Корреспондент: Вогняна земля. Підсумок восьмирічної кампанії США в Іраку
Іракська військова кампанія США, що нещодавно завершилася, стала рекордно дорогою з часів Другої світової війни. Гігантські витрати й 1 млн забраних життів не принесли бажаного результату і надовго відбили охоту в американців вплутуватися в масштабні конфлікти за кордоном, пише Інна Прядко у №51 журналу Корреспондент від 30 грудня 2011 року.
Фінальний акорд іракської війни пролунав дисонансом: 15 грудня в аеропорту Багдада війська США, що залишали країну, урочисто й дбайливо згорнули американські прапори, а днем раніше на вулицях бунтівної Фаллуджі, де опір американцям у роки війни був найактивнішим, такі самі прапори, радіючи, палили місцеві жителі.
18 грудня з відходом останнього американського конвою через кордон з Кувейтом завершилася одна з найбільш затяжних і найбільш витратна в історії США війна після Другої світової. Вісім років чергової кампанії на Сході коштували Вашингтону, за офіційними даними, $ 805 млрд, а, за підрахунками незалежних експертів, – $ 3 трлн. Для порівняння, у Другу світову Америка, з урахуванням коригування на нинішні реалії, витратила $ 4 трлн.
Вісім років чергової кампанії на Сході коштували Вашингтону, за офіційними даними, $ 805 млрд, а, за підрахунками незалежних експертів, – $ 3 трлн
Американський президент Барак Обама вже назвав операцію пройденим етапом, в Іраку залишилися тільки співробітники посольства США і їхня численна охорона. "Майбутнє Іраку відтепер у руках його власного народу. Наша війна там закінчена, – наголосив Обама в радіозверненні до американців. – У ці свята всі ми можемо нарешті сказати [солдатам]: ласкаво просимо додому!"
Президент дотримав своєї обіцянки – 40 тис. військових, що залишалися в Іраку, зустрінуть Різдво вдома. 80% американців підтримали його рішення про якнайшвидше виведення військ з країни, однак лише третина жителів США вважають результат іракської війни перемогою Америки. Більше половини американців назвали підсумок кампанії безвихідним.
Самому Іраку, який загубив у ході примусу до миру 1 млн життів мирного населення, відхід американських військ також дає мало надій на світле майбутнє
Самому Іраку, який загубив у ході примусу до миру 1 млн життів мирного населення, відхід американських військ також дає мало надій на світле майбутнє, вважають аналітики. Буквально через три дні після виведення контингенту Багдад, недавно визнаний у рейтингу британської консалтингової компанії Mercer найгіршим містом для життя на планеті, оглушили півтора десятки вибухів. Вони забрали життя ще 80 людей. Відповідальність за теракти взяв на себе іракський осередок Аль-Каїди.
Одночасно країну поглинула політична криза, спровокована давнім протистоянням сунітської та шиїтської громад. Так, прем'єр-міністр Іраку, шиїт Нурі аль-Малікі розгорнув наступ на високопосадових сунітських колег – дозволив заарештувати віце-президента Таріка аль-Хашемі і почав процедуру відсторонення від влади віце-прем'єра Салеха аль-Мутлака.
"Результат нинішньої кризи життєво важливий для Іраку, – зазначає Кеннет Поллак, провідний експерт з питань Близького Сходу інституту Брукінгса у Вашингтоні в аналітичній доповіді про останні події в країні. – Він легко може обернутися громадянською війною, нестабільною диктатурою або навіть розвалом держави на зразок Сомалі".
Усім спасибі, всі вільні
У травні 2003 року, через півтора місяці після початку американської операції в Іраку, тодішній президент США Джордж Буш з палуби бойового авіаносця Авраам Лінкольн поспішив виступити з фінальною промовою Місія виконана. Він фактично оголосив про перемогу у військовій кампанії, навряд чи припускаючи, як і самі іракці, що найбільші жертви і витрати для обох народів ще попереду.
Іракська кампанія виявилася дорожчою за виснажливу В'єтнамську війну 1955-1975 років навіть після перерахунку останньої на сучасний курс долара ($ 738 млрд), й операції в Афганістані, яка триває й досі вже коштувала Америці $ 557 млрд.
