Бадр Ель Каддурі: Дуже сумую за Києвом, за друзями

Марокканський захисник Динамо Бадр Ель Каддурі, який на правах оренди до січня 2012 року буде виступати за шотландський Селтік, дуже сумує за Києвом.

Про це він розповів в інтерв'ю офіційному сайту Біло-синіх, яке було опубліковане у четвер, 24 листопада.

- Бадр, у чемпіонаті Шотландії ви граєте практично в кожному матчі. Очікували, що відразу займете місце у новій для себе команді?

- Звісно, сподівався на це. Ще до підписання контракту мені говорили, що в Селтіку немає лівого захисника, їм потрібен гравець на цю позицію. Так і вийшло, у чемпіонаті граю практично завжди.

- У матчі із Рейнджерс вам вдалося навіть м'яча забити, вивівши команду вперед. Шкода, що зберегти перемогу не вдалося...

- Коли граєш, віддаєш усі сили для перемоги своєї команди. Саме перемога є нашою метою. Забити м'яча, та ще у грі з Рейнджерс, дуже приємно. Але потім ми пропустили і програли. Так вийшло, це було дуже серйозне дербі. Матчі між цими командами чекає вся Шотландія.

ВІДЕО: Постріл у ворога. Бадр Ель Каддурі забиває свій перший гол за Селтік

- Яке враження справила атмосфера в Old Firm Derby?

- Це одне із найкращих дербі в усьому світі. Раніше про нього багато чув, а тепер зумів взяти участь, відчув його. Це неймовірно! Люди весь тиждень тільки й говорять про цей матч. Наша наступна зустріч із Рейнджерс буде 28 грудня, а вже зараз усі квитки продані.

ВІДЕО: Old Firm Derby. Наставник Селтіка познущався над фанатами Рейнджерс, які освистували його

- Вам до душі британський футбол?

- Дуже важко. Я звик у Марокко і в Україні грати в інший футбол, більше утримувати м'яча, створювати комбінації. У Шотландії навпаки, усе будується на боротьбі і довгих передачах. Можна сказати, тут на гравців припадає велике навантаження, а від самого футболу отримуєш менше задоволення. Це зовсім інший футбол. Але теж дуже цікавий.

ВІДЕО: Шестирічний хлопчик заводить трибуни вболівальників Селтіка

- На вашому становищі в Селтіку позначається відсутність можливості взяти участь у Лізі Європи?

- Коли підписував контракт, ніхто не знав, що Селтік буде грати у Лізі Європи. Лише днів через десять стало ясно, що ми займемо місце Сьона. Хороша новина, але для мене, звісно, після цього стало важче. У деяких іграх чемпіонату, які йдуть перед Лігою Європи, я не виходжу на поле. Тренер хоче подивитися гравця, якого задіє в єврокубках.

- Для Селтіка важливіше перемогти в чемпіонаті Шотландії чи успішно зіграти в єврокубку?

- Мені здається, у першу чергу важливіше виграти чемпіонат і Кубок Шотландії. Якщо в цих турнірах йде все добре, тоді ставляться завдання і в єврокубках.

- Ваша позиція залишилася незмінною - лівий фланг захисту?

- Так, дуже багато доводиться працювати. Часом відчуваю, що повернувся на вісім років тому, коли було багато сил і дуже багато бігав по полю.

- Як спілкуєшся із партнерами, з англійською проблем немає?

- Все нормально. У Глазго люди говорять із сильним акцентом, їхнє спілкування між собою зрозуміти дуже важко. Але зі мною всі використовують просту англійську. Я російську вивчив у перший рік після переходу в Динамо, а з англійською взагалі проблем немає.

- З ким із партнерів по команді у хороших стосунках?

- Навіть не можу нікого виділити. Селтік - великий клуб, тут все влаштовано на найвищому рівні. З боку гравців, обслуговуючого персоналу відчуваєш дуже шанобливе ставлення, всі тобі намагаються допомогти, підтримати. Я навіть не встиг відчути себе новачком, настільки швидко пройшов процес адаптації.

- Сім'я живе у Глазго?

- Ні, в Касабланці. Діти ходять у садок і школу. Мені здалося, їм нема чого на три-чотири місяці міняти місце проживання.

- Яка атмосфера на Селтік парк, стадіон заповнений завжди?

- Тут футбол дуже люблять, і дістати квитки на матчі Селтіка дуже складно. На кожній грі мінімум п'ятдесят тисяч глядачів, підтримка просто неймовірна. У Селтіка тисячі вболівальників в Англії, США, Європі, багато подорожують разом із командою на всі матчі. Фани Селтіка вважаються найвідданішими у світі.

- Глазго більш футбольне місто, ніж Київ?

- Напевно, так. У Глазго є дві великі команди - Селтік і Рейнджерс. Місто поділене на дві частини, кожна сім'я уболіває за одну із команд. Часом здається, що тут усе життя крутиться навколо футболу.

- Після переходу в Селтік, в Україну більше не приїжджали?

- Один раз навідався, забрав речі. Часу не вистачає, у Селтіка дуже щільний календар. Дуже сумую за Києвом, за друзями. Прожив у ньому дев'ять років, місто стало для мене рідним. Мене також викликають у збірну, я там основний гравець, можна сказати, ветеран команди. У цьому році провів за збірну кілька хороших матчів, у них мене визнавали найкращим гравцем.

- З ваших вуст виходить суцільний позитив. Нам дуже приємно, що у вас усе добре в особистому житті, у футболі...

- Насправді я дуже радий своєму становищу і у збірній, і у Селтіку. Шкода, що в Україні матчі з моєю участю не показують. Думаю, що проведені за Селтік чотири місяці підуть мені на користь. Це дуже хороший досвід.

- Термін оренди закінчується в кінці січня. Не знаєте, як далі буде складатися ваша кар'єра?

- Поки що немає часу займатися цим питанням. Зараз я граю у футбол, отримую задоволення. Буду приймати рішення, коли термін оренди буде завершуватися.

За матеріалами: ФК Динамо (Київ)