Корреспондент: Точка зору. Гроші на вітер. Принади тривалих подорожей

Багато українців замислюються про тривалу подорож, але все життя відкладають цю мрію, вважаючи її нездійсненною розкішною авантюрою. Насправді все, що для цього потрібно, – це рішучість і $ 600 на місяць, пише Антон Гураков, колишній головний дизайнер журналу Корреспондент, який повернувся до Києва після восьмимісячної подорожі країнами Азії, у колонці, опублікованій у №46 журналу Корреспондент від 25 листопада 2011 року.

Звільнитися з гарної роботи і поїхати в далекі краї на невизначений термін – в Україні такий вчинок вважається або мажорством, або дивацтвом. Але в західному суспільстві це абсолютно нормально, і тривалі подорожі – популярне і загальноприйняте явище.

Найчастіше цим займаються молоді люди між університетом і роботою, але в дорозі можна зустріти мандрівників будь-якого віку. В Ізраїлі поїздка на півроку в Індію, Непал або Південну Америку – абсолютно звичайна практика для хлопця чи дівчини, які щойно відслужили в армії. У всьому цивілізованому світі велика подорож – просто один з життєвих етапів поряд з коледжем, кар'єрою, одруженням і народженням дитини.

За час свого восьмимісячного шляху по Азії я зустрів безліч пілігримів, і у кожного були свої причини проміняти домашній затишок на пошарпаний рюкзак і червоний пил доріг (трохи пафосу не завадить).

Американська пара Дейв і Тіа працювали шеф-кухарем й офіціанткою в одному з ресторанів Сіетла. Їм близько 35, і вони давно мріють відкрити власний ресторан. Щоб зробити перепочинок, зібратися із силами і поміркувати над своїм майбутнім, вони вирушили в семимісячну подорож по Південно-Східній Азії (ПСА).

Американський мандрівник: Суспільство весь час намагається щось нав'язати і продати, але нам це не потрібно. Всі ці айпеди і величезний будинок з басейном
– я не хочу витрачати своє життя на гонитву за речами

"Суспільство весь час намагається щось нав'язати і продати, але нам це не потрібно. Всі ці айпеди і величезний будинок з басейном – я не хочу витрачати своє життя на гонитву за речами, – розповідає Дейв, трясучись в локальному Бірманському автобусі. – Ми ледве-ледве потрапляємо в середній клас, і нам не треба більше. Ми живемо простим життям і щасливі цим".

Яу – 35-річний іспанець, в минулому житті працював пожежником у Хіхоні і шість років збирав гроші на подорож. Я познайомився з ним біля вулкана Бромо в Індонезії, і до того моменту Яу мандрував вже два роки. Його принцип – кожен день витрачати якомога менше грошей, тому він зміг протриматися так довго.

"Іноді дуже важко розлучатися з людьми, яких ти зустрів на своєму шляху, – каже Яу. – За інших обставин ці хлопці могли б стати твоїми хорошими друзями. Але це подорож, це життя мандрівника".

Економія – ключовий момент в бекпекінгу (бюджетні подорожі з рюкзаком). Щоб їздити довго, потрібно рахувати кожен долар. У двотижневій відпустці можна розслабитися, але в тривалій поїздці своя тактика.

Куди ж податися спочатку? Для Південної Америки чи Африки потрібен хороший досвід самостійних подорожей, оскільки ці напрямки істотно дорожчі Азії, а деякі країни небезпечні. ПСА ідеально підходить для новачків, до того ж у цей регіон відносно недорого добиратися.

Переліт Київ – Бангкок – Київ з поверненням через півроку коштує близько $ 900. Є багато варіантів і махінацій з тарифами, треба підбирати квиток в залежності від планів.

Авіаперельоти в самій ПСА вкрай доступні завдяки найкращому лоукосту в світі – AirAsia. Стандартний квиток на літак між країнами коштує близько $ 60, а щасливчики можуть вдало потрапити на розпродаж (не мій випадок).

