Юлія Тимошенко

Невільний лідер року

Лідер партії Батьківщина, 51 рік

Нинішній рік пройшов для України під знаком Юлії Тимошенко. Її кримінальна справа стала каталізатором цілої низки змін, які виразилися, насамперед, у різкому охолодженні відносин з Євросоюзом і США.

Розпочатий влітку процес, на якому як свідки виступали вищі держчиновники, включаючи екс-президента Віктора Ющенка і главу Кабміну Миколу Азарова, закінчився семирічним терміном для Леді Ю, а також новими звинуваченнями на її адресу.

Вирок став Рубіконом, перейшовши який Віктор Янукович і його команда опинились у вкрай неприємному становищі.

До початку суду країна мала вертикаль президентської влади, яка все більше зміцнювалася, стійкий інтерес з боку Заходу, низьку активність суспільства. І хоча Президент втрачав популярність, синхронно з його рейтингом падала популярність і його опонентів, передусім – Тимошенко та її сили. Так що у Януковича були всі шанси остаточно роздавити адміністративними важелями опозицію і повести Україну за російським сценарієм "керованої демократії".

Однак коли Леді Ю опинилася на лаві підсудних, настав час змін. Активізувалися опозиційні політики, а в суспільстві стали наростати антипрезидентські настрої. Найважчого удару владі, причому відразу в кількох напрямках, завдав Захід.

ЄС і США обурило, що лідера БЮТ покарали за те, що за мірками західної демократії ставити в провину політику не варто. Адже ГПУ звинуватила опозиціонерку в тому, що завдяки підписаним нею газовим договорам з Росією Україна втратила 1,5 млрд грн. При цьому особистого наміру в діях Тимошенко не було, а вся її вина полягала в тому, що при укладанні договору вона перевищила свої повноваження.

ГПУ не збентежило, що подібні гріхи водилися за всіма чотирма українськими президентами, прем'єрами та іншими численними держчиновниками найвищого рангу.

І якщо слідчі змогли довести Печерському суду, що Тимошенко винна, переконати в тому ж ЄС і Штати ні ГПУ, ні Банкова не зуміли. А нові справи, які порушили проти засудженої, зіграли протилежну роль, показавши Заходу і навіть Росії, що Тимошенко – жертва політичної помсти.

Брюссель і Вашингтон стали відкрито докоряти Києву за згортання демократії, зажадали перегляду справи Леді Ю, а також інших опозиціонерів і пригрозили поставити хрест на євроінтеграції країни. За цими словами замаячила реальна перспектива міжнародної ізоляції для Януковича.

Іншою стороною медалі стало те, що в результаті Банкова втратила "західних" козирів у переговорах з Кремлем, який негайно заходився заганяти Київ до Митного союзу.

Крім того, процес над Тимошенко став одним з факторів, завдяки яким рівень привабливості країни в очах західних інвесторів в четвертому кварталі 2011 року впав до історичного мінімуму.

Роль самої ув’язненої в цих подіях здається мінімальною – адже майже недіючій опозиціонерці, яка втрачає підтримку, тільки невмілі дії влади допомогли повернути сили. Насправді вона могла просто перестати втручатися або домовитися з владою. Тимошенко ж обрала інший шлях – дала себе публічно "спалити на вогнищі", ризикнула здоров'ям і своєю політсилою, яка без неї почала розсипатися, і домоглася того, щоб єдиний не контрольований Президентом серйозний фактор української політики – думка Заходу – повернув проти Януковича.

Можна вважати, що Тимошенко свідомо пішла на цей крок, можна стверджувати, що вона спровокувала владу бути максимально жорстокою до неї. Але не можна заперечувати, що для цього екс-прем'єр поставила на карту багато чого і зуміла при мінімальних силах домогтися максимального результату. Тепер, як не крути, саме жінка з косою стала обличчям української демократії і всесвітньо визнаним опонентом "майже диктатора" Януковича.