Автор фільму про Ходорковського: Мені просто сумно

Після всього лише трьох прес-показів у Москві та Петербурзі на фільм Ходорковський чекає квартирний прокат по Росії. У четвер стрічку німецького режисера Кирила Туші журналісти подивилися в модному московському Центрі сучасного мистецтва Винзавод, а на єдиний показ у Петербурзі 27 листопада квитки будуть продаватися, як на звичайний сеанс.

Автор документальної картини про ув'язненого олігарха Кирило Туші розповів Російській службі Бі-бі-сі, що відмова кінотеатрів взяти в прокат фільм, що успішно показали на Берлінському кінофестивалі й по екранах Європи, не став для нього сюрпризом, але викликав неабиякий жаль.

Із режисером розмовляла Юлія Очетова.

Бі-бі-сі: Ви очікували, що так може вийти, коли планували показати фільм у Росії?

Кирило Туші: Ні. Я сподівався, що так не буде, я не чекав цього, але це і не абсолютний сюрприз.

Я знаю, що дистриб'ютор Ольга Паперна намагається знайти альтернативні майданчики — інші приватні кінотеатри чи просто великі приміщення. Навіть просто чиїсь великі квартири.

Мені просто сумно тому, що всі, кому я про це розповідаю, кажуть: "Ми так і знали". Це дуже гірко, бо люди просто звикають до таких речей. Мені кажуть: "Ти такий наївний". Це отруює, по-моєму, — люди не сподіваються на краще.

Кажуть, мовляв, так завжди було, так завжди і буде, таке життя. Саме це й сумно. Не всі, але багато хто говорить: "Ти тут нічого не розумієш".

Бі-бі-сі: А як ви уявляли собі показ фільму про Ходорковського в країні, де він отримав уже другий тривалий термін ув'язнення?

К.Т.: Я очікував, що люди прийдуть, що будуть відкриті дискусії — критичні відгуки, суперечки, але що вони будуть. Я думав, це можливо. Що люди, наприклад, зможуть сказати: ось це нісенітниця, або це от було цікаво, а цього я не знав.

Я сподівався, коли робив фільм, змінити трохи і свої власні стереотипи. Але без показу не можна почати дискусію. Люди починають все більше і більше боятися. Вони дедалі більше відсторонюються. І потім їдуть зі своєї країни. Крапка. І згодом країна буде порожня — тільки олігархи й люди, недостатньо освічені, й ті, в кого немає коштів, щоб поїхати. Це дуже сумна ситуація.

Початковий план був не дуже реалістичний: орендувати поїзд і поїхати від Чити по Транссибірській магістралі до Карелії, зупинятися в кожному місті й показувати фільм. Тому що Москва — це Москва, а я думав також і про решту країни.

Бі-бі-сі: Ви обговорювали цей план із Російськими залізницями?

К.Т.: Я облишив цю ідею досить скоро — люди мені казали, слухай, Кириле, залізниця належить державі, це буде неможливо... Ні, я спробував [зв'язатися із залізницею], але всі казали мені: Кириле, це смішно...

Взагалі ми навіть думали використовувати надувний екран, щоб бути незалежними. Оскільки я знаю за прикладом [Гаррі] Каспарова — коли він їздить по регіонах, — точніше, їздив, — у приміщеннях, які він орендував, раптом відключалася електрика. Тож ми хотіли бути незалежними, маючи надувний екран. Але все це було романтичною мрією.

Бі-бі-сі: Але ж прокат вашого фільму ніхто не забороняв?

К.Т.: Я сподівався, що перешкод не буде, і був дуже радий, коли Ольга повідомила мені, що отримала необхідні папери — прокатне посвідчення, пройшовши бюрократичну тяганину, і що п'ятнадцять кінотеатрів сказали "так".

І я подумав: "Ого, вони починають розумнішати". Тому що набагато мудріше просто дозволити показ, ніж уся ця безглузда метушня. Адже це допомогло б усім, навіть державі.

Бі-бі-сі: Яким чином?

К.Т.: Тому що Захід тоді б не повторював ці нудні кліше про авторитарну державу. А в далекій перспективі це змінило б країну на краще, тому що був би діалог, а не перекриття комунікації. Це ж просто нерозумно.

