Вчені знайшли зв'язок між різкими змінами клімату та стрибками в еволюції
Різкі скачки в розвитку предків людини виникли за глобальними змінами клімату, про що говорять кліматичні "літописи", видрукувані у відкладеннях пилу і піску в морських осадових породах на узбережжі Африки.
Про це пишуть німецькі та британські палеокліматологи в статті,
опублікованій в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
"Ми завжди вважали, що клімат вніс вагомий вклад в історію розвитку
людини, проте досі це не було доведено статистично. Вперше нам вдалося довести,
що збіги між різкими змінами клімату та стрибками в еволюції людини були зовсім
не випадковими", - пояснив керівник дослідницької групи Джонатан Доунгс з
Потсдамського інституту вивчення впливу клімату.
Доунгс і його колеги спробували нейтралізувати найголовніший недолік всіх
палеонтологічних і палеокліматичних досліджень - уривчастість і нелінійність
свідоцтв про еволюцію тваринного світу і клімату планети - за допомогою
рекурентної статистичної мережі.
Суть цього методу полягає в пошуку повторюваних закономірностей у періодичних
кліматичних варіаціях і їх зміни в довгостроковому масштабі за допомогою
складних обчислювальних алгоритмів.
Автори статті використовували цей алгоритм для аналізу зразків зі спресованих
зерен піску і пилу, витягнутих іншими групами вчених з дна Середземного моря,
Атлантичного і Індійського океанів біля північних і східних берегів Африки.
Вітер постійно забирає пил і інші дрібні частинки матерії з материка в
прибережні райони океану, де вони осідають і нагромаджуються на дні у вигляді
морських осадових порід.
Аналіз мінерального та хімічного складу цих відкладень і вивчення органічних
частинок, які випадково потрапили в ці породи, допомагає вченим зрозуміти, який
клімат панував в Африці в минулі епохи.
Дослідники порівняли періодичні варіації клімату в східній та північній
частинах Африки протягом останніх 5 мільйонів років.
Вчені виділили в цьому відрізку три епохи, які вони пов'язують з глобальними
або великими регіональними змінами клімату.
Так, найпізніша епоха кліматичних змін - з 1,1 по 0,7 мільйона років тому -
пов'язується з переходом від 40 тисячолітніх коливань у відступі і настанні льодовиків
до довших 100 тисячолітніх проміжків між піками заледеніння.
Друга - від 2,25 до 1,6 мільйонів років тому - пов'язується зі змінами в
системі глобальної циркуляції атмосфери - просторовим зсувом і прискоренням
циклів циркуляції повітря над екваторіальними водами Тихого океану.
Останній період вчені вважають відлунням періоду похолодання, який
"вклинився" в епоху м'якого клімату середнього плейстоцену.
Як вважають палеокліматологи, причиною цього могли стати дві події. Першою
причиною могло стати відділення Нової Гвінеї від Австралії і зменшення
інтенсивності екваторіальної циркуляції вод.
Друга гіпотеза містить у собі періодичні відкриття і закриття Панамського
проходу з аналогічними наслідками для клімату.
Вчені помітили, що періоди змін клімату дивним чином збігаються з появою нових
видів стародавніх людей. Вони вважають, що ці збіги складно вважати
випадковістю, оскільки вони виходять за межі статистичних похибок.
Приміром, похолодання в середньому пліоцені палеокліматологи пов'язують з
появою перших австралопітеків і освоєнням прямоходіння їх нащадками.
"У людини, як у всебічно обдарованої
тварини, було більше шансів вижити і процвітати під час коливань клімату, ніж у
інших, більш спеціалізованих істот", - зауважує Доунгс.