В Естонії закрили справу учасника масових депортацій

Естонський суд закрив справу проти колишнього співробітника радянських органів держбезпеки Яана Пяхна, якого звинувачували у співучасті в масових депортаціях. Суд визнав 87-річного Пяхна невиліковно хворим і нездатним відбувати покарання.

Колишній оперуповноважений радянського міністерства державної безпеки Яан Пяхна звинувачувався в тому, що у лютому-березні 1949 року, служачи на острові Хіюмаа, брав участь у масових депортаціях.

За даними попереднього слідства, Пяхна склав документи на депортацію 14 сімей із 46 осіб, 41 з яких була вислана. Крім того, Пяхна в якості начальника оперативної групи особисто брав участь у затриманні та конвоюванні в порт Лехтма 6 жителів Хіюмаа, що наступного дня були відправлені на заслання в Татарський район Новосибірської області.

Двоє з тих, у чиїй депортації брав участь Пяхна, були молодшими за 12 років; одна жінка була вагітною. У Сибіру померли вісім осіб, депортованих Яаном Пяхна.

Дії Пяхна звинувачення розцінило як геноцид і злочин проти цивільного населення.

Сам Пяхна свою провину не визнає.

Як повідомляє естонська преса, про закриття справи клопотав прокурор, спираючись на нову норму законодавства. З 1 вересня цього року, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом Естонії, кримінальну справу можна закрити, якщо обвинувачений невиліковно хворий і не може ні брати участі у слідстві та судовому процесі, ні відбувати покарання.

У співучасті в депортації з Хіюмаа раніше звинувачували й Арнольда Мері, комсомольського і партійного діяча та двоюрідного брата покійного президента Естонії Леннарта Мері.

Мері не дожив до вироку: він помер у березні 2009-го від раку. З протестами проти кримінального переслідування Мері виступало МЗС Росії і багато російських політиків. Аналогічні й порушені в той же час справи Яана Пяхна і ще одного ветерана держбезпеки, Велло Палтмана, такої підвищеної уваги не притягнули.

Під час депортації 25-29 березня 1949 року з Естонії було вислано понад 20 тисяч осіб. Половину депортованих становили жінки, близько 30% — діти.

У перше пришестя радянської влади, в 1941 році, з Естонії було депортовано близько 10 тисяч чоловік (тоді Радянський Союз депортував майже 100 тисяч чоловік разом із захоплених західних територій — Естонії, Латвії, Литви, східних частин Польщі (нині західних частин України та Білорусі), а також із Бессарабії.