Російська служба Бі-бі-сі: Путін дистанціюється від Единой России

Початок передвиборної президентської кампанії Володимира Путіна вказує на ослаблення його зв'язку з "Единой Россией" і прагнення повернути собі статус надпартійного національного лідера.

Передвиборний президентський штаб Володимира Путіна буде створений не на базі "Единой России", а на основі Загальноросійського народного фронту. Очолить його не політик чи функціонер, а кінорежисер Станіслав Говорухін.

Прем'єр повідомив про це на засіданні федеральної координаційної ради ЗНФ вранці 8 грудня.

"Я б хотів створити його [штаб] на базі Загальноросійського народного фронту, на базі організації, яка є понадпартійною і об'єднує різних людей", - сказав він.

"Я б хотів, щоб передвиборний штаб вашого покірного слуги не був технологічною, адміністративною структурою, а щоб він мав відкритий характер", - пояснив Путін, висловивши при цьому бажання сформувати штаб з людей, "які авторитетні в країні, яких люди знають і яким довіряють і в країні в цілому, і в окремих сферах нашого життя".

Днем раніше Путін, першим з кандидатів у президенти, здав реєстраційні документи в Центральну виборчу комісію.

На засіданні 8 грудня Путін зробив ще одну примітну заяву.

Наголосивши, що близько чверті кандидатів, які пройшли на виборах 4 грудня в Думу за списком "Единой России" - безпартійні представники ЗНФ, він закликав їх не відмовлятися від мандатів на користь функціонерів і чиновників.

"Ми бачимо, що відбувається в деяких регіонах, де функціонери партії не пройшли, а пройшли представники Народного фронту, зараз на них починають тиснути, щоб вони здали свої мандати на користь представників "Единой России". Я до "Единой России" ставлюся з дуже ніжними почуттями. Це організація, яку я створював, але я звертаюся до вас і до тих кандидатів, які пройшли за списками: не піддаватися ніякому тиску, ніяких мандатів нікуди не здавати", - сказав він.

В інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі у вівторок прес-секретар прем'єра Дмитро Пєсков зауважив, що "Путін ніколи не був пов'язаний безпосередньо з партією, тому він розглядався як незалежний політик, а не як член партії".

"Путін прагне дистанціюватися від "Единой России" і виглядати, як надпартійний національний лідер, яким він і був у 2000-2008 роках", - заявив Російській службі Бі-бі-сі президент Інституту національної стратегії Михайло Ремізов.

Навпаки, Дмитро Медведєв, ймовірно, не без волі Путіна, максимально асоціював себе з "Единой Россией", тепер потрапив у невиграшне положення.

Як правильно зазначив Путін, "ЕР" - це дійсно організація, яку він створював.

На всьому протязі нульових років партія частково навіть бравувала тим, що не має певної ідеології, а є "фан-клубом Путіна". Його особистий рейтинг завжди значно перевищував рейтинг "Единой России". За практично одностайною оцінкою експертів, партія завжди потребувала Путіна більше, ніж він її.

Після створення у 2006 році "Справедливой ​​России" Кремль міг встати над боротьбою між "ЕР" і "СР", спробувавши затвердити в Росії респектабельну двопартійну систему англосаксонського типу. Проте напередодні минулих виборів 2007 року Путін прийняв інше рішення, кинувши весь свій авторитет на підтримку "Единой России". При цьому він формально не вступив до її лав, і, як зазначають аналітики сьогодні, вчинив прозорливо.

""Единая Россия" з конституційною більшістю потрібна була Путіну-прем'єру як гарантія власного переважання в російській політиці і страховка від будь-яких несподіванок. Тепер йому страховка не потрібна. У міру повернення Путіна в Кремль "Единая Россия" повернеться в свою природну нішу провідної партії, але не як така, що домінує беззастережно, а конкурує з іншими", - пояснює останні події Михайло Ремізов.

На думку політолога Ігоря Буніна, єдинороси не зрозуміли відведеної їм ролі, "увірували, що це навічно, і стали поводитися, як пани".

У ході нинішньої виборчої кампанії "Единая Россия" не змогла виробити зрозумілу програму модернізації та розвитку, зробивши основну ставку на минулі досягнення, заклики до "стабільності" і запевнення, що без неї буде гірше.

У народі сформувався імідж "ЕР" як політичної спадкоємиці КПРС, "партії начальства", виразниці інтересів корумпованої бюрократії і пов'язаного з нею великого бізнесу.