До $ 805 млрд, витрачених США цього разу, варто додати регулярні оборонні бюджети країни за минулі вісім років, пенсії ветеранам (в Іраку відслужило близько 1,5 млн солдатів), а також виплати 30 тис. пораненим і сім'ям 4,5 тис. загиблих військовослужбовців, продовжує арифметику Бартелемі Курмон, експерт французького Інституту міжнародних і стратегічних досліджень. У підсумку прямі і непрямі витрати на війну в Іраку досягнуть $ 3 трлн, що десь в 70 разів більше за річний бюджет України.
Відомий економіст і Нобелівський лауреат Джозеф Стігліц скрупульозно підсумував всі витрати США на іракську компанію, включаючи побічні, й опублікував свої викладки в книзі з промовистою назвою Тритрильйонна війна.
"Враховуючи поточну економічну кризу, це [вся сума в цілому] – безмежні витрати для США", – резюмує Курмон. Він вважає, що виведення американських військ було неминучим як мінімум через неможливість Америки утримувати цю війну далі.
Найвищу ціну за повалення режиму Саддама Хусейна заплатив й Ірак. Число жертв війни, за різними оцінками, коливається від 100 тис. до 1 млн мирних жителів. З локальних конфліктів це можна порівняти тільки з війною у В'єтнамі (до 2,5 млн загиблих серед мирного населення), афганською війною 1979-1989 років (до 2 млн) й ірано-іракською війною 1980-1988 років (до 1,3 млн).
Ще одним наслідком восьмирічного воєнного стану для іракців стала величезна армія біженців. З 2 млн людей, які виїхали з початку інтервенції, додому повернулося поки що лише близько 100 тис.
Ще одним наслідком восьмирічного воєнного стану для іракців стала величезна армія біженців, вимушених залишити країну або свої рідні міста. З 2 млн людей, які виїхали з початку інтервенції, додому повернулося поки що лише близько 100 тис. При цьому, за даними дослідження інституту Брукінгса, проведеного в кінці 2010 року, 87% з них не можуть прогодувати свою сім'ю, а 61% взагалі шкодують про повернення на батьківщину.
За час американської присутності їхня країна дійсно стала іншою, і не тільки внаслідок військової розрухи. Прийнята в 2005 році конституція формально перетворила авторитарну систему управління державою в близьку до федеративної, нагадують експерти, однак зміна букви закону поки що не означає, що народ отримав ефективну владу.
"Навіть змінивши політичну еліту і відкривши шлях до відродження країни іракським біженцям минулих десятиліть, [американська] кампанія не зуміла вибудувати політичну і соціальну структуру держави, адже репрезентативний і стабільний режим [в Іраку] так і не був встановлений", – наголошує Салех Алмані, декан факультету права і політичних наук Королівського університету Саудівської Аравії, експерт Центру вивчення країн Перської затоки.
За його словами, сьогодні багато іракців почуваються безправними, що провокує нові хвилі насильства – зокрема, недавні теракти.
Алло, Іраку!
Без політичної стабільності в Іраку неможливе відновлення зруйнованої інфраструктури та економіки, а отже, і підвищення якості життя, попереджають експерти.
Без політичної стабільності в Іраку неможливе відновлення зруйнованої інфраструктури та економіки, а отже, і підвищення якості життя
Наприклад, рівень забезпечення електроенергією населення країни, відповідно до дослідження інституту Брукінгса, нині становить лише 56% від потреб. Навіть більше, за даними ЮНЕСКО, 7,6 млн іракців не мають доступу до питної води.
Сахаб, 27-річний студент-програміст університету Багдада, який попросив не називати його прізвища в пресі, розповідає, що в іракській столиці відновлені тільки державні установи та будівлі, які займали американські війська. Весь інший Багдад, за його словами, лежить в руїнах, включаючи багато заводів і фабрик.
"Промисловість і сільське господарство впали до такого рівня, що сьогодні Ірак практично нічого не виробляє, – розповідає Сахаб. – Ви можете подумати, що я перебільшую, але ми імпортуємо навіть бутильовану воду з пустель Саудівської Аравії і Йорданії, а замість 20 млн власних фінікових пальм [знищених у війну] ростимо саджанці з ОАЕ".
Втім, багатостраждальна країна поступово піднімається з руїн. Так, у 2011 році видобуток нафти в Іраку повернувся до довоєнних показників, досягнувши 2,6 млн барелів на день.
