Lenta.ru: Відважна в дев'яності

Служба безпеки України увечері 13 жовтня оголосила про висунення нових звинувачень на адресу екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Цього разу їй пригадали історію, що почалася в середині 1990-х, коли десь між Україною і Росією розчинилися сотні мільйонів доларів, що призначалися Міноборони РФ, пише Іван Яковина на сайті Lenta.ru.

Чергова кримінальна справа щодо Юлії Тимошенко стала вже четвертою за рахунком. До цього її звинуватили в:

1. Нецільовому використанні "кіотських" грошей, що надійшли від продажу квот на викиди парникових газів.

2. Порушенні закону при закупівлі автомобілів для потреб сільських фельдшерських пунктів.

3. Перевищенні службових повноважень під час підписання угод на постачання і транзит російського газу.

Перші дві справи об'єднані в одну, розслідування щодо них вже завершилося, проте до суду об'єднана справа поки не надійшла. За третьою Тимошенко засудили до семи років в'язниці - термін вона вже почала відбувати. Але всі вони відносяться до періоду, коли нинішня в'язень працювала прем'єр-міністром.

Останнє (за часом) обвинувачення дещо вибивається з цього стрункого ряду. У ньому йдеться про події, що відбулися півтора десятиліття тому, в "лихі дев'яності", коли Тимошенко тільки отримала прізвисько "газова принцеса" і ледве почала сходження до політичних вершин.

Українська газова сфера - це і зараз глухий і темний ліс, де вовки нишпорять. За часів Леоніда Кучми ситуація була ще складнішою. В умовах безгрошів'я розрахунки за російський газ проводилися за якимись немислимими схемами, що, правда, не заважало зацікавленим людям робити собі на цьому статки.

Однією зі структур, які прославилися на цьому терені, була компанія "Єдині енергетичні системи України" - ЄЕСУ. А однією зі схем - поставки українських меблів і будматеріалів міністерству оборони РФ на 450 мільйонів доларів як оплата російського палива.

Йдеться про події, що відбулися півтора десятиліття тому, в "лихі дев'яності", коли Тимошенко тільки отримала прізвисько "газова принцеса"і ледве почала
сходження до політичних вершин

Якщо коротко, СБУ звинувачує Тимошенко в тому, що вона, керуючи ЄЕСУ, газ з Росії отримала, продала, однак обіцяних цеглин і стільців російські військові дочекалися тільки на 127 мільйонів. У 1998 році ЄЕСУ наказала довго жити, а заборгованість - 323 мільйона доларів, з часом "зросла" до 405,5 мільйона - була перекладена з приватної компанії на уряд України, який гарантував її зобов'язання.

У результаті гроші зникли в невідомому напрямку, покровитель Тимошенко - колишній прем'єр-міністр Павло Лазаренко - в 1999 році опинився в американських застінках за звинуваченням у відмиванні сотень мільйонів доларів, а вона сама за короткий термін з 1999 по 2002 рік встигла побувати послідовно депутатом, віце-прем'єром, в’язнем і знову депутатом.

Потім почалася акція "Україна без Кучми", потім - "Помаранчева революція", потім - виснажливе протистояння в трикутнику Тимошенко-Янукович-Ющенко, потім чергові вибори ... Загалом, історія зі зникненням мільйонів якось забулася.

Однак влітку 2011 року з міністерства оборони РФ уряд України отримав спокійного, але недвозначного листа приблизно такого змісту: "Колеги, ми, звичайно, все розуміємо, але гроші-то де?"

У Києві почався переполох. Які такі гроші? Ах, ці? Та це й не наш борг зовсім. Ну хай, наш. Але ми його не віддамо, оскільки це все підступи Тимошенко, а народ проти того, щоб платити за її зобов'язаннями. Легку неадекватність української реакції на лист зрозуміти можна. Уряд Миколи Азарова і так ледве може впоратися з виплатами за російський газ за контрактами, підписаними минулим урядом. А тут - додаткові витрати, причому чималі. Крім того, послання з Москви стало дуже болючою "аварією мрій": у Києві панувала тверде, хоча і нічим не підкріплене переконання, що невигідні для України газові угоди в 2009 році Тимошенко уклала не просто так. Вважалося, що в обмін на контракти російське керівництво погодилося назавжди забути про "зниклі" мільйони.