На все інше в ПСА цілком можна витрачати в середньому $ 20 на день, або $ 600 на місяць

Квитки купуються на окремі гроші, а от на все інше в ПСА цілком можна витрачати в середньому $ 20 на день, або $ 600 на місяць. Ця сума включає в себе їжу ($ 1-2 за страву), воду, готелі, транспорт, вхід до пам'яток, а іноді і візу. Тільки не потрібно уявляти собі неймовірну розкіш, затишні готелі, улесливу прислугу і слухняних мулаток за ці гроші. Це скромне й економне життя без надмірностей, але з усім необхідним. Витрати на шестимісячну пригоду складуть приблизно $ 4.700. Йдеться про активну подорож, а вдумливі медитації під пальмами без особливих переміщень коштують лише $ 300-400 на місяць.

Для громадян Росії майже всі країни регіону безвізові, але ми ж не чекаємо від нашого МЗС такої прудкості, вірно? Тішить, що отримання цих віз не має нічого спільного з принизливими шенгенськими муками. Іноді візи без проблем дають на кордоні (Лаос, Камбоджа, Малайзія), але найчастіше їх потрібно заздалегідь робити в посольствах. Все можна організувати вже в регіоні, так дешевше і простіше.

Зазвичай від претендента потрібні тільки гроші, кілька фотографій та анкета, відмова практично неможлива. Вартість віз в країнах Південно-Східної Азії – $ 30-40, а Малайзія пускає громадян України цілком безкоштовно (адже бувають в житті дива). Загалом найголовніша проблема з азіатськими візами – щоб вистачило сторінок у закордонному паспорті.

Кожен день ви будете вирішувати житлову проблему. Забудьте про пелюстки троянд і лебедів з рушників (мені розповідали, що таке буває) – азіатські готелі невибагливі, дешеві і брутальні. У середньому варто розраховувати на $ 5 на людину за ніч, якщо їздити одному, або трохи менше під час поїздки вдвох.

Альтернатива звичайним двомісним кімнатах – дорміторії, загальні кімнати за принципом гуртожитку. У них вміщується від чотирьох до 30 осіб в залежності від жадібності господаря готелю. Найдешевший з моїх готелів коштував долар, це було в Сіам-ріпі, Камбоджа. Матрац на свіжому повітрі, москітна сітка, лютий Wi-Fi і сім сусідів (на щастя, люди, а не клопи, хоча бувало й таке).

Найдорожчий готель був у китайському Гуанчжоу: $ 30 на двох і такі напівзабуті елементи богемного життя, як кондиціонер, білосніжні простирадла і гаряча вода. Вісім місяців я як цілющий талісман провозив із собою намет, але використовувати його так і не довелося.

Транспорт – незмінний і романтичний атрибут подорожей, в Азії він колоритний, повільний і недорогий. Нічний автобус коштує $ 8-10 і економить вам світловий день і ніч в готелі, денні переїзди коштують $ 3-5. З кожним новим кілометром ви будете ставати все більш витривалим і жорстким.

Я бачив, як дівчина, яку раніше закачувало в таксі у себе вдома, з часом змогла спокійно заснути в переповненому непальському автобусі. У ньому сильно смерділо фарбою, гучно грала інфернальна народна музика, і салон був до стелі завалений брудними мішками і клітками з домашньою птицею. Все це відбувалося на розмоклій ґрунтовій гірській дорозі, і колеса автобуса-доходяги раз у раз зависали над високими обривами.

Якщо ви думаєте, зважитися на велику подорож чи ні, просто подивіться, що змінилося у вашому житті за останні півроку і було в ньому щось, про що можна буде згадати через 30 років

Якщо ви думаєте, зважитися на велику подорож чи ні, просто подивіться, що змінилося у вашому житті за останні півроку і було в ньому щось, про що можна буде згадати через 30 років. У нашій країні люди часто витрачають гроші на дорогі автомобілі, статусні смартфони, золото, хутра та інші товари для участі в безперервній битві ураженого самолюбства. У порівнянні з усім цим тривала поїздка виходить не такою вже дорогою.

Так, не всім це цікаво, але тим, хто плекає мрію, варто накопичити грошей і одного разу ризикнути. Здати в камеру схову попереднє затишне життя і вирушити за 9 тис. км обмінювати гроші на вітер.

***

Ця колонка опублікована в № 46 журналу Корреспондент від 25 листопада 2011 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua