У Бельгії через півтора року після виборів з'явиться уряд

Через півтора року після парламентських виборів у Бельгії там нарешті з'явиться уряд. Під загрозою кризи в єврозоні фламандські та франкофонні партії знайшли спільну мову.

Шість політичних партій країни домовилися про формування коаліції на чолі з лідером франкомовних соціалістів Еліо ді Рупо.

Через франко-фламандські розбіжності переговори довго ні до чого не приводили, хоча уряд повинен був з'явитися в Бельгії ще за підсумками парламентських виборів у червні 2010 року.

Тепер же, як повідомляють кореспонденти, загроза кризи в єврозоні змусила бельгійських політичних лідерів взяти себе в руки і сконцентруватися.

У суботу окремі франко-і фламандськомовні крила партій соціалістів, християнських демократів і лібералів впоралися з останнім каменем спотикання на переговорах, разом підготувавши план економії бюджетних коштів.

Очікується, що 180-сторінковий документ отримає в четвер фінальне схвалення усіх сторін, і новий уряд з'явиться вже на початку наступного тижня. Про це Бі-бі-сі повідомили джерела, близькі до учасників переговорів.

Протягом 18 місяців, поки політики сперечалися, країною керувала тимчасова адміністрація, яка навіть прийняла від імені країни головування в Євросоюзі.

Попередня адміністрація пішла у відставку 2010 року через розбіжності між багатшою частиною Бельгії, фламандською північчю і півднем франкомовних.

Проіснувавши без повноцінного уряду півтора року, Бельгія поставила рекорд у сучасній історії.

60-річний Еліо ді Рупо стане першим франкомовним прем'єр-міністром Бельгії за останні 30 років і першим з 1974 року соціалістом на посаді голови уряду.

Тиждень тому міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's знизило суверенний кредитний рейтинг Бельгії на один щабель із "AA+" до "AA" з негативним прогнозом.

"Можливість влади відповідати на потенційний економічний тиск як зсередини Бельгії, так і ззовні... на нашу думку, обмежена повторюваними невдалими спробами сформувати новий уряд", — говорилося в заяві агентства.

Зниження рейтингу підштовхнуло політиків домовитися про заходи економії бюджету, покликаних збалансувати його до 2015 року.

Це питання залишалося одним із головних перешкод на переговорах між представниками фламандської і франкофонської частин країни.

Партії не могли дійти спільної думки в тому, що стосувалося витрат на соціальні пільги та податки для багатих.

На переговорах була відсутня найбільша партія Бельгії — націоналістичний рух "Новий фламандський альянс" (НФА), очолюваний Бартом де Веймером. Партія також не увійде в коаліцію.

На виборах 13 червня 2010 року більшість голосів отримав НФА, який виступає за максимально можливу автономію багатих фламандських регіонів, і Соціалістична партія, що представляє франкомовну Валлонію.

При цьому ніхто з них не міг самостійно сформувати уряд, навіть заручившись підтримкою депутатів із маленьких фламандських або валлонських партій.

Політичний глухий кут у Бельгії викликав побоювання, що країна може розколотися на дві частини. Фламандці, що становлять 60% населення і традиційно дотримуються більш консервативних поглядів, були незадоволені тим, що за конституцією політичний вплив між двома громадами ділиться порівну.

Переговори зрушили з місця у жовтні, коли було прийняте рішення дати більше влади регіонам.