У Києві почався переполох. Які такі гроші? Ах,ці? Та це й не наш борг зовсім. Ну хай, наш. Але ми його не віддамо, оскільки це все підступи Тимошенко, а народ проти того, щоб платити за її зобов'язаннями

Якщо такі гарантії і були (що ще велике питання), то давалися українському екс-прем'єру особисто і усно, тому Азаров може не метушитися - його самого і його уряду вони ніяк не стосуються. Борг, схоже, виплачувати доведеться. Яку реакцію викликав цей нескладний логічний ланцюжок в українському уряді, сказати складно. "Скрегіт зубів", напевно, буде правильним визначенням.

Злість вилилася в гостру спрагу помсти. Лист з Москви надійшов до Києва 10 червня, 21 числа того ж місяця Азаров заявив, що борги віддавати не збирається, а вже 24-го Тимошенко викликали до суду. Почався розгляд у справі про перевищення повноважень при укладанні контрактів на поставку газу.

Соратники Януковича хотіли не просто посадити організатора всіх їх нещасть. Сподівання було на те, що екс-прем'єр злякається і зізнається: так, обдарувала Росію угодою неймовірної щедрості в обмін на прощення минулих гріхів. Укупі з обвинувальним вироком таке визнання могло б стати підставою для перегляду газових контрактів і відмови у виплаті 405 мільйонів.

Але Тимошенко не з того тіста зроблена. Ніяких зізнань від неї ніхто не домігся. Хоча опоненти "газової принцеси" і ув'язнили її на сім років до в'язниці, в результаті все одно програли.

Усередині країни суд перетворився на бенефіс обвинуваченої, що постала в образі "полум'яного борця за демократію". На Заході подія викликала погано приховану лють - там не дуже люблять, коли влада відправляє політичних опонентів на нари. Росія теж висловила невдоволення - у Москві швидко вирахували зв'язок між проханнями Києва переглянути газові контракти і судом над їх співавтором.

До високих українських начальників тут стало доходити, яких дров вони наламали. Менш ніж за два роки президентства Янукович встиг зіпсувати відносини з Європою, США та Росією. (До речі, з білорусами теж посварився). Невигідні газові контракти, що тягнуть вниз економіку країни, в силі, та ще й старі-нові борги з'явилися. Тимошенко, яка повільно, але впевнено йшла у політичне забуття, знову на коні. Рейтинги президента і Партії регіонів котяться вниз. Опозиція почала якесь ворушіння під назвою "Україна без Януковича". Проти влади піднялися вже "афганці", "чорнобильці" і навіть гірники з Луганська - вотчини правлячої еліти. Загалом, нічого доброго.

Тимошенко,яка повільно, але впевнено йшла у політичне забуття, знову на коні. Рейтинги президента і Партії регіонів котяться вниз. Опозиція почала якесь ворушіння під назвою "Україна без Януковича"

При цьому, правда, в керівництві країни ніхто не стане звинувачувати її президента у всіх цих нещастях. На питання "хто винен?" відповідь у Партії регіонів універсальна - звичайно ж, Тимошенко.

Бачачи, що в перевищення нею повноважень ніхто не повірив, українські керівники породили черговий "геніальний план" помсти.

Суть задуму приблизно така. Потрібно довести світові, що Тимошенко - втілене зло, а Янукович - навпаки. Якщо Захід і Росія не вірять тому, що вона порушувала закони в Україні, значить треба показати, що і за кордоном вона теж встигла нашкодити, а саме: спочатку пограбувала Міноборони РФ, а потім відмивала гроші в західних банках.

Для цього і потрібна була справа про корупцію в ЄЕСУ, матеріали якої десяток років припадали пилом на полицях архівів.

