Преса Британії: чи втрутиться Анкара в сирійську кризу?

Огляд британської преси за 17 листопада 2011 року.

В огляді британської преси:
Independent в редакційній статті пише, що швидкість, з якою новому прем'єр-міністрові Італії Маріо Монті вдалося сформувати уряд технократів, яскраво демонструє його таланти політика.

Тим не менше, фінансові ринки досі стурбовані економічним становищем Італії.

Замість політиків, Монті призначив у свій кабінет міністрів-фахівців, в основному з фінансового сектора.

Заявляти, що подія недемократична, зараз немає сенсу, вважає газета. Народ Італії, також як і фінансові ринки, давно втратив віру в те, що італійський парламент може чогось добитися.

Однією з причин створення уряду, що складається з технократів, є той факт, що нормальний політичний процес не дозволив би швидко сформувати уряд. Тому багато хто, якщо не більшість жителів Італії, вітають нову адміністрацію, сподіваючись, що їй вдасться вирішити поставлені перед країною економічні проблеми і повернути довіру ринків.

Це буде не так просто. Політики не увійшли в кабінет міністрів, але при цьому нікуди не поділися.

Парламент повинен винести вотум довіри новому уряду. "Північна Ліга" поки відмовляється його підтримати. А Сільвіо Берлусконі все ще залишається на чолі своєї партії і очевидно сподівається, що новий уряд рухне.

Заспокоїти фінансові ринки також буде досить складно, вважає Independent. Проблеми Італії - лише одна з проблем, і напруженість в єврозоні зникне лише після того, як лідери ЄС чітко заявлять, що будуть захищати євро за всяку ціну. Поки що вони цього не зробили.

Guardian пише про роль Туреччини в сирійській кризі. До початку повстання прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган вклав багато політичного капіталу в поліпшення відносин із Сирією - країною, з якою Туреччина ледь не почала війну в 1990-ті роки.

Поворотний момент стався у 2004 році, коли було підписано договір про вільну торгівлю. Розвиток співробітництво дозволив Туреччині набути значного впливу.

Зараз Анкара ввела проти Сирії санкції і розглядає додаткові заходи, у тому числі і припинення поставок електроенергії.

Цього тижня прем'єр-міністр Ердоган звинуватив особисто сирійського президента Асада в зриві запропонованого Лігою арабських держав мирного плану, заявивши що сирійський лідер "живиться кров'ю".

За словами Ердогана, "ніякий режим не може вижити, вбиваючи, і ніхто не може побудувати майбутнє на крові".

Причини такої жорсткої позиції Туреччини зрозумілі, вважає газета. Хаос на південному кордоні і можливість початку громадянської війни в Сирії змусили б будь-який уряд в Анкарі впритул зацікавитися тим, що відбувається у сусідів.

Реджеп Ердоган також був ображеним нападом натовпу прихильників Асада на турецьке посольство в Дамаску. Крім того, Анкара очевидно хоче йти в ногу з новими настроями в арабському світі.

Туреччина намагається домогтися закінчення кризи, і в цьому її підтримують США, незважаючи на всі розбіжності між Вашингтоном і Анкарою.

Газета вважає, що існує реальна можливість того, що Туреччина безпосередньо втрутиться в події у Сирії і створить буферну зону на півночі країни, де зможе знайти притулок цивільне населення.

Зі свого боку, у режиму в Дамаску є підстави побоюватися Туреччини, оскільки Анкара тісно пов'язана з Європою, США і НАТО.

Більшість населення Сирії - суніти, також як і турки. Правлять в Сирії алавіти. Для сирійських сунітів Туреччина є очевидним прикладом того, що ідеологія президента Асада застаріла, і що після революції всі групи населення - як релігійні, так і світські - можуть благополучно мирно жити разом, як і в Туреччині.

Financial Times публікує статтю свого колишнього московського кореспондента Ніла Баклі про повернення Володимира Путіна в президентське крісло.

За словами Баклі, грудневі вибори в Думу вважають маловажливими, оскільки їх результат нібито відомий заздалегідь. Однак, у порівнянні з минулими виборами, Кремлю буде складніше контролювати результат голосування, вважає автор.

Настрої в Росії за останні чотири роки змінилися, пише Ніл Баклі. Перед минулими виборами економіка зростала на 7% на рік, і ніхто й не думав про економічну кризу. Але тепер російська інтелектуальна і бізнес-еліта більше не впевнена, що повернення Путіна на третій президентський термін така вже хороша ідея.

Опубліковане минулого тижня опитування громадської думки, проведене "Левада-центром", також вказує на зростання невдоволення в суспільстві. Рівень підтримки "Единой России" знизився до 51%. Рейтинги Путіна і Медведєва також впали.

Російський економіст Михайло Дмитрієв каже, що, судячи з результатів опитувань у фокус-групах, перед правлячим режимом постає питання його легітимності.

При цьому, зазначає газета, шанси, що почуття виборців виллються в повстання близькосхідного типу, об'єктивно малі.

Росіяни, очевидно, втомилися від революцій. Але "арабська весна" продемонструвала, що і невеличкі іскри можуть привести до несподіваних наслідків.

Independent пише, що протягом десятиліть танцівники балету в Росії мріяли тільки про одне - про Большой театр. І коли двоє провідних танцюристів Большого - Наталія Осипова та Іван Васильєв - раптом оголосили, що вони йдуть, балетний світ був приголомшений.

Не менш дивним було і їх рішення перейти в петербурзький Михайлівський театр.

Михайлівський було засновано ще в 1833 році Миколою I, але він ніколи не вважався настільки ж важливим, як Большой.

Між тим, в 2007 у Михайлівський театр прийшов бізнесмен Володимир Кехман, який заробив статок на імпорті фруктів у Росію, в результаті чого, пише газета, його стали називати "банановим олігархом".

Кехман, пише Independent, вклав у театр майже 50 мільйонів доларів на реставрацію і купівлю зірок, явно сподіваючись вивести театр у "вищу лігу".

Те, що Осипова і Васильєв прийняли пропозицію перейти в Михайлівський театр, означає, що план Володимира Кехмана приносить плоди, пише газета.

Генеральний директор Большого Анатолій Іксанов заявив, що не підпише заяви про звільнення прим протягом двох тижнів, щоб у танцюристів був час подумати. У телеінтерв'ю Іксанов сказав, що вважає артистів своїми дітьми, і завжди буде радий прийняти їх назад.

У відповідь на це Володимир Кехман заявив, що час артистів-кріпаків давно минув.

"Вони мають право вибору. Коли цього вибору немає, щоразу кажуть: ви наші діти, ви навіть наші улюблені діти. Але це не працює. Це працювало, коли все було закрито. Але сьогодні, у відкритому світі, це не працює", - цитує слова директора Михайлівського Independent.

Огляд підготував Борис Максимов, bbcrussian.com