Преса Росії: партії влади потрібен рейтинг Путіна

Огляд матеріалів російської преси за 28 листопада 2011 року.

В огляді російських газет:
У неділю прем'єр-міністр Володимир Путін офіційно висунутий кандидатом в президенти партією "Єдина Росія". Путін пропозицію прийняв.

Таким чином, зазначає "Независимая газета", Путін вперше не буде збирати в свою підтримку 2 млн підписів.

"Збір підписів - потужний пропагандистський захід. Але про що можуть розповісти людям складальники-єдинороси, якщо партію критикують на місцях?" - запитує глава Інституту проблем глобалізації Михайло Делягін.

"Є небезпека, що поряд з двома мільйонами підписів вони зберуть 20 мільйонів протестів. І тоді для партії і майбутнього президента ця процедура виявиться контрпропагандистською дією", - прогнозує експерт у коментарі "Независимой газете".

Михайло Делягін вважає, що висунення Путіна - важливий засіб для ЄР зміцнити авторитет перед виборами. Адже 70-відсотковий рейтинг прем'єра значно перекриває скромні показники партії влади (офіційно - 39% по країні).

За спостереженням "Ведомостей", Володимир Путін на з'їзді "Єдиної Росії" відтворив тези промови 2007 року. Нова була всього одна: союз на пострадянському просторі.

"Останні чотири роки можна списати в утиль, - доходить висновку політолог Владислав Іноземцев. - Підсумок їх такий, що підсумку немає".

Виявилася, що ідея модернізації фундаментально суперечить самому підходу еліти до життя, заснованого на постійному підвищенні витрат, доходів, "розпилу", пояснює експерт "Ведомостям".

"Тепер еліта і в Медведєві, і в модернізації розчарувалася, в наявності розбрід і розгубленість, що робити далі, не дуже зрозуміло, але Путін упевнений, що він визначиться пізніше", - констатує Іноземцев.

Також експерти звертають увагу видання на підкреслено передвиборний характер промов Володимира Путіна і Дмитра Медведєва під час з'їзду "Єдиної Росії".

"Спроба поставити на Медведєва як символ модернізації на чолі списку партії до зростання рейтингу не привела, - зазначає Дмитро Орєшкін. - І партія кидається назад: ми путінці, і його зробимо президентом".

"Путін намагається виступити у своєму колишньому ключі: солоненький жарт, міцненьке слівце, претензії до Заходу, пацанський прищур. Проблема в тому, що саме цей імідж і дратує", - резюмує політолог в коментарі "Ведомостям".

"Газпром" отримав у власність газотранспортне господарство Білорусі "Белтрансгаз". Епопея завершена, і газові війни між Москвою і Мінськом залишилися в минулому, пише "Независимая газета".

Задоволений і Мінськ, відтепер імпортує газ фактично за внутрішньоросійськими цінами, додає видання. Кошти від продажу "Белтрансгазу" дозволять йому перекрити дефіцит бюджету за завершальний рік (більш як 2 млрд доларів).

Завершивши операцію з придбання "Белтрансгаза", "Газпром" може зосередитися на аналогічній угоді з "Нафтогазом" України. Але чи так вже необхідні "Белтрансгаз" і "Нафтогаз"? - запитує "Независимая газета".

Росія готова взяти на себе 25% газозабезпечення Європи, нагадує видання. З придбанням "Белтрансгазу" у "Газпрому" з'явилися два стабільні маршрути.

"Білоруський спільно з першим трубопроводом "Північного потоку" дозволяє поставляти до Європи близько 60 млрд кубометрів газу на рік. Показник зросте в два з лишком рази після повної реалізації проекту", - додає "Независимая газета".

Не відкладено і "Південний потік" загальною пропускною потужністю близько 60 млрд кубометрів на рік. Разом з північним напрямком виходить близько 200 млрд кубометрів газу. Тобто та сама чверть від загального обсягу споживання Старого Світу, зазначає видання.

У зв'язку з цим у "Независимой" виникає питання доцільності отримання у власність українського "Нафтогазу", експортний потенціал якого стає зайвим.

"Для Білорусі, яка переживає нелегкі часи валютної кризи і галопуючої інфляції, угода дуже вигідна. Що стосується Росії, то для неї дивіденди не настільки очевидні", - погоджуються "Новые Известия".

Газеті також не зовсім зрозуміла логіка, яка змусила "Газпром" викласти мільярди за білоруське підприємство в той час, як недавно було запущено "Північний потік" для поставок "блакитного палива" до Європи.

На думку низки експертів, опитаних виданням, операція з придбання "Белтрансгазу" має скоріше політичний характер, ніж обіцяє відчутні вигоди російському газовому монополісту.