Щодо пов'язаних з ЄЕСУ справ у США досі сидить Лазаренко - "хрещений батько" компанії, яку очолювала Тимошенко. У Росії, також за нерозбірливість у зв'язках з ЄЕСУ, велися кримінальні справи стосовно низки офіцерів з Міноборони РФ. Якщо довести злочинний зв'язок Тимошенко з першим - в її підступність повірять американці, а якщо з другими - росіяни.

А якщо вже Тимошенко - дуже погана і сидить у справі, то Янукович - дуже хороший і справедливий. Вуаля! Він реабілітований в очах світової громадськості. Така ось хитромудра логіка.

Але процес відразу ж забуксував. Нову справу проти екс-прем'єра було порушено на підставі того ж листа з міністерства оборони РФ, в якому Анатолій Сердюков цікавився, коли буде виплачено борг. При цьому слідчі виставили все так, ніби справа заведена ледь не за заявою міністра оборони Росії, який, бідний, смиренно чекає, коли українські міліціонери принесуть йому вкрадені гроші.

Реакція Москви була блискавичною. Джерело газети "Коммерсант" в уряді РФ сказало, що Міноборони чекає повернення боргу від уряду України, а до Тимошенко лист відношення не має

Реакція Москви була блискавичною. Джерело газети "Коммерсант" в уряді РФ сказало, що Міноборони чекає повернення боргу від уряду України, а до Тимошенко лист відношення не має. "Ми ніколи не підтримували Київ у переслідуванні Тимошенко і особливо - в ув'язці цих кримінальних справ з контрактами між Газпромом і Нафтогазом", - пояснив співрозмовник газети.

Києву жорстко вказали, що ніякої підтримки в цій справі від Москви він точно не дочекається.

Після цього генеральна прокуратура України оголосила, що звернеться за правовою допомогою до США. Сподівання будуються на тому, що американці візьмуть із Лазаренка свідчення про злочинний характер діяльності Тимошенко на посаді керівника ЄЕСУ. Теоретично, це могло б статися. Але і тут все непросто.

Вашингтон вкрай негативно відреагував на семирічний вирок екс-прем'єру. Із заявою, що засуджує українську владу, виступив не хто-небудь, а державний секретар Гілларі Клінтон. Наївно було б очікувати, що після цього американці захочуть додати Тимошенко термін і з ентузіазмом почнуть шукати нові докази її провини. Це практично відкидається і з ще однієї причини. Якщо екс-прем'єр у 1990-ті дійсно щось крала або відмивала, термін давності за цими злочинами все одно вже давно пройшов. Нова кримінальна справа за давніми епізодами в очах Заходу є ще одним доказом "політичної розправи над опозицією". Тому українська Генпрокуратура даремно сподівається - американці їй тут не допоможуть.

В'язниця,знову, як і в 2001 році, обнулила її минулі гріхи, зробила з неї "жертву режиму", символ боротьби проти нього. Кипляча ненавистю, зосереджена і
популярна Тимошенко на волі - це гірше від лисиці в курнику Партії регіонів

По суті, у Януковича і його соратників залишається один більш-менш прийнятний вихід з важкого міжнародного становища: якось поміняти законодавство, щоб апеляція Тимошенко була задоволена - президент вже щось таке говорив навіть. Правда от у світі це навряд чи вважатимуть торжеством українського правосуддя. На Заході такий варіант скоріше сприймуть як доказ ефективності тиску на авторитарного лідера.

Крім того, можна собі уявити, яку шалену політичну активність розвине нинішня ув’язнена після виходу на волю. В'язниця, знову, як і в 2001 році, обнулила її минулі гріхи, зробила з неї "жертву режиму", символ боротьби проти нього. Кипляча ненавистю, зосереджена і популярна Тимошенко на волі - це гірше від лисиці в курнику Партії регіонів.

Для Януковича зараз випустити її на волю - сильно ускладнити собі життя в майбутньому. Не випустити - посваритися із Заходом і перетворитися на аналог Олександра Лукашенка, якого за політичні репресії в пристойні країни навіть не пускають.

Яке рішення прийме нинішня українська еліта, з'ясується вже незабаром. Апеляцію на вирок суду від 11 жовтня адвокати Тимошенко повинні подати в 15-денний термін.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.