Корреспондент: Точка зору. Жонглер і занадто багато кульок. Як українській владі вийти з глухого кута

Влада впевнено веде країну до економічної кризи, пише заступник директора дослідницької компанії GfK Ukraine Гліб Вишлінський у колонці, опублікованій у №49 журналу Корреспондент від 16 грудня 2011 року.

Заява глави Газпрому Олексія Міллера про те, що угоди між Росією і Україною стосовно газу (або, його словами, "новорічних подарунків")цього року не буде, поставило крапку в очікуванні чарівного вирішення економічних проблем країни, що наростають. Завдяки низці помилок українська влада зараз входить в найскладнішу з моменту обрання Президента Віктора Януковича політико-економічну ситуацію.

Отже, в яких умовах зараз перебуває влада?

Довіра громадян. За даними листопадового опитування GfK Ukraine, тільки 11% громадян вважають, що країна рухається в правильному напрямку, проти 66% впевнених у протилежному. За Януковича на президентських виборах зараз були б готові проголосувати 14% громадян, і навіть у східному регіоні – лише 19%. Показники Партії регіонів ще нижчі. Вперше з часів передкризового 2008-го очікування щодо розвитку економіки в найближчі роки гірше за оцінку громадянами їхнього поточного добробуту. Це свідчить про недовіру українців до економічної політики влади. Як результат, у 2011 році громадяни щомісяця купують в середньому на $ 1 млрд готівкової валюти більше,ніж продають.

Міжнародна підтримка. Брюссель чітко дав зрозуміти, що угода про асоціацію з Україною не буде підписана без звільнення екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Російська влада після виборів в держдуму спантеличена проблемами зі своїми виборцями, і їй не до допомоги українській владі – хіба що в обмін на здачу всього цінного, що в неї залишилося.Міжнародний валютний фонд жорстко стоїть на своєму: без підвищення цін на газ для населення і теплоенергетики кредитування відновлено не буде. При цьому у2012 році Україна повинна буде повернути фонду близько $ 3,7 млрд, а у 2013-му –ще $ 5,7 млрд. Відсутність підтримки МВФ не дозволяє уряду залучити інші кредити під розумні відсотки.

Світова економіка. Міжнародні інвестори на тлі нестабільності в економіках США та Євросоюзу втратили апетит до ризику. Темпи економічного зростання в розвинених країнах впали до мінімуму, а песимізм споживачів, стурбованих високим рівнем безробіття, не дає підняти голову бізнесу.У цій ситуації Україна зацікавила б міжнародних інвесторів тільки за ідеального інвестиційного клімату.

Без внутрішніх та зовнішніх інвестицій очікувати в наступному році економічного зростання не доводиться. А песимізм іноземних інвесторів загрожує ще більшою
пробоїною в і без того негативний платіжному балансі

Інвестиційний клімат. Атакований наближеними до влади рейдерами і корупційним пресингом, український бізнес, крім найбільшого,згорнув інвестиційну активність, перейшовши в режим очікування. А якщо про системне рейдерство публічно говорить посол Великобританії, то не варто очікувати активності і від іноземних інвесторів. Потік новин про вихід на український ринок міжнародних компаній, характерний для останніх років,змінився новинами про відхід з ринку. Без внутрішніх та зовнішніх інвестицій очікувати в наступному році економічного зростання не доводиться. А песимізм іноземних інвесторів загрожує ще більшою пробоїною в і без того негативний платіжному балансі.

Поки що уряду і Національному банку вдавалося втримати ситуацію завдяки жорсткій бюджетній і грошовій політиці. Своєчасно звернувши увагу на невдоволення виборців високими темпами інфляції, прем'єр-міністр Микола Азаров зупинив зростання бюджетних виплат, а глава НБУ Сергій Арбузов обмежив емісію гривні. У поєднанні з гарним врожаєм це дало зниження темпів інфляції до 4,4%за 11 місяців цього року.

Проте недовіра до влади і тривожні новини з-за кордону не дозволили низькій інфляції перейти в більшу довіру до національної валюти. За даними НБУ, на початок грудня розрив між середньою ставкою депозитів населення у гривні та іноземних валютах перевищив 11 п. п. (18% проти 7%), тоді як ще в серпні цей розрив був нижчий за 7 п. п.

Дорогі гривневі депозити – це дорогі гривневі кредити і,як кажуть банкіри, живим залишається тільки кредитування торгівлі і споживче кредитування,тоді як інвестиційне фінансування заморожене. Гальмування економіки стає все більш помітним.

Ситуація для влади патова. Послабиш грошовий зашморг – злетить курс, не послабиш – задавиш економіку і отримаєш безробіття і проблеми з наповненням бюджету. Віддаси Росії все в обмін за знижку на газ – отримаєш хвилю народного гніву, не віддаси – доведеться йти прохачем до МВФ. Підвищиш ціни на газ, як вимагає фонд, – отримаєш падіння і без того низьких рейтингів влади прямо перед парламентськими виборами, не підвищиш – позбудешся кредитів МВФ в умовах скорочення валютних резервів, що загрожує різкою девальвацією гривні.

Ключ до вирішення проблем, що наростають, лежить в площині довіри. Для утримання контролю над ситуацією владі потрібно йти на поступки Заходу і власному народу

Ключ до вирішення проблем, що наростають, лежить в площині довіри. Для утримання контролю над ситуацією владі потрібно йти на поступки Заходу і власному народу. Випустити Тимошенко і підписати угоду з Євросоюзом, створивши сприятливі умови для західних інвесторів та українських експортерів. Таке рішення зміцнить і довіру до влади громадян, які в більшості не схвалюють вирок Тимошенко. Підвищити ціни на газ і тепло для населення,відкривши дорогу кредиту МВФ, але різко обмежити можливості розпилу бюджетних коштів та держвласності, щоб згладити реакцію громадян. Президенту – віддати країні Межигір'я як символ несправедливості і посадити на ланцюг придворних рейдерів, пояснивши їм, що, перегнувши палицю, зрештою можна залишитися взагалі ні з чим. Довести до кінця дерегуляцію, по дорозі показово відправити за ґрати ще кількох найбільш нахабних здирників.

Сукупність цих дій може запустити спіраль економічного пожвавлення й утримати країну від фінансової кризи. В умовах слабкої опозиції це дасть реальний шанс владі зміцнити позиції перед парламентськими виборами, а не потонути у вирі народного невдоволення.

***

Ця колонка опублікована в № 49 журналу Корреспондент від 16 грудня 2011 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua