Письменник Володимир Рутківський: бути номінантом на Шевченківську премію – вже почесно

Роман переможця "Книги року ВВС 2011" Володимира Рутківського "Джури" номінували на Шевченківську премію. Письменник не хоче наперед гадати, чи дістанеться премія йому, адже суперники теж гідні.

Водночас Рутківський з приємністю згадує несподівану перемогу іншого свого роману Сині Води, який отримав літературну нагороду від ВВС Україна.

Володимир Рутківський: Ця перемога була неочікуваною. Я не сподівався, що премію дадуть мені як представнику старшого покоління. Моє покоління ніби вже вийшло з гри і повинно відпочивати. Я думав, що все-таки дадуть Тарасові Антиповичу, оскільки і покоління журі вже набагато молодше від мене. Але якось так трапилось...

Це для мене несподіванка. Але несподіванка завжди приємніша, ніж сподіване і очікуване. Я дякую пані Ользі Герасим'юк, яка сказала, що Сині Води – дуже життєстверджувальний роман. Я справді це хотів в ньому показати.

Якось так прийнято, що наші митці чомусь працюють на негатив, чомусь в нашій історії усе тільки недоліки. Ми завжди такі нещасні: ще за часів обрів на нас воду возили, нас мучили всі, нас нищили всі, над нами збиткувалися половці, поляки, татари, московити... Наша історія - суцільний негатив.

А я не хочу! А якщо хтось і протестував, йому світила тільки героїчна смерть. Згадаємо – від Тараса Бульби до залишенців... Героїчно померти – це наче найвище призвання українців.

Я українець, але я не хочу героїчно гинути. Я хочу героїчно перемагати, хочу жити, хочу кохати, хочу говорити, хочу бути успішною людиною, хочу бути творцем. Тому я намагався зробити так, щоб прочитавши Сині Води, мій юний читач все-таки намагався викохати в собі прагнення до перемоги, а не бути жертвою. До психології переможця, а не психології жертви.

ВВС Україна: Інший ваш твір – роман-трилогію про козаків Джури – номіновано на Шевченківську премію. Як оцінюєте свої шанси на перемогу?

Володимир Рутківський: Загадувати наперед завжди небезпечно. Тому що я думаю, що не пройду. А коли якась перемога буде, тим приємніше. Але багато є гідних суперників. Мирослав Дочинець, Петро Мідянка – це справді особистості в нашій українській літературі, які не поступаються за рівнем багатьом європейським письменникам. Бути в цьому ряду вже почесно, а обійти їх - ще по чесніше. Але вибір зробить Шевченківський комітет: хто з нас чого гідний - він розставить. Ми всі можемо тільки сподіватися.

ВВС Україна: Над чим ви працюєте зараз? Чи є у вас великі задумки?

Володимир Рутківський: Великі задумки є. Наприклад, прекрасний книгознавець Костянтин Рудик каже, що в мене є така задумка написати Грюнвальдську битву у такому ж стилі, як Сині води. Я дуже хочу це зробити, але трошечки вік вже не той.

Я думаю перед тим, як розганятися далі, зупинитися і написати щось про безсмертя. Я в дитинстві, і не тільки в дитинстві, страшенно боявся померти. Хто ж буде потім? Після мене ж нічого не залишиться, господи! Як же ж так! І я зараз хочу таким же переляканим дітлахам написати, що це не так страшно, що насправді людина безсмертна. Тільки вона переходить з одного стану в інший. З одного життя в інше життя. І хотів би про один з таких проявів життя написати.

Розмовляла Євгенія Ковалевська.