2 млрд доларів - це ціна, яку доводиться платити Росії за вплив, що купується в рамках Єдиного економічного простору і Митного союзу.

"Газова угода з Білоруссю - це ще й сигнал для України, яка також домагається від Росії зниження ціни на газ, але вперто відмовляється продати "Газпрому" свій "Нафтогаз", - підсумовують "Новые Известия".

Косовські серби масово просять Росію видати їм російське громадянство. Москва вже отримала понад 20 тис. звернень, але збір підписів не припиняється. Найближчим часом до Росії буде скеровано ще 50 тис. прохань, прогнозує "Коммерсант".

У цьому випадку, попереджає газета, в Північному Косово може скластися ситуація, схожа на Південну Осетію перед війною 2008 року.

"Такий розвиток подій цілком реальний, - вважає" Коммерсант". - Особливо після того, як минулого тижня косовські серби всерйоз заговорили про проголошення незалежної Північного Косова".

Якщо підписи продовжать збирати такими ж темпами, як зараз, російському посольству в Белграді слід готуватися до того, що прохання про громадянство РФ зрештою подадуть всі 120 тис. косовських сербів, вважає видання.

У цій героїчній боротьбі косовських сербів є один цікавий нюанс, наголошує "Коммерсант".

Газету бентежить те, що активізувалася ця боротьба з наближенням парламентських виборів у Сербії і найбільше б'є по правлячій зараз Демократичної партії президента Бориса Тадича, орієнтованого на Євросоюз.

Ситуація, коли десятки тисяч косовських сербів просять громадянства далекої Росії, а не братської Сербії, покликана довести, що чинна влада в Белграді нездатна захистити побратимів, а отже, не заслуговує того, щоб керувати країною.

"При такому підході стає не так вже й важливо, що на численні прохання косовських сербів відповість Москва. Важливіше встигнути скерувати до Росії до виборів якнайбільше підписів", - підсумовує видання.

"Але чи справді прийняття косовських сербів під руку Москви вирішить їхні проблеми? Більшість з тих, хто хотів залишити Косово, давно зробили це. Тому навряд чи до Росії масово потягнуться ці "нові громадяни", - сумнівається "Комсомольская правда".

На місці ж надати їм дієвий захист буде вкрай складно, стверджує газета. Навіть фантастичний сценарій з введенням в сербські райони Косова російських військ наштовхується на масу політичних складнощів.

"Мандата на миротворчу операцію там у нас немає. Та й розв'язувати протистояння з НАТО Москві не з руки. Виходить патова ситуація: з одного боку, нас просять про допомогу, з іншого - не факт, що ми зможемо її надати", - доходить висновку видання.

" Новые Известия" підбивають підсумок роботи Держдуми п'ятого скликання. За даними газети, за чотири роки платники податків неабияк витратилися на парламент - бюджет нижньої палати за цей час склав 21 млрд 706 млн рублів.

Видання підрахувало: кожен прийнятий закон, а їх всього було 1581, обійшовся громадянам в суму більш ніж 13 млн. рублів. На думку політологів, співвідношення "ціна - якість" вийшло явно не на користь виборців.

У директора Інституту проблем глобалізації Михайла Делягіна нижня палата парламенту викликає асоціації чи то з театром маріонеток, чи то з театром тіней.

"Держдума спочатку ніякої ролі не грає, - пояснив "Новым Известиям" експерт. - Це велике порожнє місце з точки зору державного управління. Держдума - це неживий предмет, це не суб'єкт, а об'єкт".

"Але найголовніше - більшість законів депутати не творили самі. Вони лише формально проводили їх через комітети", - стверджує газета.

Так, на офіційному сайті Держдуми повідомляється, що найбільше законопроектів внесли не депутати, а уряд (581 законопроект). Народні обранці йдуть лише на другому місці з 524 законопроектами.

Незалежний політолог Дмитро Орєшкін зазначає в коментарі виданню: ККД Думи можна оцінити двояко, "залежить, з якого боку дивитися".

"Якщо з точки зору організації влади, то Дума діяла дуже ефективно, оскільки вона схвалювала всі ініціативи уряду і була гарантом стабільності тандему", - говорить експерт.

"А ось представницькі і законодавчі функції вона виконувала з рук геть погано", - резюмує Орєшкін.

На закінчення "Новые Известия" наводять дані "Левада-Центру", згідно з якими третина опитаних громадян заявили, що Росії Держдума не потрібна, і життя країни з тим же успіхом може бути організовано відповідно до указів президента.

Огляд підготувала Ольга Лєснікова, Служба моніторингу Бі-бі-сі