і обіцяли його батькам Ноама і Авіві Шаліт - розпочав засідання прем'єр Нетаньяху. - Два з половиною роки тому, коли я зайняв пост прем'єра, це питання стало для мене першочерговим завданням, і я сподіваюся, що уряд затвердить майбутню угоду".

Нетаньяху продовжив переконувати міністрів підтримати угоду з ХАМАС і після того, як журналісти і оператори "прем'єрського пулу" покинули зал і засідання перейшло в закритий режим.

Через добу джерела в оточенні ізраїльського прем'єра зазначили, що для Нетаньяху було важливо домогтися не просто більшості, а переважної більшості.

Це пояснювалося високою ціною. В обмін на викраденого солдата бойовики ХАМАС вимагали звільнення сотень людей, звинувачених ізраїльтянами у вбивстві євреїв.

Ще недавно, будучи главою опозиції, сам Нетаньяху неодноразово висловлювався проти переговорів з ХАМАС.

У підсумку після півночі уряд все ж прийняв важке рішення. 26 міністрів, включаючи прем'єра, підтримали угоду. Проти голосували лише троє: міністр зі стратегічного планування, в минулому начальник генштабу ізраїльської армії Моше (Бугі) Яалон з партії "Лікуд", а також міністр національної інфраструктури Узі Ландау і міністр закордонних справ Авігдор Ліберман (обидва з партії "Наш дім Ізраїль") .

"Я не готовий підтримати ті умови, на які Ізраїль йде заради повернення Гілада Шаліта. Звільнення сотень терористів лише додасть додатковий стимул для терору проти єврейської держави", - заявив міністр Яалон.

Аналогічно висловилися і міністри Ландау і Ліберман. Останній взагалі покинув зал засідання під час обговорення, залишивши Нетаньяху лише записку, що він голосує "проти".

На початку засідання міністрам були представлені умови, на які єврейська держава готова піти і які були детально узгоджені на переговорах з ХАМАС за активної участі єгипетських і німецьких посередників.

На першому етапі з ізраїльських в'язниць на волю вийдуть 479 палестинських ув'язнених. З них 279 осіб відбувають довічні терміни за терористичну діяльність і вбивства ізраїльських громадян.

На вимогу ізраїльської сторони 203 засуджених в найближчі кілька років не зможуть повернутися в свої будинки на території Західного берега. Таке право отримають лише 110 ув'язнених, списки яких будуть опубліковані вже в найближчі дні. Ще 40 ув'язнених будуть відправлені за кордон. Решта отримають можливість повернутися додому на територію сектора Газа.

Після закінчення першого етапу операції Гілад Шаліт буде переданий єгипетській владі. До нього негайно допустять спеціального ізраїльського посла Давида Мейдана, який відвезе його в Тель-Авів.

Другий етап угоди передбачає звільнення через два місяці додатково понад 500 палестинських ув'язнених, серед них 27 жінок. Всього в результаті обміну на волі опиняться 1027 палестинців.

"Мир не перевернеться, якщо в Газі з’являться дві сотні палестинських терористів з єврейською кров'ю на руках, - заявив на спеціальному брифінгу в середу вранці глава Служби загальної безпеки Ізраїлю (ШАБАК) Йорам Коен. - Таких головорізів у ХАМАС в секторі кілька тисяч".

Говорячи про майбутню угоду, багато-хто в Ізраїлі вказують саме на Коена як на "головного ізраїльського силовика", який зумів змінити думку в цьому питанні самого прем'єра.

Не секрет, що попередник Коена на посту глави ШАБАК Юваль Діскін категорично заперечував проти подібних кроків. Діскін не приховував свого негативного ставлення і до спроб Ізраїлю вести переговори з ХАМАС.

Прикметно, що в цьому питанні Діскін активно підтримував ще один ізраїльський силовик, голова Моссада Меїр Даган, який завершив свій термін перебування на посаді на початку цього року.

Як зазначають джерела в уряді, заміна Діскін на Коена, а також Дагана на нинішнього керівника Моссаду Таміра Пардо створила іншу, менш напружену атмосферу в оточенні Нетаньяху.

А якщо додати до цього думку армійського керівництва, послідовно виступав за звільнення Шаліта шляхом переговорів, то стає ясно, чому ізраїльський прем'єр повів себе саме таким чином.

"У керівництва Ізраїлю з'явилася реальна можливість повернути Шаліта живим додому. Якщо хочете, називайте це "вікном можливостей", - говорить Йоаз Хендель, глава прес-служби ізраїльського прем'єра.

На думку Хендель, на остаточне рішення Нетаньяху вплинули відразу кілька факторів.

По-перше, нестабільна ситуація в арабському світі, у тому числі в сусідньому Єгипті. Керівництво організації ХАМАС зрозуміло, що Гілад Шаліт більше не є свого роду "страховим полісом" чинного режиму в секторі, як це було до падіння Хосні Мубарака. Через це виникла пряма загроза життю Шаліта.

По-друге, як зазначає Хендель, Ізраїль зумів домогтися згоди на кілька істотних умов, на які ХАМАС не готовий був йти раніше.

У цьому зв'язку в Ізраїлі називають ключовою дату 14 липня 2011. У цей день представник ХАМАС у Газі Хамад Рази передав ізраїльському послу лист, в якому рух дає принципову згоду на те, що Ізраїль сам вирішить, хто потрапить до списку звільнених бойовиків.

З цього ж листа в Єрусалимі зробили висновок, що ХАМАС не буде наполягати на звільненні всіх найбільш відомих звинувачених у тероризмі, початковий список яких налічував 60 чоловік.

На даний момент відомо, що в остаточну угоду Ізраїль вніс імена лише 15 таких ув'язнених.

При цьому Марван Баргуті (глава палестинської воєнізованої групи "Танзім" на Західному березі), Абасса Саяд, Абдалла Баргуті й Ахмад Саадат (глава "Народного фронту звільнення Палестини"), засуджені на кілька довічних термінів, залишаться відбувати покарання в ізраїльських в'язницях.

Тільки-но стало відомо про рішення ізраїльського уряду затвердити угоду, батьки викраденого солдата заявили, що вони залишають намет протесту в Єрусалимі і повертаються додому в невелике селище Міцпе-Хіла на північному кордоні.

Останні 14 місяців Ноам і Авіва Шаліт провели біля стін резиденції глави уряду в столиці і неодноразово обіцяли, що до рідного дому вони повернуться виключно разом із сином.

У рідному селищі сім'ю Шаліт зустрічали як справжніх героїв. І хоча сам Гілад все ще перебуває в полоні, а обидві сторони погоджують останні деталі, ейфорія від майбутньої угоди вже почалася.

На цьому фоні в Ізраїлі практично не чутний голос родичів жертв палестинського насильства, які категорично виступали проти умов укладеної угоди.

Втім, згідно з ізраїльським законодавством, уряд зобов'язаний представити громадськості весь список імен в'язнів, які звільняються як мінімум за 48 годин до їх виходу з тюрем.

У міністерстві юстиції відзначили, що такий список буде опублікований лише в неділю зважаючи на святкування Суккот. Противники угоди вже пообіцяли, що того ж дня ними буде подана апеляція з вимогою зупинити весь процес.

Шанси на те, що судді в Єрусалимі вирішать втрутитися і змінити рішення уряду оцінюються як низькі.

У такому випадку, Гілад Шаліт зможе повернутися додому вже ввечері у вівторок 18 жовтня, через 1942 дні в полоні ХАМАСу.