Можна сперечатися, наскільки справедливе визначення "партія шахраїв і злодіїв", дане їй блогером Олексієм Навальним, але образ міцно закріпився в масовій свідомості. Опозиціонер Борис Нємцов, зі свого боку, охарактеризував "Единую Россию" як "партію підлабузників і холуїв".

Найбільше роздратування у суспільства викликали заяви єдиноросів про свою незамінність і презирливе третирування опозиції, що розцінювалося як зарозумілість і неповага до волі та вибору громадян.

"Единая Россия" перебуває на спаді, і її майбутнє незрозуміле", - заявив Російській службі Бі-бі-сі Ігор Бунін.

75-річний Станіслав Говорухін - син репресованого більшовиками козака і один з найвідоміших російських кінематографістів старшого покоління. Говорухін знаменитий, перш за все, як режисер культового детективного серіалу "Місце зустрічі змінити не можна" з Володимиром Висоцьким в одній з головних ролей.

На думку критиків, котрі аналізували творчість Говорухіна, йому внутрішньо близька ідея "суворої справедливості", що не обов'язково спирається на закон.

За часів горбачовської перебудови він зняв антикомуністичний документальний фільм "Росія, яку ми втратили", на початку 1990-х років приєднався до націонал-патріотів.

Коментатори вже взялися іронізувати над тим, що зміцнення вертикалі влади доручено творцеві "Вертикалі" - радянського фільму про альпіністів, в якому також грав Висоцький.

Після свого призначення керівником передвиборного штабу Путіна Говорухін заявив журналістам, що, на його погляд, "мистецтво політика і мистецтво режисера багато в чому схожі".

Раніше на цю посаду пророкували керівника апарату уряду В'ячеслава Володіна або заступника голови кремлівської адміністрації Владислава Суркова.

Однак, як зазначають експерти, Володін - мало відомий публіці функціонер, а Сурков, якщо й відомий, то, скоріше, з негативного боку.

"Імідж Суркова як ідеолога і "ляльковода" може викликати протестні настрої і відібрати у Путіна голоси", - вказувало, зокрема, видання RBK-daily.

Михайло Ремізов бачить у висуванні Говорухіна "цікавий хід", що дозволяє сподіватися на "нетривіальні рішення" і заодно запобігти апаратному конфлікту через престижну посаду.

Коли в травні нинішнього року з ініціативи Володимира Путіна було засновано Загальноросійський народний фронт, більшість політиків та експертів розцінили його як аморфну ​​організацію з незрозумілими цілями й можливостями.

Сам Путін пояснив створення фронту прагненням оживити роботу "за рахунок нових ідей, нових людей". Проте спостерігачі дивувалися, чому не можна було робити це через "Единую Россию", і для чого знадобився її дублер.

У світлі останніх подій, ймовірно, виявився недалеким від істини політолог Дмитро Орєшкін, на думку якого Путін і його радники вирішили, "висловлюючись по-радянськи, "внести в роботу свіжий струмінь", а по-сучасному - провести ребрендинг".

"Володимир Путін вирішив, якщо не змінити, то хоча б перейменувати "галеру", на якій працює, "як раб", вже другий десяток років", - заявив він минулого літа Російській службі Бі-бі-сі.

Очевидно, рушниці, яка висить на стіні, прийшов час вистрілити.

"Безумовно, люди чекають Путіна у версії номер два", - заявив Бі-бі-сі Дмитро Пєсков.

"До нас повертається старий Путін, або ми побачимо нового Путіна?" - запитали прем'єра на зустрічі з керівниками його регіональних громадських приймалень 7 грудня.

"Усе тече, все змінюється", - багатозначно відповів він.

Відразу після оприлюднення рішення про третій термін 27 вересня прокремлівські коментатори почали пророкувати, що країна і світ "побачать нового Путіна".

Можна припустити, що розмови про "нового Путіна" стануть одним із ключових елементів його передвиборної кампанії, і останні рішення - частина цієї тактики.

Не чекаючи від Путіна і його команди реальної переоцінки цінностей і реформ, експерти, однак, відзначають як позитивний факт використання політтехнологій, а не дубини, і готовність хоча б зовні рахуватися з суспільною думкою.

"У 1990-х роках російська влада досягла віртуозності у використанні політтехнологій, - говорить Михайло Ремізов. - У нульові роки всі процеси були настільки керованими, що тонкі інструменти відклали в сторону. Сьогодні суспільство стало більш складним, і макіавеллізм знову актуальний. Думаю, в майбутні роки ми побачимо не закручування гайок, а розквіт мистецтва піару, політичних комбінацій і маневрів".