НГ: ЛУКОЙЛ погрожує грюкнути українськими дверима

Сенсаційна новина про можливість продажу Одеського нафтопереробного заводу (НПЗ), що прозвучала днями, поки не знайшла підтвердження, - пише Тетяна Івженко в російській Независимой газете.

Українські експерти припускають, що компанія ЛУКОЙЛ, яка володіє привабливим об'єктом, намагається привернути увагу уряду до проблем російських інвесторів, які вклали мільйони доларів в українську нафтопереробку, але не мають можливості працювати прибутково.

ЛУКОЙЛ купив український завод у 1999 році і відразу ж почав інвестувати в переобладнання підприємства. Українські експерти стверджують, що до справжнього моменту на Одеському НПЗ проведено кілька етапів модернізації, загальна вартість яких оцінюється приблизно в 1 млрд. дол. "Це дуже сучасний завод з хорошим місцем розташування. Але вигідно продати його, щоб окупити всі капіталовкладення і заробити на угоді, думаю, неможливо", - сказав НГ провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. Він пояснив, що саме для Одеського НПЗ в останні роки склалася несприятлива ситуація в логістиці поставок нафти. Цю проблему не може не враховувати будь-який потенційний покупець.

Наразі на Одеському НПЗ проведено кілька етапів модернізації, загальна вартість
яких оцінюється приблизно в 1 млрд. дол

Директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич уточнив, що до 2009 року завод отримував сировину за максимально зручним маршрутом Лисичанськ-Кременчук-Одеса, через російсько-український кордон. Однак у зв'язку з тим, що в той момент виникли проблеми з поставками сировини на найбільший український Кременчуцький НПЗ, Одеському заводу довелося переорієнтуватися на інший напрям поставок - через білоруський кордон, однією з гілок нафтопроводу "Дружба" і далі за маршрутом Броди-Одеса. Рентабельність поставок викликала в експертів сумніви, а минулого року нафтопровід Одеса-Броди було зовсім перезапущено в проектному напрямку, з Одеси до західноукраїнських Бродів. "Зараз цей нафтопровід фактично простоює. Але український уряд заявляє про намір транспортувати ним азербайджанську нафту", - сказав НГ експерт центру Енергія Ілля Саввін. Він зазначив, що відрізаний від поставок сировини Одеський НПЗ вимушено простоює з жовтня минулого року, а менеджменту підприємства ніяк не вдається вирішити цю проблему з українською владою. Тому аналітики припускають, що зроблена днями віце-президентом ЛУКОЙЛа Геннадієм Федотовим заява про можливість продажу привабливого підприємства - тільки спосіб привернути увагу до ситуації.

Відрізаний від поставок сировини Одеський НПЗ вимушено простоює з жовтня минулого року, а менеджменту підприємства ніяк не вдається вирішити цю проблему
з українською владою

Федотов не назвав потенційних покупців, але в українських ЗМІ обговорюються двоє найбільш вірогідних претендентів - Азербайджанська нафтова державна компанія (ДНКАР) і українська бізнес-група Приват. Експерти зазначають, що в даний момент інтереси азербайджанської та української сторін певною мірою збігаються: у вересні голова правління оператора національної нафтотранспортної системи Укртранснафта Олександр Лазорко повідомив, що готується проект давальницької переробки азербайджанської нафти на потужностях Кременчуцького НПЗ, контрольованого групою Приват. Крім того, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Сергій Чех сказав, що зараз ведуться переговори про транзит 13-17 млн. тонн нафти з Азербайджану в Білорусь, Угорщину, Чехію і Словаччину. Ще приблизно 3 млн. тонн може поставлятися на два західноукраїнські НПЗ - Галичина і Нафтохімік Прикарпаття.

Експерт Ілля Саввін зазначив, що обидва ці підприємства теж контролюються групою Приват. Він висловив здивування: "Західноукраїнські заводи морально застаріли, вони за технічними характеристиками не здатні рентабельно переробляти якісну азербайджанську нафту. Для групи Приват це скоріше тягар, ніж привабливі активи". Тому експерт припустив, що українська компанія може бути зацікавлена ​​в придбанні Одеського НПЗ, який до 2008 року встановив обладнання, що дозволяє виробляти високоякісний бензин марок Євро-3 і Євро-4. Але і ДНКАР, яка планує розширити присутність на українському ринку і створює в південних районах країни свою мережу АЗС, може бути зацікавлена ​​в купівлі Одеського НПЗ, допустив Саввін.

Федотов не назвав потенційних покупців, але в українських ЗМІ обговорюються двоє найбільш вірогідних претендентів - Азербайджанська нафтова державна компанія (ДНКАР) і українська бізнес-група Приват

Аналітики вважають, що у випадку, якщо ЛУКОЙЛу справді доведеться розлучитися з одним з найпривабливіших українських активів, це негативно позначиться на українсько-російських відносинах. "Скільки російський власник працює в Україні, стільки тривають його проблеми. Не одне, так інше. Ніяк не можуть знайти спільну мову з урядом", - зазначив експерт Омельченко. Він вважає, що нинішня ситуація особливо делікатна, оскільки може йтися про закулісну конкуренцію, в результаті якої можуть постраждати інтереси сумлінного російського інвестора. Ілля Саввін додав, що ситуація не унікальна: з проблемами стикається і російська група ТНК-ВР, що володіє в Україні Лисичанським НПЗ. "Цей завод працює, але за толінговою схемою: весь обсяг нафтопродуктів, вироблених з російської сировини, вивозиться на російський ринок, оскільки продати їх вигідно в Україні практично неможливо", - сказав експерт.

Власники українських НПЗ зазначають, що частка імпортних нафтопродуктів на українському ринку сягає майже 70%. Деякі компанії в різні періоди користувалися пільгами при імпорті нафтопродуктів, інші знижували ціни, щоб закріпитися на великому ринку, треті отримують безмитну сировину в рамках Митного союзу і користуються ціновою перевагою при виробництві нафтопродуктів. Українським НПЗ в такій ситуації конкурувати складно. А влада не може домовитися про постачання дешевої сировини.

Якщо ЛУКОЙЛу справді доведеться розлучитися з одним з найпривабливіших українських активів, це негативно позначиться на українсько-російських відносинах

Днями український прем'єр-міністр Микола Азаров підтвердив: "Експортне мито на (російську. - НГ) нафту по 450 доларів за тонну робить нерентабельною роботу наших нафтопереробних заводів". Він повідомив про попередню домовленість про скасування цього мита в рамках створення зони вільної торгівлі в СНД. Але галузевий чиновник, з яким вдалося зв'язатися НГ, сказав, що не знає про таку домовленість: "Нафта, газ і цукор виведені за рамки підписаної в Санкт-Петербурзі угоди. Наскільки мені відомо, російська сторона готова обговорювати скасування мита не раніше, як у 2020 році" . Керівник Центру ринкових реформ Володимир Лановий теж сказав українським ЗМІ: "Відомо, що поза безмитною торгівлею залишаються нафта, газ і цукор. Тобто Росія, що експортує нафту і газ та встановила великі мита, для України їх зберегла. Таким чином, процедура ввезення в нашу країну цих енергетичних ресурсів не зміниться". Об'єктивні проблеми, що підсилюються внутрішньою конкурентною боротьбою, можуть витіснити російських власників НПЗ з українського ринку нафтопереробки, зазначають експерти.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.