Бі-бі-сі: Ви в контакті з Ходорковським, він сам якось відгукнувся про фільм, адже прем'єра була вже давно?

К.Т.: Ну, не безпосередньо, звичайно, а через адвокатів. Подивитися фільм у нього не було можливості, оскільки ми не продали його Першому каналу... Ходорковський попросив надіслати розшифровку фільму. Спочатку я відмовився, бо думав, що це нерозумно. Але коли він попросив вдруге, я передав розшифровку, як був у Страсбурзі на концерті-бенефісі... Один із його адвокатів, з яким я зустрівся, сказав, що йому [Ходорковському] сподобалося. Моє розуміння таке, що все, що з'являється в медіа про нього, підтримує його актуальність, навіть якщо це і критика, він підтримує фільм тому, що той привертає до нього увагу. Я усвідомлюю це. Але це нормально.

Бі-бі-сі: Ви планували показати фільм перед виборами, чи це цілковитий збіг?

К.Т.: Ми тільки недавно закінчили російськомовну версію. На фестивалі Берлінале у нас була англомовна... Є німецька версія. Зараз я перебуваю в Кельні, у нас організований тур по містах. Кожен день у трьох містах, завжди повний зал і дуже змістовні обговорення. Те ж саме було у Парижі, Польщі та Естонії — дуже великий інтерес, завжди повний зал...

Для російської версії я попросив сина Ходорковського, Павла, прочитати для озвучення листи його батька. Тож у нас є повна російськомовна версія з російськими субтитрами і продубльована російською мовою. Словом, було багато роботи. Ми закінчили лише три тижні тому, отже, більш ранній показ був неможливий.

Бі-бі-сі: Багато критиків кажуть, що ваш фільм однобічний, зазначалося, що ви розмовляли більше з його прихильниками, ніж противниками. Ви пробували зв'язуватися з другими?

К.Т.: Я намагався чотири роки. Не маю нічого проти Путіна, він не зробив нічого мені або моїй родині, я хотів привернути якомога більше критичних голосів.

Я просив про інтерв'ю Медведєва, Дворковича, Путіна, Пєскова, Суркова — всіх! Потаніна, Абрамовича, Дерипаску. Та вони всі відмовилися. Ніяких шансів. Звичайно, я намагався, сподівався, що вони щось скажуть. Але було тільки суцільне, суцільне, суцільне мовчання.

Бі-бі-сі: Яких висновків ви дійшли, що відкрили для себе, працюючи над фільмом, як ви пояснюєте переслідування Ходорковського?

К.Т.: Я відкрив для себе це вже після того, як зробив фільм. Я думаю, що вони посадили його, бо він хотів звільнити себе від кругової поруки. Тому що всі впливові й багаті люди були пов'язані спільною провиною... Він хотів бути вільним від цього кола провини, звільнитися від можливості стати об'єктом шантажу. І вони не дали йому стати вільним, бо коли ти вільний від такої "чорної технології", то на тебе не можна тиснути. А всі повинні бути під тиском, щоб ними можна було керувати.

Бі-бі-сі: В одному зі своїх інтерв'ю ви зазначили, що пояснюєте переслідування Ходорковського чоловічим конфліктом між Путіним і Ходорковським — ви як і раніше думаєте так?

К.Т.: Авжеж. Цей менталітет мачо — частина прагнення тримати все під контролем. Я також думаю, що якби Ходорковський і Путін були жінками, цього конфлікту не було б. Справа в тестостероні.

Бі-бі-сі: Яких висновків ви дійшли для себе щодо постаті Путіна у процесі роботи над фільмом?

К.Т.: Абсолютно це ж — що він схиблений на контролі. Що він вихований КДБ в дусі параної, коли всюди бачиш ворогів... Що він хоче все контролювати.

Бі-бі-сі: А Ходорковський?

К.Т.: Що він теж схиблений на контролі... Що мені в ньому було цікаво: він продукт суміші переконань — чисто соціалістичних, капіталістичних, соціал-демократичної жертовної логіки. Ось що мені було цікаво — неоднозначність. І що така раціональна людина, як він, робить таку помилку, повернувшись до Росії. Хоча міг би цього не робити.