Крім того, згідно з офіційною американською статистикою, за останні вісім років в Іраку помітно покращилися електронні комунікації. Якщо до війни доступ до дротових телефонів мали 800 тис. жителів, а централізованого мобільного зв'язку не було взагалі, то зараз в Іраку майже 20 млн мобільних абонентів і 1,3 млн – стаціонарних. До вторгнення США в країні налічувалося 4,5 тис. інтернет-користувачів, а сьогодні доступ до Мережі мають 1,6 млн людей.
Лише 30% іракців переконані, що ситуація покращилася в порівнянні з довоєнним становищем
Щоправда, позитив цих цифр знижують нещодавні опитування громадської думки. Згідно з результатами дослідження, проведеного у вересні 2011 року, лише 30% іракців переконані, що ситуація покращилася в порівнянні з довоєнним становищем. 42% відзначили погіршення, а 23% заявили, що нічого не змінилося. На думку місцевих жителів, особливо погіршилася ситуація у сфері особистої безпеки, економічного розвитку та працевлаштування.
Прихована загроза
На тлі загострення внутрішньополітичних конфліктів в Іраку після відходу американських військ у США вже зазвучали заклики повернути частину солдатів назад. Зокрема, за це виступили сенатори-республіканці Джон Маккейн і Ліндсі Грем.
Однак експерти одностайно впевнені, що американські підрозділи на Схід не повернуться, а іракська тема остаточно зійде з порядку денного напередодні президентських виборів в США, які відбудуться в листопаді 2012 року.
"Головний економічний урок [війни в Іраку] для США – Штати більше не можуть втручатися у довгострокові військові операції за кордоном", – переконаний Мелвін Гудмен, експерт Вашингтонського центру міжнародної політики і колишній співробітник ЦРУ.
Іракцям доведеться самим подолати ключову проблему –неконтрольовані внутрішні
розбіжності, які загрожують країні громадянською війною
Він вважає, що іракцям доведеться самим подолати ключову проблему – неконтрольовані внутрішні розбіжності, які загрожують країні громадянською війною.
Поки ж ситуація в Іраку дійсно далека від стабільності і демократії, вважає екс-міністр оборони України Анатолій Гриценко. "Немає ніяких підстав говорити про те, що операція міжнародної коаліції [в Іраку] завершилася великим успіхом", – резюмує він.
З українським політиком згоден і Ерік Денесе, глава Французького центру досліджень в галузі розвідки, який неодноразово відвідував Ірак, Афганістан, Сирію в складі експертних аналітичних груп. За його словами, на тлі терактів, що здійснюються в країні, і нинішнього рівня життя більшості іракців говорити про позитивний результат восьмирічної кампанії є блюзнірством.
Найгіршим результатом американської присутності експерти називають те уявлення
про демократичні цінності, що війна дала всьому арабського світу
Хоча найгіршим результатом американської присутності Денесе називає те уявлення про демократичні цінності, що війна дала всьому арабського світу, у тому числі бунтівним Лівії, Єгипту і Сирії.
"Жителі Іраку все ж сподівалися на щось краще, але, думаю, тепер вони не вірять, що США або якась із західних держав приведе їх до кращого життя", – пояснює Денесе.
Його припущення підтверджує житель Багдада Сахаб, чия родина і він сам випробували на собі всі жахи війни. "Для більшості іракців демократія означає зло через кров, пролиту заради її впровадження", – каже він.
Яку альтернативу свого соціально-політичного розвитку вибере Ірак – головна інтрига і привід для занепокоєння всього світу, зазначають експерти. За словами Поллака, будь-який з варіантів нової диктатури або розділ країни стане приниженням для американської адміністрації, яка вже заявила про неминучість демократичного курсу Іраку після відходу військ США.
"Це буде головна загроза для життєво важливих інтересів США в Перській затоці", – прогнозує він.
____________________________________________________________
Найбільші міждержавні військові конфлікти в період після Другої світової війни до теперішнього часу
* дані зазначені без урахування девальвації. На сьогоднішній день Корейська війна коштувала б США $ 341 млрд, війна у В'єтнамі - $ 738 млрд, війна в Перській затоці - $ 102 млрд
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в № 51 журналу Корреспондент від 30 грудня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.